Фінанси підприємств - Підручник (Любенко Н. М.)

9.5. термінологічний словник

Банк (комерційний) – юридична особа, яка має повне виключ- не право на підставі ліцензії НБУ здійснювати  такі банківські  опе- рації: залучення на вклади грошових коштів юридичних  і фізичних осіб та розміщення зазначених коштів від власного імені, на власних умовах і на власний  ризик; відкриття і ведення банківських рахун- ків фізичних  і юридичних  осіб, фінансове  кредитування тощо (тоб- то має право здійснювати  всі види банківських операцій, крім емісії грошей).

Банківський кредит – кошти, що надаються банком клієнту  на визначений термін  і під процент.  До основних  видів  банківського кредиту  належать: бланковий (або незабезпечений) кредит; конто- корентний кредит  (овердрафт); відкрита  кредитна  лінія; ломбард- ний кредит; іпотечний кредит та інші.

Застава – форма  забезпечення фінансових  зобов’язань;  пред- метом застави можуть бути як майно, так і майнові права.

Зворотний лізинг (оренда) – господарська  операція  фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінан- совій організації (іншій юридичній чи фізичній  особі) з одночасним зворотним  отриманням таких основних фондів такою фізичною  чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Кредит  – кошти та матеріальні  цінності, які надаються резиден- тами або нерезидентами у користування юридичним  або фізичним особам на визначений строк та під процент.  Кредит  розподіляється на фінансовий кредит,  товарний  кредит,  інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Кредит  банківський – (за  визначенням  Закону  України  «Про банки і банківську  діяльність»)  – будь-яке  зобов’язання  банку  на-

дати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати  право вимоги  боргу, будь-яке  продовження строку  пога- шення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення  заборгованої  суми, а також на зобов’язання  на сплату процентів  та інших зборів з такої суми; основна форма фінансового кредиту  у вигляді  грошової позики  на умовах повернення, строко- вості та платності.

Кредит   фінансовий – (за  визначенням  Закону  України  «Про оподаткування прибутку  підприємств»)  – кошти, які надаються банком – резидентом  або нерезидентом, кваліфікованим як банків- ська установа згідно із законодавством країни перебування нере- зидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небан- ківських фінансових  установ, згідно з відповідним  законодавством, а також іноземними урядами  або його офіційними агентствами  чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами- нерезидентами у позику  юридичній  або фізичній  особі на визначе- ний строк, для цільового використання та під процент. Правила  на- дання фінансових  кредитів  встановлюються Національним банком України  (стосовно  банківських кредитів),  а також Кабінетом  Міні- стрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) від- повідно до законодавства.

Кредит   під  цінні  папери, що  засвідчують відносини пози- ки  – кошти,  які  залучаються юридичною  особою-боржником (де- бітором) від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених  (емітованих) таким дебітором облігацій або депозитних  сертифікатів. Правила  емісії (випуску), продажу та по- гашення  (викупу) зазначених  цінних паперів, а також вимоги до їх емітентів встановлюються відповідним законодавством.

Кредитній відсоток – сума, яка  сплачується позичальником кредитору  за користування позичковими коштами відповідно до визначеної  кредитною угодою ставки відсотка.

Кредитний ризик – імовірність  втрат однієї із сторін – уклада- чів контракту про придбання фінансового інструмента  внаслідок невиконання зобов’язання  іншою стороною.

Кредитор (в справі про банкрутство) – юридична  або фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимо- ги до боржника,  в т.ч. вимоги з виплати  заробітної  плати, зі сплати податків та інших обов’язкових платежів тощо.

Кредитоспроможність – система  умов, які визначають  здат- ність підприємства залучати  кредит  в різних  формах  і виконувати всі пов’язані з цим фінансові  зобов’язання  у повному обсязі і у ви- значені строки.

Лізинг (фінансовий) – (за законом України  «Про оподаткуван- ня прибутку  підприємств») – господарська  операція  фізичної  або юридичної  особи, яка передбачає,  відповідно  до договору фінансо- вого лізингу  (оренди), передавання орендарю  майна,  що підпадає під визначення основного фонду, придбаного  або виготовленого орендодавцем,  а також усіх ризиків  та винагород, пов’язаних з пра- вом користування та володіння  об’яктом лізингу.