ФІнансовІ результати, як складова частина управлІння пІдприЄмством

Після переходу України до ринкової економіки підприємства ще не зо- всім адаптувалися до нових умов господарювання, внаслідок чого, багато круп- них промислових підприємств України або зупинилися або працюють «одер- жуючи» збитки, оскільки весь отриманий дохід йде на покриття витрат, пов'я- заних з діяльністю підприємства.

Таким чином, важливою задачею на сьогоднішній день для них є визна- чення впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації і фінансо- ві результати, визначення резервів збільшення суми прибутку і розробки захо- дів щодо використання виявлених резервів, адже прибуток є головною рушій- ною силою економіки, бо він забезпечує інтереси не тільки окремих підпри- ємств, їх власників і персоналу, але і інтереси країни в цілому.

Дану тему досліджували такі автори, як Бланк І.О., Бутинець Ф.Ф., Друрі К., Лишиленко О.В., Сопко В.В., Ткаченко Н.М.

Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Під фінансовим результатом розуміється прибуток (збиток) від конкретного виду діяльності (виробничої, торговельної, а також

надання послуг), який визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), інших операційних доходів, адміністративних витрат та витрат на збут відповідного виду діяльності та інших операційних витрат [1, с. 294].

Фінансовий результат діяльності підприємства складається з фінансових результатів від основної діяльності, іншої звичайної діяльності та надзвичайних подій і фінансових операцій.

До основної діяльності підприємства відносять операції, пов’язані з ви- робництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною ме- тою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу (при- дбання сировини і матеріалів, виготовлення продукції та її реалізації, тощо).

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності (розрахунки з постачальниками та замовниками, працівниками, по-

датковими органами, банківськими установами, тощо).

До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або постійно і відрізняються від звичайних операцій (стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії, тощо) [3, с. 524-526].

Для обліку фінансових результатів призначено рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності». Зіставлення дебетового і кредитового оборотів по ра- хунку № 79 «Фінансові результати» за звітний період відображає кінцевий ре- зультат – чистий прибуток [1, с. 294-295]. По кредету рахунка № 79 «Фінасові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок № 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» [3, с.

543].

Для ефективної роботи у процесі своєї діяльності кожне підприємство повинно вибрати відповідний принцип, за допомогою якого воно зможе вияви- ти фінансовий результат.

Розглянемо основні принципи виявлення фінансового результату. Принцип  облікового  періоду.  Відповідно  до  нього,  допускається,  що

тривалість роботи господарського підприємства не обмежена в часі. Однак, керівництву й іншим зацікавленим сторонам періодично потрібно знати, як ідуть справи підприємства.

Ця необхідність приводить до принципу облікового періоду: бухгал- терський облік вимірює діяльність за конкретний проміжок часу, називаний обліковим періодом. Обліковим періодом є фінансовий рік.

Принцип обережності в оцінці (бухгалтерського консерватизму). Ця концепція обґрунтовує період визнання доходу при проведенні облікових операцій і формуванні фінансової звітності.

На думку англійця Ф.Вуда, принцип означає, що бухгалтер, як правило,

вибере таку величину, що скоріше занижує прибуток, чим приводить до її збільшення. Американські вчені вважають, що для збільшення доходів необхідні більше вагомі докази, чим для визнання видатків. Іншими словами, дохід визнається тільки тоді, коли на те є обґрунтована впевненість, а видаток - як тільки виникає обґрунтована можливість.

Якщо додержуватися бухгалтерської логіки, заснованої на обережності в оцінці, не слід визнавати дохід при наявності можливості цього не робити. Виз- наний дохід, як мінімум, припускає сплату податку на додану вартість і на при- буток. У випадку відсутності підтвердження доходу надходженням коштів (пе- ретворення заборгованості покупців у сумнівні борги) продавець змушений пе- рерахувати суму доходу і повернути з бюджету помилково сплачену суму податків.

Бухгалтер        використовує принцип         обережності   в          оцінці  тільки  для

ідентифікації моменту визнання доходу. Однак застосування цього методу для визначення моменту визнання видатку, яке може призвести б до небажаних наслідків.

Принцип реалізації. Обумовлює суму доходу від продажу, що повинна бути визнана. Відповідно до методу нарахування доходів з моменту переходу права власності на товари, продукцію й зроблені послуги, доходи вважаються

отриманими в той звітний період, коли факт переходу власності мав місце (не- залежно від того, надійшли за них гроші чи ні). Реалізацією вважається при- плив грошей або вимог на них (тобто рахунків до одержання) у результаті про- дажу товарів або надання послуг. Доходи враховуються в сумі, одержання якої є цілком певною подією. Допускається, що сума визнаного доходу виявиться меншою від продажної ціни реалізованих товарів і послуг, наприклад у наступ- них випадках: зменшення суми доходів від реалізації на величину безнадійних боргів; реалізація в кредит з відстрочкою строку платежу зі знижкою за достро- кову оплату, тощо.

У першому випадку принцип припускає створення резервів по недовірливих боргах на суму дебіторської заборгованості, що утворилася за ра- хунок визнання доходу з моменту переходу права власності на продукцію, то- вари й послуги від продавця (виробника) до покупця (користувача), строк позовної давності якої минув.

Другий випадок - реалізація за допомогою кредиту з відстрочкою строку платежу з наданням покупцеві знижки за дострокову оплату.

Коли товари продаються в кредит, обидві сторони повинні мати чітке по- дання про суму й строки платежу.

Принцип відповідності (пов’язання доходів і видатків). Застосування цьо- го принципу дозволяє ідентифікувати видатки періоду як собівартість отриман- ня доходів, а також припускає чітке розмежування витрат по етапам життєвого циклу виробленого продукту.

Відповідно до принципу обережності в оцінці (бухгалтерського консер- ватизму) при складанні бухгалтерської звітності, бухгалтеру досить для виз- нання видатків обґрунтованої можливості, тобто він готовий включити у видат- ки періоду всі витрати, які мало підприємство, якщо на це є методичний дозвіл і відповідний виправдувальний первинний документ.

Даний принцип — концепція, сутність якої полягає у тому, що видатки повинні бути віднесені до звітного періоду виникнення витрат (а не виплати грошей), пов'язаних з одержанням доходів, які, у свою чергу, повинні бути віднесені до звітного періоду продажу товарів і надання послуг (а не одержання грошей).

Метод нарахувань в обліку доходів і видатків. Принцип відповідності погоджує в одному звітному періоді отримані доходи, які забезпечують їхні ви- датки. Практична реалізація зазначеної концепції ґрунтується на спеціальному

методі нарахувань в обліку доходів і видатків, що дозволяє "відбити фінансові наслідки для підприємства виникаючих фактів господарського життя в ті періоди, коли ці факти мали місце, а не тоді, коли це підприємство одержує або виплачує борги".

Підводячи  підсумки,  хотілося  б  відзначити,  що  знаючи  тільки  всі тонкості свого підприємства можна вибрати саме той принцип, який допоможе виявити найбільш точний фінансовий результат

Підстави для вибору різні, когось приваблює простота використання, а хтось думає і про ефективність вибраного принципу для успішного його засто- сування у майбутньому [2, с. 131-140].

ЛІТЕРАТУРА

1. Бутинець Ф.Ф., Чижевські Л.В., Герасимчук Н.В. Бухгалтерський управлінський облік.-

Житомир: ЖІТІ, 2000.- 448 с.

2. Кутер М.И. Бухгалтерский учет: Основы теории.- М.: „Экспертное бюро-М”, 1997.- 496 с.

3. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий на підприємствах України.- К.: А.С.К., 2000.- 784 с.

4. Национальные стандарты бухгалтерского учета: нормативная база.- Х.: Фактор. 2001.- 136 с.

К р ю ч к о ва Е. Ю .