7.5. термінологічний словник

Амортизація – систематичний розподіл  вартості  активу,  яка амортизується, протягом  строку корисного використання активу. Процес поступового  перенесення вартості основних засобів і не- матеріальних активів, який відшкодовує  їх фізичне  і моральне  зно- шення на вартість новоствореного продукту. Здійснюється шляхом включення амортизаційних відрахувань до операційних витрат під- приємства.

Амортизаційні відрахування – відрахування частини вартості основних  засобів і нематеріальних активів  з метою відшкодування їхнього зношення.

Амортизаційна політика – складова частина загальної політи- ки формування власних  фінансових  ресурсів, яка полягає  в управ- лінні  формуванням і використанням амортизаційних відрахувань. Основу амортизаційної політики складає застосування різних мето- дів амортизації  основних засобів, в тому числі обґрунтування стро- ків корисної  експлуатації об’єкта основних  засобів та його ліквіда- ційної вартості в кінці цього строку.

Вартість, яка   амортизується, – собівартість   активу  (або інша сума, що замінює його собівартість у фінансових  звітах) за ви- рахуванням його ліквідаційної вартості.

Гудвіл – нематеріальний актив у вигляді  ділової репутації  під- приємства, що виникає внаслідок кращих управлінських рішень, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), новітніх тех- нологій тощо. Вартісна оцінка в балансі підприємства визначається різницею між ринковою  і балансовою вартістю підприємства як ці- лісного майнового  комплексу.  За правилами «податкового» обліку

вартість  гудвіла не підлягає  амортизації  і не враховується у визна- ченні валових витрат платника  податку.

Залишкова вартість основних засобів – початкова  або від- новна вартість основних засобів з вирахуванням суми зносу за весь період експлуатації.

Інвестиційний селенг – угода, що передбачає передавання влас- ником прав на користування будь-якими видами майна, цінних па- перів, продуктів інтелектуальної праці за визначену плату.

Необоротні активи – активи,  термін  корисного  використан- ня яких більше одного року, або більше одного виробничого  циклу (якщо останній перевищує  один рік).

Нематеріальні активи – немонетарні  активи,  які  не  мають матеріальної  форми, довгострокові  вкладення в придбання об’єктів промислової і інтелектуальної вартості,  а також  інших  майнових прав (на землю, на місце на біржі).

Основні засоби  – матеріально-майнові цінності, які підприєм- ство утримує  з метою їх використання у процесі  виробництва або постачання  товарів, надання  послуг, здавання  в оренду іншим осо- бам протягом тривалого періоду (більше одного року або одного операційного циклу, якщо він більше року) як в сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. В балансі підприємства ві- дображають як власні, так і отримані на умовах фінансового лізингу об’єкти основних засобів та орендовані цілісні майнові комплекси.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість  необо- ротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів,  сплачених  (переданих), витрачених  для придбання (створення) необоротних  активів.

Амортизована собівартість фінансової інвестиції –  собі- вартість  фінансової  інвестиції  з урахуванням часткового  її списан- ня внаслідок зменшення корисності; при цьому балансова вартість облігації,  придбаної  з дисконтом,  збільшується на суму накопиче- ної амортизації  дисконту, а вартість облігації, придбаної з премією, зменшується на суму накопиченої амортизації  премії  (облігація з дисконтом – придбана за ціною нижче номінальної;  облігація з пре- мією – придбана за ціною вище номінальної).

Дисконтування вартості – процес приведення до теперішньої вартості грошових надходжень і видатків майбутніх періодів.

Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції з терміном більше одного року, а також всі інвестиції,  які не можуть

бути вільно реалізованими в будь-який момент. В цій статті балансу виділяють  окремо  фінансові  інвестиції,  які враховуються  за мето- дом участі в капіталі.