Маркетинг банківських послуг (банківський продукт, його особливості та специфіка)

Специфіка маркетингу в банківській сфері визначається тим, що банк працює в сфері ПОСЛУГ. За своєю сутністю, банківський продукт — це комплекс послуг банку з активних та пасивних операцій. Розглянемо особливості послуг.

Нематеріальність послуг означає, що їх неможливо побачити та оцінити до тих пір, поки клієнт їх не отримає. Тому ключовим словом у маркетингу послуг є КОРИСТЬ, яку отримує клієнт, звернувшись до банку.

Непостійність якості та невід’ємність послуг від кваліфікації людей вимагають особливого підходу до навчання кадрів. Працівники банку повинні знати не тільки техніку банківської справи, але і психологію спілкування з людьми. Важливе значення має оточуюче середовище. Інтер’єр банку, освітлення, меблі в офісі, стиль, кольори та інші зовнішні елементи доповнюють якість послуг, які здійснює банк.

Неможливість зберігання послуг означає, що має існувати особливий механізм вирівнювання попиту та пропозиції. Їх не можна пакувати, транспортувати, демонструвати, зберігати чи вивчати до купівлі. Тому в періоди пікового попиту важливо заздалегідь спланувати, що буде робити банк для того, щоб не утворювалися черги: залучати додаткових працівників з інших відділів, стимулювати відвідування банку в інший час, надавати можливість проведення часу очікування обслуговування за переглядом інформаційних матеріалів, чашкою кави тощо.

Поряд з перерахованими характеристиками, які притаманні всім видам послуг, банківський продукт має свої відрізняючі особливості. По-перше, здійснення банківських послуг пов’я­зано з використанням грошей у різних формах (готівкові, безготівкові тощо). По-друге, нематеріальні банківські послуги стають можливими для сприйняття за допомогою майнових договірних відносин. По-третє, більшість банківських послуг відрізняються тривалістю в часі: угода, як правило, не обмежується одноразовим актом, встановлюються більш чи менш тривалі зв’язки клієнта з банком.

У банківському продукті виділяють 3 рівні:

основний продукт — базовий асортимент послуг (кредитування, послуги по вкладу капіталу, послуги по розрахункам). Рішення про структуру базового асортименту послуг приймається на етапі створення банку, коли визначається, чи буде банк універсальним, чи спеціалізованим;

реальний продукт — поточний асортимент послуг. Зміни поточного асортименту направлені на те, щоб перетворити випадкового клієнта на постійного, привернути клієнта таким чином, щоб останній придбав якомога більшу кількість послуг. Це може бути підготовка документів, платіжні послуги, контроль, бухгалтерське обслуговування, ведення реєстру акціонерів та інші операції з цінними паперами. Поточний асортимент послуг формується по мірі розвитку банку за рахунок введення нових послуг, модифікації чи заміни існуючих. Саме тут велика роль служби маркетингу, яка на основі аналізу ситуації на ринку, досліджень побажань клієнтів повинна надавати рекомендації про розвиток нових послуг, а також оцінювати їх доречність з точки зору клієнтів;

розширений продукт — послуги цього рівня направлені на формування товариських відносин з клієнтами, надання їм все- бічної допомоги. Це може бути обслуговування зовнішньоеко- номічних зв’язків, допомога та творчі ідеї у сфері фінансів, ме- неджменту, використання зв’язків та контактів, фінансових вигод, товариські зв’язки та особистісні поради банкіра, неформальне спілкування. Банк може впливати на зростання капіталу підприємства-клієнта, злиття. Також банк може брати участь в капіталі.

Розподіл послуг на другий та третій рівень відносно умовний, тому, частіше за все, говорять про два рівні банківського про- дукту.

Далі слід навести приклади банківських послуг та умовно прослідкувати тенденцію до зростання асортименту банківських продуктів, які пропонують українські банки. Також варто зупинитися на послугах банку консультаційного характеру (консультації з бухгалтерського обліку, інвестиційної діяльності, операцій з цінними паперами); послугах по роботі з готівковими грошима (перерахунок грошей, підготовка грошей та розмінної монети для виплати заробітної платні, обмін зіпсованих банкнотів); робота з кредитними картками; аудиторські послуги; факторингові послуги; лізингові послуги; зберігання та перевезення цінностей.

Відмітимо, що проблеми банківських послуг дуже специфічні.

Дзюбенко Ольга

Харківський державний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

студентка ІV курсу

Реалізація збутової функції маркетингу на ринку бджолопродуктів

Зараз в Україні щорічно виробляється близько 60 тис. т меду, тобто трохи більше, ніж 1 кг на душу населення, загалом же ця цифра повинна складати 10 кг [1]. Перед українськими бджільниками стоїть задача навчитися працювати в нових умовах, виробляти продукцію бджільництва в достатній кількості, яка за якістю могла б відповідати міжнародним стандартам.

Нарощування обсягів виробництва бджолопродукції, в т. ч. і такої як маточне молочко, пилок, прополіс, віск, бджолина отрута пов’язане з вирішенням двох проблем: матеріальним та інформаційним забезпеченням пасічників і підвищенням платоспроможності населення, яке повинно цю продукцію викупити. Нерідко пасічники скорочують число бджолосімей через подорожчання цукру, який вони купують за ринковими цінами; наявність в продажу фальсифікованої вощини, виготовленої з добавками горохової муки або парафіну; слабку селекційну базу; відсутність взаєморозуміння з власниками посівів ентомофільних культур тощо. Немає систематизованої інформації про те, де і за якими цінами можна придбати вулики різних конструкцій, рамки різних розмірів, бджолопакети бджіл. У зв’язку з недостатнім виробництвом інвентаря і, в багатьох випадках, низькою якістю, населення виготовляє його самостійно, що вимагає значних витрат часу і зусиль.

Проблема якості меду і бджолопродуктів пов’язана, в першу чергу, з радіаційним забрудненням, забрудненням промисловими викидами та надмірним вживанням антибіотиків для лікування бджіл. Наприклад, в Поліському районі Київської області та в окремих районах Житомирської забруднення меду радіонуклідами в 4,7—5,4 рази вище допустимих рівнів [2]. Пасічникам рекомендують з метою зменшення забруднення товарної продукції радіоактивними речовинами використовувати лише травнево-червневий медозбір, але це може призвести до появи на ринку великої кількості незрілого меду, який швидко псується. Продаж на міських ринках меду, прополісу, пилку і маточного молочка, виготовлених з порушенням технології, у всій гостроті ставить перед пасічниками питання сертифікації продукції. Ще в 1982 р. на базі інституту бджільництва створено Центр сертифікації продуктів бджільництва. Центр займається експертизою протоколів дослідження, видачею сертифікатів відповідності на продукцію, а також обслуговуванням споживачів продукції бджільництва. На жаль, Центр не в змозі обслужити всі пасічні господарства України, окрім того, культура споживання на нашому ринку не пов’язана з обов’язковою наявністю сертифіката відповідності на бджолопродукцію.

Але найгострішою для пасічників є проблема збуту виробленої продукції. Останнім часом в Україні з’явився ряд посередницьких фірм, що закуповують продукцію в окремих господарствах. Але, нещодавно створені, вони не мають розгалуженої дилерської мережі, скуповують, в основному, тільки мед, забува­ючи про інші цінні продукти, не мають достатніх інвестицій. Створення ринкової інфраструктури збуту продукції вимагає вирішення питань розфасовки, виготовлення спеціальної тари, використання пристроїв для розпускання меду.

Очевидно, настав момент для вирішення цих питань. В серпні 2000 р. в Броварському районі Київської області було запущено першу чергу виробництва з переробки продуктів бджільництва — цех фасування меду в скляну тару ємкістю 130, 300, 495 г потужністю 40 т на місяць. Інвестором будівництва цього цеху є фінансово-промислова компанія «Дека». На основі побудованого виробництва створено ЗАТ «Медодар», яке займається закупівлею та переробкою продукції бджільництва, але в першу чергу фасуванням меду. «Медодар» гарантує екологічно чистий мед, сертифікований спеціалізованою лабораторією Інституту бджільництва ім. П. Прокопо­вича та установками, що забезпечують санітарно-епідемологічний і радіологічний контроль. Крім меду «Медодар» передбачає налагодити на обладнанні першої черги фасування медових сумішей, харчових та лікувальних продуктів. Потужність виробництва намічається довести до 80 т на місяць, а в перспективі планується організація промислової пасіки з посівними угіддями [3].

Вирішення багатьох поточних питань може бути покладено на громадські та державні організації бджільників. В США, наприклад, існують Національна колегія меду, Національна асоціація пакувальників та торговців медом та ін., що забезпечують пасічників необхідною інформацією про попит, ціни, можливості експорту, а також сприяють забезпеченню необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Література

Весна 2000: нові турботи і нові сподівання // Пасіка, 2000. — № 3. — С. 1.

Романов Л. М. Щоб мед був не забруднений радіонуклідами // Пасіка, 2000. — № 1. — С. 24—25.

Поблизу Броварів створено цех фасування меду // Пасіка, 2000. — № 9. — С. 3—4.

Іванова С.

Херсонський державний

технічний університет

студентка ІІІ курсу