6.1. методичні  вказівки до вивчення теми

План основних питань теми:

1.   Система оподаткування підприємств та основні види податків і зборів.

2.   Податок на додану вартість – порядок нарахування та сплати.

3.   Мито та акцизний збір – особливості нарахування та стягнення.

4.   Оподаткування прибутку та його альтернативні форми.

5.   Особливості визначення прибутку як об’єкта оподаткування.

Основні терміни і поняття:

прямі і непрямі податки, загальнодержавні і місцеві податки, плат- ники податку, ставки податку, податкові періоди, податок на прибу- ток, податок на додану вартість, податковий кредит платнику ПДВ, мито, акцизний збір, валові доходи, валові витрати, єдиний податок

Система  оподаткування підприємств та основні  види податків і зборів

Система  оподаткування – це сукупність  податків  і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів  різних  рівнів, а також до ці- льових фондів.

Суспільне  призначення податків виявляється в їх функціях,  се- ред яких головними  є:

-           фіскальна  функція – полягає  у мобілізації  коштів  у розпоря- дження держави для забезпечення виконання її функцій;

-           регулююча функція – полягає у здійсненні через податкову сис- тему впливу на показники діяльності підприємства.

Прямі   та  непрямі   податки.  В  системі  оподаткування розріз- няють  прямі  та непрямі  податки  (збори). До прямих  податків  на- лежать такі, що нараховуються пропорційно до отриманих  доходів (прибутку) чи вартості майна. До непрямих  податків належать такі, що тим чи іншим чином включаються  в ціну продукції (ПДВ, мито, акцизний збір) – вони відраховуються при формуванні показників чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Загальнодержавні і місцеві  податки.  Перелік  загальнодержавних і місцевих податків і зборів визначається законодавчими актами України.

До загальнодержавних належать  податки і збори, перелік і роз- мір яких встановлюється на законодавчому рівні. До них належать: податок на додану вартість; податок на прибуток; податок з доходів фізичних  осіб; акцизний збір; мито; податок з власників  транспорт- них засобів; податок  на нерухоме  майно  (на  нерухомість);  рентна плата за нафту та природний газ, газовий  конденсат, що видобува- ються в Україні; збори за спеціальне використання водних ресурсів, лісових ресурсів, платежі за користування надрами загальнодер- жавного значення  та збір за користування водами для потреб гідро- енергетики  і водного транспорту;  рентна  плата  за транзитне  тран- спортування природного  газу, нафти, аміаку; плата за придбання торгових патентів; збір за забруднення навколишнього природного середовища та інші.

До місцевих належать  податки і збори за встановленим законо- давчо переліком,  розмір яких визначається органами  місцевого са- моврядування. До них належать:  комунальний податок,  податок  з реклами,  збір за використання місцевої символіки,  готельний  збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір та інші.

Платниками податків є підприємства – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені  підрозділи, що не мають статусу юри- дичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’яктів під- приємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких, згідно з законами,  покладений обов’язок утримувати  та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі),  пеню та штрафні санкції.

Функції контролю за дотриманням податкової дисципліни, пра- вильністю  нарахування податків  та стягнення  за умови  порушень штрафних санкцій покладені  на органи державної податкової  адмі- ністрації України.

Податок на додану  вартість  – порядок нарахування та сплати

Податок  на додану вартість  є одним з різновидів  непрямих  по- датків, що включаються  в ціну продукції.

Об’єктом оподаткування ПДВ є такі операції суб’єктів господа- рювання (що є платниками податку):

-           продаж  товарів  (робіт,  послуг),  у тому числі операції  з оплати вартості послуг оперативної оренди.

-           завезення  (пересилання) товарів на митну територію України, на- дання послуг нерезидентами для їх споживання на території Укра- їни, завезення майна за договорами оренди (лізингу), застави.

-           вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг за межі митної території України.

Платником податку є суб’єкт підприємництва, зареєстрова- ний як платник  такого податку. Підприємство зобов’язане зареє- струватись  як платник  ПДВ, представляти відповідну  звітність  та сплачувати  ПДВ, якщо:

-           обсяг річного обігу (виручки від реалізації) – протягом  будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 300 тис. грн. (ця норма діє з 2004 р.), а в інших випадках – за бажанням;

-           якщо  здійснюється підприємницька діяльність  з торгівлі  за го- тівкові кошти незалежно від обсягів обігу (за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору)

-           якщо здійснюється ввезення (пересилання) товарів на митну те- риторію України, чи якщо надаються послуги, пов'язані з тран- зитом пасажирів або вантажів через митну територію України. Ставки оподаткування податком  на додану  вартість  – 20 \%

бази оподаткування (вартості  товару  без ПДВ).  У базу для розра- хунку ПДВ включається акцизний збір, мито. При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить  «0» \% до бази оподаткування.

Звільнені від сплати ПДВ ряд операцій  з продажу товарів, по- слуг з метою підвищення конкурентноздатності товарів, підтриман- ня вітчизняного виробника.

Момент виникнення податкового зобов’язання визначається загалом за правилом  «першої події», зокрема:

·           у разі імпорту товарів – за правилом  першої події (дата оформ- лення ввізної митної декларації або дата списання коштів з розрахункового рахунка  платника  податку).  Попередня оплата (авансування) товарів, що, згідно з договорами,  підлягають  ви- везенню (експортуванню) за межі митної території України  або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є під- ставою для виникнення податкових зобов’язань;

·        при бартерних угодах – за датою відвантаження товарів;

·           при оплаті проданих товарів чи надходженні  компенсацій за ра- хунок бюджетних коштів – за датою надходження коштів (ком- пенсації в будь якому вигляді);

·           при операціях  фінансової  оренди  (лізингу) – дата фактичного передання  об’якта фінансової  оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

Застосування звичайної ціни.  У разі поставки  товарів  (робіт, послуг): без оплати або з частковою оплатою їх вартості у межах бартерних  (товарообмінних) операцій,  поставки,  пов’язаній  з про- давцем особі; поставки суб’єкту, який не зареєстрований як платник податку база оподаткування визначається, виходячи  зі «звичайних цін», або фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

(Те саме правило  застосування звичайної  ціни – при ліквідації основних фондів чи їх переведенні до складу невиробничих фондів.) Суми  податку, що підлягають сплаті до бюджету або від- шкодуванню з бюджету, визначаються як різниця  між загальною сумою податкових  зобов’язань,  що виникли  у зв’язку  з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом  звітного періоду, та су-

мою податкового кредиту звітного періоду.

Таким  чином, ПДВ  стягується на кожній  стадії виробництва і реалізації продукції як різниця між ПДВ, отриманим  від покупців в складі ціни (доходів від реалізації), та ПДВ, сплаченим  під час при- дбання сировини і матеріалів (вхідним ПДВ). Отже, підприємство – платник  ПДВ має право заліку (повернення) вхідного ПДВ (право на податковий  кредит)  і фактично  вносить до бюджету за результа- тами звітного періоду податок на ту частину вартості, яка створена на самому підприємстві (тобто  є вартістю,  доданою до «перенесе- ної» вартості матеріальних витрат).

Сплачений за звітний  період вхідний  ПДВ включається до по- даткового кредиту цього періоду, якщо підприємство зареєстровано в якості платника ПДВ. При цьому до суми податкового кредиту включається лише та частина сплаченого  вхідного ПДВ, що припа- дає на матеріали  (послуги), які використані для виробництва і реа- лізації оподатковуваних ПДВ товарів, в тому числі і тих, що оподат- ковуються за нульовою ставкою. Суми ПДВ, сплачені платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються  до скла- ду податкового кредиту.

Терміни сплати ПДВ.  Звітним періодом щодо нарахування, складання звітності  і сплати  ПДВ  для суб’єктів підприємництва з обсягами річного обороту більше 300 тис. грн. (за даними попере- днього року) є місяць.

Якщо база оподаткування не перевищує 300 тис. грн. (за даними попереднього року), ПДВ сплачується щомісячно чи щоквартально на вибір підприємства.

Сплата податку здійснюється не пізніше двадцятого числа міся- ця, що настає за звітним періодом.

Митний та акцизний збір – особливості нарахування та стягнення До непрямих податків, крім ПДВ, належать митні та акцизні збори. Митний  збір  є  непрямим   податком,  що  стягується з товарів, транспортних засобів,  інших  предметів,  які  переміщуються через митний  кордон України.  Платниками є як юридичні,  так і фізичні особи. Регулююча  функція мита спрямована  на формування раці- ональної  структури  імпорту та експорту, захист національного ви-

робника, заохочення  або обмеження  експорту чи імпорту.

Об'єктом оподаткування є митна  вартість  товару, що перемі- щується через митний кордон. Її визначають з перерахуванням у національну валюту  за курсом  НБУ на день подання  митної  де- кларації.

Розрізняють два види ставок для обчислення  суми мита:

-           у грошовому вимірі на одиницю товару;

-           у відсотках до митної вартості товару.

Розрізняють такі види мита:

-           ввізне мито;

-           вивізне мито;

-           сезонне мито;

-           спеціальне мито;

-           антидемпінгове мито;

-           компенсаційне мито.

Мито  входить  до системи  митних  платежів,  що включають  всі види зборів, відрахувань,  платежів  приперетинанні митного кордо- ну країни.

До основних митних платежів належать: мито, митні збори за митне оформлення, непрямі податки. До додаткових митних плате- жів належать митні платежі, що стягуються  за додатково надані по- слуги, або стягуються  у випадках,  що характеризуються специфіч- ними  особливостями митного  режиму  (збір  за зберігання  товарів, збори за митний супровід багажів)

Акцизний  збір – це непрямий  податок,  що встановлюється на підакцизні  товари та включається до їх ціни. Платниками цього по- датку є виробники підакцизних товарів  (за умови їх реалізації) та імпортери підакцизних товарів.

Об’єктом оподаткування є:

-           обороти з реалізації  вироблених в Україні  підакцизних товарів (в тому числі на умовах бартеру, безоплатного передавання, промислової переробки);

-           митна вартість імпортованих  підакцизних товарів (в тому числі на умовах бартеру).

Розрізняють два види  ставок  для  обчислення  суми  акцизного збору:

·           у твердих сумах на одиницю товару;

·           у відсотках до обороту з продажів чи митної вартості товару.

Використовуються такі варіанти  визначення обороту, що опо- датковується акцизним  збором:

·           виходячи  з вартості товарів за цінами реалізації  без урахування акцизного збору і ПДВ – для товарів, що реалізуються за вільни- ми цінами;

·           виходячи  з вартості товарів за цінами реалізації  без урахування торговельних  знижок  і ПДВ – для товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами;

·           виходячи  з митної вартості та включаючи  мито – за закупівлю імпортних  товарів.

6.1.4. Оподаткування прибутку та його альтернативні форми

Фінансові результати (прибуток) від звичайної  діяльності  опо- датковуються за єдиною для підприємств всіх видів діяльності і всіх форм власності ставкою – 25 \% від суми прибутку як бази оподатку- вання, визначеного за правилами податкового законодавства.

За іншими ставками податок на прибуток сплачують:

·           страхувальники-резиденти;

·           нерезиденти, які отримують доходи із джерел на території Укра- їни;

·           спеціальний режим оподаткування встановлений для сільського господарства, лісового господарства та риболовлі.

Звільнені від сплати податку на прибуток:

-           підприємства,  що засновані  всеукраїнськими організаціями ін- валідів, за умови, що кількість інвалідів не менша за 50 \% і фонд оплати праці таких інвалідів не менше 25 \%;

-           суб’єкти  спеціальних (вільних) економічних  зон  та територій пріоритетного розвитку;

-           прибуток  від продажу  на митній  території  України  продуктів дитячого харчування  власного виробництва.

У розмірі 50 \% чинної ставки оподатковується прибуток  від продажу інноваційного продукту, протягом перших трьох років піс- ля реєстрації продукції як інноваційної в інноваційних центрах.

Про  консолідовану сплату податку з прибутку.  Підприєм- ство, що має в своєму складі відокремлені  підрозділи  (філії) може прийняти рішення  щодо сплати консолідованого податку з прибут- ку. При цьому сума податку філій і головного  підприємства визна- чається розрахунково – загальна сума податку підприємства розпо- діляється пропорційно частці сумі валових витрат і амортизаційних відрахувань філій у загальній їх сумі по підприємству.

Оподаткування дивідендів. Дивіденди оподатковуються за міс- цем нарахування і за рахунок джерела нарахування шляхом сплати підприємством авансового  внеску податку на прибуток  за встанов- леними загальними ставками оподаткування прибутку та виходячи з суми нарахованих дивідендів. Акціонеру дивіденди сплачують без їх зменшення  на суму податку.

Спрощені системи оподаткування.  Право  переходу  на спро- щені системи оподаткування розповсюджується на суб’єктів малого підприємництва,

Підприємство при цьому самостійно  обирає одну зі ставок опо- даткування:

А)  6 \% від суми виручки  від реалізації  без врахування акцизного збору  та зі сплатою  ПДВ  відповідно  до закону  України  «Про ПДВ».

Б)   10 \% від суми виручки від реалізації за винятком акцизного збо- ру – при цьому ПДВ враховується в складі єдиного податку. При переході на єдиний  податок виручка  визначається за касо-

вим методом.  Крім того, при цьому до суми виручки  включають та- кож доходи від реалізації основних засобів (в розмірі різниці між їх продажною та балансовою вартістю).

Цей порядок не розповсюджується на:

-           довірчі  товариства,  страхові  компанії,  банки  та інші фінансові організації;

-           підприємства, в статутному фонді яких частка юридичних осіб, які не є суб’єктами малого підприємництва, становить більше за 25 \%;

-           суб’єктів підприємницької діяльності, на які розповсюджуються вимоги щодо придбання спеціальних патентів.

Підприємства, які перейшли на спрощену систему оподаткуван- ня за єдиним податком, не мають права застосовувати негрошові методи розрахунків (бартер) і вексельні  розрахунки  за реалізовану продукцію.

6.1.5.  Особливості визначення прибутку як об’єкта  оподаткування

Сума прибутку  як об’єкта оподаткування визначається шляхом зменшення  суми скоригованого валового  доходу на суми валових витрат підприємства і амортизаційних відрахувань,  порядок  визна- чення  яких  врегульований Законом України  «Про  оподаткування прибутку».

ПДО = ВД – ВВ – А,

де ПДО – прибуток до оподаткування; ВД – валові доходи (скориговані);

ВВ – валові витрати; А – амортизація.

Валові доходи, валові витрати, суми амортизації  і власне прибу- ток як база оподаткування визначаються за правилами податкового обліку і не збігаються з показниками доходів, витрат і прибутків, ви- значеними  за правилами бухгалтерського обліку.

До особливостей  визначення в податковому обліку прибутка, як об’єкта оподаткування належать:

1.   У складі валового доходу не враховують:

-           суми одержаного емісійного доходу;

-           дивіденди отримані, які оподатковувались за місцем їх виплати;

-           вартість  безоплатно  отриманих  основних  фондів  (для  експлуа- тації);

-           кошти, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги;

-           доходи від спільної діяльності на території України без створен- ня юридичної особи;

-           кошти   або  майно,   які   повертаються   власнику   корпоратив- них прав, після повної і кінцевої ліквідації юридичної особи- емітента або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв).

-           кошти,  що  надаються   спеціалізованими державними і  кому- нальними  інноваційними фінансово-кредитними установами відповідно до Закону  України  «Про інноваційну діяльність».

-           інші надходження,  прямо визначені нормами Закону.

2.   Існують обмеження щодо віднесення на валові витрати

А)  так званих «витрат подвійного призначення»:

-           витрат  на  організацію  прийомів,  презентації,  виставки,  пред- ставництво  – в розмірі  не більше 2 \% від оподаткованого при- бутку за попередній рік;

-           витрат   на   страхування  персоналу,    на   виплати    соціально- го характеру  (крім медичного, пенсійного  страхування та за обов’язковими видами страхування) – в розмірі, що не переви- щує 5\% валових витрат за звітний період;

-           витрат  на навчання  та/або професійну  підготовку  працівників підприємства – у розмірі до 3\% фонду оплати праці звітного пе- ріоду;

-           витрат  на спецодяг,  спецвзуття,  продукти  спеціального  харчу- вання – лише за переліком і нормами, встановленими КМУ;

-           витрат  на гарантійний ремонт  і гарантійну  заміну  товарів  – у розмірі не вище 10 \% від сукупної вартості таких товарів,

-           витрат на відрядження фізичних  осіб, що перебувають у трудо- вих відносинах  або є членами керівних органів, – в межах вста- новлених граничних  норм;

-           деяких інших витрат.

Б)   витрат на поліпшення основних засобів (в розмірі не більше

10 \% від їх балансової вартості);

В)  витрат на  товари, імпортовані з офшорних зон  (в  розмірі

80 \% фактично  понесених витрат);

Г)   деяких інших  витрат.

3.   Не дозволяється включати до складу валових витрат:

-           витрати не пов’язані з веденням господарської діяльності;

-           сплату штрафів та неустойки  (джерелом їх сплати є прибуток);

-           витрати на утримання органів управління об’єднань і холдинго- вих компаній;

-           виплату  емісійного  доходу на користь  емітента  корпоративних прав.

4.   До складу валових витрат дозволяється включати (на від- міну від бухгалтерсткого обліку):

-           витрати  на утримання соціальної інфраструктури та житлового фонду;

-           добровільні  внески в бюджет та благодійні внески до неприбут- кових організацій  в розмірі, що перевищує 2 \%, але не більше 5\% оподатковуваного прибутку попереднього року.

5. Передбачено здійснення коригувань валових доходів і витрат

на суми змін вартості запасів за податковий  період:

-           валові витрати збільшуються на суму зменшення вартості запасів;

-           валові доходи збільшуються на суму збільшення вартості запасів.

6.   Суму балансового прибутку зменшують:

-           на суми дивідендів, виплачених  акціями  нової емісії;

-           на суми доходів від володіння  державними цінними паперами;

-           на суми податку на майно, на землю, з власників  транспортних засобів (за правилами податкового  обліку джерелом їх сплати є прибуток);

-           на суми збитків попередніх періодів (на 2007 рік – призупинено).

7.   Існують особливості нарахування амортизації основних за- собів. В податковому обліку застосовується лише «податковий» метод амортизації  основних засобів з фіксованими нормами амортизації  (їх розмір  встановлений відповідно  за 4-ма класи- фікаційними групами  основних  засобів).  При цьому балансова вартість основних засобів як база нарахування амортизації може бути проіндексована (збільшена на коефіцієнт,  що враховує пе- ревищення 10-відсоткової межі темпів інфляції звітного року). В бухгалтерському обліку та при визначенні прибутку як фінан- сового результату передбачається можливість  вибору підприєм- ством методів і норм амортизації. При цьому балансова вартість основних засобів як база нарахування амортизації  може бути переоцінена,  якщо різниця  між середньоринковою (справедли- вою) і балансовою вартістю активів перевищує  10 \%.

8.   Існують особливості визначення дати визнання доходів і ви- трат.  У «податковому обліку спираються  на «правило  першої події» – валові доходи і валові витрати визнаються  за датою від- вантаження (реалізації) продукції або за датою надходження ко- штів, залежно від того, яка подія трапилась раніше.