2.1. методичні  вказівки до вивчення теми

План основних питань теми:

1.   Джерела формування фінансових  ресурсів та критерії оптиміза- ції їх співвідношення.

2.   Принципи і порядок структурування капіталу в Балансі підприємства.

3.   Формування та зміни власного  капіталу,  характеристика скла- дових власного капіталу за Балансом підприємства.

Основні терміни і поняття:

власний капітал, позичковий капітал, ефект фінансового важеля, активи  балансу  підприємства,  пасиви  балансу  підприємства,  влас- ний капітал, поточні зобов’язання, довгострокові зобов’язання, ста- тутний капітал, резервний капітал, додатково вкладений капітал, нерозподілений прибуток.

2.1.1.  Джерела формування фінансових ресурсів та критерії  оптимізації їх співвідношення

Під фінансовими ресурсами підприємства розуміють грошові кошти, які є в розпорядженні підприємства.

Структуру фінансових  ресурсів за джерелами  фінансування і статусом інвестора можна класифікувати таким чином:

У підприємств можуть бути різні альтернативи залучення капі- талу, тому не можна надати однозначних рекомендацій щодо вибору тієї чи іншої форми фінансування.

Можна  навести  лише  окремі  критерії  прийняття рішень  щодо вибору оптимальних форм фінансування. До типових критеріїв можна віднести:

-           Прибутковість. Слід розрахувати,  яким чином вплине на при- буток  та чи  інша  форма  фінансування, враховуючи,  з одного боку, платність кредитних ресурсів, а з іншого – можливість збільшення доходів і прибутку в розрахунку  на власний капітал, що підвищує інвестиційний рейтинг підприємства.

-           Платоспроможність. Зі  зростанням частки  позичкових  дже- рел фінансування зростає обсяг боргових зобов’язань, а, отже, і ризик неплатоспроможності, тобто нездатності  вчасно розраху- ватись за борговими зобов’язаннями.

-           Фінансова незалежність. Збільшення зовнішніх  джерел  фі- нансування може вплинути  на втрату автономності  і самостій- ності підприємства у прийнятті рішень.

-           Мінімізація оподаткування. При залученні  позичкового  капі- талу можуть виникнути податкові  переваги: відсоткові  платежі за позиками  зменшують  прибуток  як базу оподаткування, а ди- відендні виплати  здійснюються  з чистого прибутку,  тобто при- бутку, зменшеного на податкові платежі.

Порівняння власного та позикового капіталу

Оптимізація структури капіталу

Розглянувши всі складові капіталу підприємства,  зрозумівши  їх сутність, можна зробити висновок, що структура капіталу підпри- ємства в підсумку формує співвідношення міри прибутковості та ризику в процесі розвитку  підприємства.

Для  визначення оптимального  співвідношення між власними  і позиковими фінансовими ресурсами  розраховується значення  фі- нансового важеля (фінансового левереджу).

Фінансовий важіль («фінансовий левередж») – це фінансо- вий механізм  управління рентабельністю власного  капіталу  за ра- хунок оптимізації  співвідношення власних і позикових фінансових коштів.

Ефект фінансового важеля – це приріст рентабельності власних засобів,  одержаний   завдяки   використанню кредиту,  незважаючи на платність  останнього.  Ефект  фінансового важеля  виникає  через розбіжність між економічною  рентабельністю і «ціною» позикових коштів. Економічна рентабельність активів  є відношенням розміру ефекту виробництва (тобто прибутку до сплати відсотків за кредити і податку на прибуток) до сумарного  значення  сукупного  капіталу підприємства (тобто  всіх активів  чи пасивів).  Підприємство пови- нне напрацювати таку економічну  рентабельність, щоб засобів ви- стачило, принаймні,  для сплати відсотків за кредит.

Для розрахунку ефекту фінансового важеля застосовується така формула:

ЕФВ  = (1 – Т) х (R – i) х (ПК / ВК),

де ЕФВ  – рівень ефекту фінансового важеля, виражений десят- ковим дробом; Т – ставка оподаткування прибутку, виражена десят- ковим  дробом; R – економічна  рентабельність активів  (до  сплати відсотків і податків),  виражена десятковим  дробом; i – середня роз- рахункова ставка процента за кредит, виражена десятковим  дробом; ПК – позиковий капітал; ВК – власний капітал.

плече фінансового важеля – характеризує силу впливу фінансо- вого важеля – це співвідношення між позичковим капіталом (ПК) і власними  засобами (ВК);

диференціал фінансового важеля – це різниця  між економічною рентабельністю активів та ставкою відсотків за кредит.

Якщо диференціал має позитивне значення,  то будь-яке  збіль- шення  плеча  фінансового важеля,  тобто підвищення частки  пози-

кових засобів у структурі  капіталу,  буде призводити до росту його ефекту.  Відповідно,  чим вище додатне  значення  диференціала фі- нансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект.

Розрахунок ефекту фінансового важеля  дозволяє визначити граничну  межу частки використання позикового  капіталу  для кон- кретного підприємства,  розрахувати припустимі  умови кредитуван- ня.

2.1.2.  Принципи і порядок структурування капіталу в Балансі підприємства

До фінансових  ресурсів, які є в розпорядженні підприємства, застосовують  визначення «капітал  підприємства». При цьому роз- різняють  дві його форми:

-           конкретний (реальний) капітал  як вартість  майнових,  немате- ріальних та інших об’єктів, що знаходяться в розпорядженні підприємства на правах власності  або на правах господарського відання,  тобто, іншими  словами,  є інвестованими в підприєм- ницьку  діяльність  цього підприємства і використовуються ним з метою отримання прибутку;

-           абстрактний (фінансовий) капітал як джерела, з яких здійснено фінансування конкретного капіталу. Вартісні оцінки абстрак- тного капіталу  підприємства з розвитком ринкових  принципів господарювання  набувають   все  більшого   значення,   зокрема тому, що функції власності виконують переважно недержавні учасники господарських відносин – фізичні і юридичні особи та

«абстрактна» вартість капіталу підприємства – це зовсім реальні грошові або майнові цінності, вкладені співвласниками в очіку- вані отримання прибутку від цих вкладень. Зростання «абстрак- тної» вартості капіталу  підприємства – це зростання  добробуту його акціонерів  та інших власників, це поліпшення позицій цін- них паперів цього підприємства на фондовому  ринку, це стиму- лювання до залучення нових акціонерів  тощо.

Майно підприємства складається із різноманітних матеріаль- них, нематеріальних та фінансових ресурсів. Права кожного власни- ка на майно підприємства і на його участь в управлінні  і прибутках визначаються часткою і формою інвестованих  коштів. Вони мають бути  чітко  відображені  у фінансових  документах.  Розкриття цих прав є одним з найважливіших завдань фінансової  звітності.

Вартісні оцінки фінансово-майнових ресурсів, які контролю- ються підприємством, як за напрямками вкладення,  так і за джере- лами фінансування, містяться  у фінансовій звітності  підприємства за ф.1 «Баланс  підприємства». За формою баланс підприємства складається з двох частин: активів і пасивів.

Активи – це ресурси  (майнові  і фінансові), які контролюють- ся підприємством, можуть мати вартісну оцінку і від використання яких очікуються  прибутки  в майбутньому.  В балансі підприємства активи  згруповані  за трьома розділами,  залежно  від терміну їх ко- рисного використання.

Пасиви – це власний  капітал  і зобов’язання  підприємства,  що розглядаються як джерела формування активів.

Активи балансу підприємства згруповані  за трьома розділами:

Необоротні активи – активи  з терміном  корисного  викорис- тання більше одного року або одного операційного циклу (якщо останній  перевищує  один рік), а також фінансові  інвестиції  з неви- значеним терміном використання.

У складі довгострокових фінансових інвестицій відокремлю- ються фінансові інвестиції, що враховуються за методом участі в капіталі. Цей метод застосовується при обліку інвестицій  в дочір- ні, спільні та асоційовані підприємства (асоційованим є підпри- ємство,  в статутному  капіталі  якого  частка  інвестора  перевищує

25 \%). При веденні обліку інвестицій  за методом участі в капіталі в балансі інвестора  відображаються результати діяльності  об’єкта інвестування, зокрема  нерозподілені  прибутки  (збитки), отрима- ні цим об’єктом в звітному  періоді, та інші зміни розміру  власно- го капіталу  об’єкта інвестування в звітному  періоді (крім  змін за рахунок внесків власників). Балансова вартість такої фінансової інвестиції в обліку інвестора відображає відповідне збільшення (зменшення) грошового  еквівалента   частки  інвестора  у  власно- му капіталі  об’єкта інвестування (при  цьому відсоткове  значення частки  інвестора  у капіталі  об’єкта інвестування залишається не- змінним).

Оборотні активи – грошові  кошти  та їх еквіваленти, а та- кож інші активи, призначені для реалізації чи використання протягом одного року чи одного операційного циклу, якщо він більше року.

Витрати майбутніх періодів – в їх складі  відображають- ся витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних  періодів,  але  належать  до наступних  звітних  періодів. Сюди  належать  витрати,  пов’язані  з підготовчими  до виробни- цтва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів, сплачені авансом орендні плате- жі, оплата страхового поліса, передплата  на періодичні  видання тощо.

Пасиви  балансу підприємства – містять  власний  капітал  і зобов’язання.

Власний капітал – це частина в активах підприємства,  яка за- лишається після відрахування зобов’язань.

Зобов’язання – це заборгованість підприємства.  Зобов’язання в балансі підприємства згруповані  залежні  від характеру  і терміну їх погашення.  Критерієм розподілу  зобов’язань на довгострокові  і по- точні є 1 рік з дати складання балансу.

У складі зобов’язань підприємства,  тобто позичкового  капіталу, розрізняють:

Забезпечення подальших витрат і платежів – в їх складі відобра- жають нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату  майбутніх  відпусток,  гарантійні  зобов’язання, а також залишки  коштів цільового  фінансування і цільових  надхо- джень, які отримані  з бюджету та інших джерел (сюди ж належать витрати на формування резерву сумнівних  боргів).

Довгострокові кредити  банків  – це сума заборгованості банкам по отриманим  від них кредитам, яка не є поточним зобов’язанням.

Інші довгострокові  фінансові зобов’язання  – це сума заборгова- ності за іншими залученими коштами  (крім  заборгованості по кре- дитам банків), на яку нараховуються відсотки.

До доходів майбутніх  періодів  належать  доходи, отримані  про- тягом поточного чи попередніх  періодів, які належать  до майбутніх звітних періодів.

Дані статей балансу на кінець звітного року повинні бути об- ґрунтовані  результатами інвентаризації, яка проводиться перед складанням річного балансу.

Нижче наведена схема  балансу підприємств виробничої сфери:

2.1.3.  Формування та зміни власного капіталу, характеристи- ка складових власного капіталу  за Балансом підприємства Власний капітал  є основою  для початку  і продовження госпо- дарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним з найістот-

ніших і найважливіших показників,  оскільки виконує такі функції:

•           довгосрокового  фінансування, оскільки  його використання не має часових обмежень;

•           відповідальності і захисту  прав кредиторів,  оскільки  є для  зо- внішніх користувачів інформації  балансу мірилом відносин від- повідальності  на підприємстві та забезпечує  захист  кредиторів від втрат;

•           компенсації  понесених  збитків,  оскільки  на суму збітків  змен- шується вартість власного капіталу;

•           кредитоспроможності,  оскільки   при  наданні  кредиту  перева- га надається  (за інших рівних  умов)  підприємствам з більшою часткою власного капіталу;

•           фінансування ризикованих інвестицій;

•           самостійності  і незалежності;

•           розподілу   доходів  і  активів   підприємства –  частки  окремих власників  у капіталі є основою при розподілі між ними частини прибутку,  а при ліквідації  підприємства – є основою розподілу майна між власниками.

Статутний  капітал – це первісне джерело інвестування і фор- мування майна підприємства,  він забезпечує  регулювання відносин власності  і управління підприємством, його розмір  не може  бути меншим за встановлену законодавством суму. Законодавчо вста- новлений  мінімальний розмір  статутного  капіталу  підприємств в формі  господарських товариств  з обмеженою  (додатковою) відпо- відальністю – 100 мінімальних заробітних  плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент державної реєстрації під- приємства  та підприємств в формі  акціонерних товариств  – 1250 мінімальних заробітних  плат, виходячи  з розміру мінімальної  заро- бітної плати на момент державної реєстрації підприємства.

Резервний капітал – це сума резервів,  створених  відповідно  до чинного  законодавства або установчих  документів  за рахунок  не- розподіленого прибутку  підприємства.  Резервний капітал  створю- ється  у розмірі,  встановленому установчими документами,  але не менше 25 \% статутного  капіталу.  Розмір  щорічних  відрахувань  на поповнення резервного капіталу передбачається установчими доку-

ментами та здійснюється за рахунок чистого прибутку, але не може бути  меншим  5 \% отриманого  чистого  прибутку.  Резервний капі- тал призначається на покриття збитків,  непередбачених  витрат, на сплату боргів підприємства при його ліквідації.

Пайовий капітал – це сума внесків членів спілок та інших під-

приємств,   передбачена   засновницькими  документами.    Рахунок та стаття  балансу  «Пайовий  капітал»  застосовуються кредитними спілками,  колективними підприємствами (виробничими коопера- тивами),  підприємствами споживчої кооперації та ін., в яких части- на власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

Джерелом  формування пайового  капіталу  є обов’язкові  та до- даткові  пайові  внески,  які надходять  від індивідуальних та колек- тивних членів.

Додатковий  вкладений  капітал  – це вартість  реалізації  акцій, яка перевищує  їх номінальну  вартість (сума такого перевищення кваліфікується як емісійний дохід).

Інший додатковий капітал – сума, що містить суми дооцінки необо- ротних активів, вартість безкоштовно отриманих підприємством активів.

При визначенні підсумкової вартості власного капіталу відрахо- вується:

-           неоплачений  капітал  –сума  заборгованості власників  (учасни- ків) за внесками до власного капіталу. При створенні госпо- дарського (в т. ч. акціонерного) товариства,  після прийняття рішення  про випуск акцій і оголошення передплати  на них, вся сума зареєстрованого статутного капіталу відображається як не- оплачений капітал. Так, до моменту реєстрації господарського товариства  його учасники (акціонери) повинні внести не менше

30 \% своїх внесків, зафіксованих у статутних  документах,  а ре- шту – протягом року. Звідси  виникає  заборгованість учасників.

-           вилучений  капітал – фактична  собівартість  акцій власної емісії або паїв, викуплених товариством у його учасників. Акціонерне товариство  має право викупити у акціонера  повністю оплачені ним акції з метою їх подальшого  анулювання, перепродажу  чи розповсюдження серед своїх працівників. Викуплені акції пови- нні бути реалізовані  або анульовані протягом року. В цей період розподіл прибутку  між власниками здійснюється без врахуван- ня викуплених акцій (часток).

Формування  статутного капіталу.  Статутний капітал  гос- подарського  (акціонерного) товариства  утворюється із внесків учасників (акціонерів). Він відображає власні джерела формування активів  і власність  товариства  як юридичної  особи. Водночас сума статутного капіталу відображає власність учасників (акціонерів), де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним часток (акцій).

Бухгалтерський облік статутного капталу  починається з дня реєстрації  підприємства в державному  реєстрі  суб’єктів підприєм- ницької діяльності  і закінчується днем вибуття підприємства з дер- жавного реєстру.

Сума статутного капіталу акціонерного товариства, відображена у фінансовому обліку і звітності, повинна дорівнювати загальній но- мінальній вартості випущених  акцій, в установчих документах.

Акція є одиницею  власності  в акціонерному  товаристві.  Закон України  «Про  цінні  папери  і фондову  біржу»  визначає  акцію  як цінний  папір без встановленого строку  обігу, що засвідчує  пайову участь у статутному  капіталі акціонерного  товариства,  підтверджує членство та право на участь в управлінні  ним, дає право його влас- никові  на одержання  частини  прибутку  у вигляді  дивідендів,  а та- кож на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного  това- риства.

Акції можуть бути іменними та на пред’явника, простими та при- вілейованими. Всі акціонерні  товариства  повинні випускати прості акції, яким надається  право голосу на загальних  зборах акціонерів. Акціонерні товариства мають право випускати також привілейовані акції (в розмірах до 10 \% статутного капіталу). Власники привілейо- ваних акцій не мають права брати участь в управлінні  акціонерним товариством (не  мають  права  голосу),  якщо  інше не передбачено його статутом.

Випуск акцій обов’язково повинен супроводжуватись його реє- страцією в Державній  Комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При створенні відкритого акціонерного товариства (ВАТ) акції можуть бути розповсюджені шляхом  відкритої  передплати  на них. Строк відкритої  передплати  на акції не може перевищувати 6 міся- ців. У цей термін особи, які бажають придбати  акції, повинні  вне- сти на розрахунковий рахунок  акціонерного  товариства  не менше

10 \% вартості  акцій, які вони переплатили, після  чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості

акцій. Засновники ВАТ повинні бути держателями акцій на суму не менше 25 \% статутного капіталу і строком не менше 2-х років.

До дня скликання установчих  зборів новоствореного АТ особи, які передплатили акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску  не менше 30 \% номінальної вартості  акцій, що підтверджу- ється тимчасовими свідоцтвами.

Акції оплачуються грошовими  коштами  в національній чи іно- земній валюті або шляхом  передавання майна і можуть бути вида- ні покупцеві  лише після повної сплати їх вартості, яку він повинен здійснити  у строки, встановлені установчими зборами, але не пізні- ше року після реєстрації акціонерного  товариства.

Зміни статутного капіталу.  Господарське (в т.ч. акціонерне) товариство  може змінювати  розмір статутного  капіталу  згідно з рі- шенням  загальних  зборів акціонерів  (учасників). У бухгалтерсько- му обліку ці зміни отримують відображення тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статут- ного капіталу  акціонерного  товариства  не більше, ніж на 1/3  може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбаче- но статутом.

Збільшення статутного  капіталу  може здійснюватись лише піс- ля повної оплати всіх раніше емітованих акцій за вартістю, не нижче номінальної.

Збільшення статутного  капіталу  може  здійснюватись такими шляхами  (які не можна одночасно поєднувати):

-           випуску нових акцій тієї ж номінальної вартості;

-           збільшення номінальної вартості акцій;

-           обміну облігацій на акції.

Зазвичай, підприємство створюється з метою отримання при- бутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого власного капіталу. Згідно з фінансовою концепцією збережен- ня капіталу, прибуток заробляється підприємством (відповідно, на- рощується  його власний  капітал),  тільки якщо сума чистих активів на кінець періоду перевищує  суму чистих активів  на початок пері- оду після вилучення будь-яких  виплат власникам або внесків влас- ників протягом  цього періоду. Чисті активи  підприємства – це під- сумкова балансова вартість активів, зменшена на суму зобов’язань (отже дорівнює балансовій  оцінці власного капіталу підприємства).

Схема  представлення основних показників звіту про власний капітал наведена в таблиці:

Продовження

Отже, за формами утворення власний капітал поділяється на:

-           інвестований власний капітал

-           нерозподілений (реінвестований) прибуток

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

-           статутний  капітал, сума якого визначається в установчих  доку- ментах і підлягає  обов’язковій  реєстрації  у державному  реєстрі господарських одиниць;

-           додатковий  капітал  (незареєстрований) – це додатково  вкладе- ний капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал та не- розподілений прибуток.