Особливості маркетингових досліджень в деревообробній галузі

Основною відмінністю маркетингу в деревообробній галузі від, скажімо, меблевої промисловості є приналежність першої до категорії промислового маркетингу. Особливості даної форми маркетингу полягають у тому, що компанія має справу з іншими організаціями, а не з кінцевим користувачем продукту. Тут не так важлива реклама і ще менш значимим є персональний продаж. Суттєвим фактором є торгова марка, а також зацікавленість постачальника в збільшенні доданої вартості.

В цілому основний аспект промислового маркетингу полягає в управлінні взаємозв’язками, а не в оптимізації індивідуальних трансакцій. В даному випадку важливо наскрізь бачити бізнес, в якому працює підприємство, розуміти, що саме відбувається з товаром на його шляху до споживача.

Станом на 1.01.2001 року в Україні діяло 254 деревообробних підприємства, які підпорядковуються Міністерству економіки. Найбільша кількість цих підприємств була зосереджена в Закарпатській (33), Львівській (30), Івано-Франківській (25) та Рівненській (16) областях. Однак, незважаючи на те, що серед областей України Рівненська область займає лише четверте місце за кількістю діючих на її території підприємств, за обсягами реалізованої продукції їй по праву належить пальма першості. Найбільша частка підприємств (майже 82\%) — відкриті акціонерні товариства; частка державних підприємств — 11\%; ЗАТ — 7\%. З цих підприємств 40,2\% — деревообробні підприємства; 41,3\% — меблеві фабрики, а 18,5\% — підприємства, що поєднують виробництво меблів з деревообробкою.

Географічне розміщення обсягів реалізації продукції деревообробних підприємств по областях показує, що найбільші обсяги реалізації характерні для підприємств Західного регіону України та міста Києва (більше 30 млн грн.). Для областей Сходу та Центру України характерні обсяги реалізації нижче середнього рівня.

Не всі підприємства є прибутковими. Так, у 1999 році із 254 підприємств прибуток мали лише 73, тобто менше, ніж третина. Дані не втішні, однак, якщо порівняти із попередніми роками (зокрема із 1997 та 1998), ситуація дещо покращилась. У 1997 ро­ці кількість прибуткових підприємств становила 59, що є еквівалентом 23,7\%, а у 1998 році —відповідно 53 і 21,5\%. Із 73 підприємств 44\% — підприємства, які займаються суто деревообробкою, тобто виробляють такі види продукції, як пиломатеріали, фанеру, ДСтП, ДВП, паркет, шпон. Решта 56\% підприємств займаються в своїй більшості лише виготовленням різних видів меблів. Більше 80\% всіх підприємств мають акціонерну форму власності, при чому є відкритими акціонерними товариствами. Майже 10\% — це закриті акціонерні товариства, а 8,2\% — державні підприємства.

Середня рентабельність підприємств у 1999 році зросла порівняно із 1997 роком на 7,5\%. Рівень використання підприємствами своїх існуючих потужностей є доволі низьким: він коливався у 1999 році від 12,5\% для виробництва пиломатеріалів до 38,6\% при виробництві ДВП. Незадовільним також є стан основних виробничих фондів. На більшості підприємств обладнання застаріле і через рік-два вже не буде придатним для використання у виробництві. Середній знос ОВФ є досить високим — 48\% (він коливається від 45\% у ВАТ до 51\% у ЗАТ). Для галузі в цілому характерно скорочення чисельності промислово-виробничого персоналу. Так, протягом досліджуваного періоду відбулося скорочення штатів майже на 50\%. При цьому середньоспискова чисельність персоналу у 1996 році була 318 чоловік, а вже у 1999 році вона становила 184 чоловіки. Поряд із скороченням працівників, відбувається також створення нових підприємств, штат яких не перевищує 50 чоловік. Середньомісячна номінальна заробітна плата одного робітника зросла порівняно із 1997 роком на 30\% (з 118 грн. до 154 грн.).

Зваживши результати дослідження ринку деревообробної продукції, можна зробити наступні висновки про основні задачі, що стоять перед галуззю для подальшого її розвитку:

стабілізація виробництва та нарощування обсягів випуску продукції;

ефективне використання сировинних та паливно-енерге­тичних ресурсів;

підвищення якості та конкурентоспроможності продукції;

розширення ринків збуту та розвиток експортного потенціалу;

реструктуризація підприємств та зміцнення їх фінансового стану.

Онопрієнко Наталія

УДУХТ

магістрант