Актуальні проблеми екомічного і соціального розвитку регіону - Збір- ник матеріалів регіональної науково-практичної конференції

Розвиток системи соцІально-трудового партнерства в регІонІ

Можливості узгодження класових інтересів здавна обговорювалися в ро- ботах Ж.-Ж. Руссо, Фур'є, Сен-Симона та інших. Мілль був один з перших, хто використовував термін "партнерство" для характеристики соціальних відносин між хазяїнами і працівниками. Істотна увага була приділена проблемам співробітництва праці і капіталу в роботах А. Маршалла, М.Фоллет, Е. Мейо, Л.Ерхарда і інших. Серед вітчизняних дослідників, що займаються даною про- блемою потрібно назвати насамперед Е.Лібанову, Г.Осового, О.Новікову, А.Андрющенко, І.Дубровского. Українські дослідники пропонують розглядати соціальне партнерство в декількох аспектах:

 як принцип діяльності суб'єктів колективних трудових відносин (це дуже широке розуміння терміна);

  як правовий інститут (це вузьке розуміння терміна), який представляє собою сукупність норм, що регламентують компетенцію спеціально утворених дер- жавних органів.

В якості одного з можливих визначень поняття соціального партнерства пропонується розглядати його як систему певних взаємовідносин між держа- вою,  роботодавцями, найманими робітниками (їх  представниками), яка враховує цілі та інтереси сторін. Тільки на основі соціального партнерства можливо досягти згоди і соціальної злагоди в суспільстві, у вирішенні питань

соціально-трудових відносин, Це буде закріплено в колективних договорах і угодах (генеральній,регіональних, галузевих).

Узагальнення поглядів на соціальне партнерство показує, що доцільно її роз- глядати як системне явище, що відображає зміст соціально-трудових відносин, інтереси окремих її суб'єктів. Соціальне партнерство в системі соціально-трудових відносин варто розглядати як складну систему. Основні складові системи соціального партнерства представлені на рис. 1.

Можливо визначити двовекторне спрямування соціального партнерства: подальший розвиток і соціальний захист її суб'єктів. Система соціального парт- нерства пов'язується з реалізацією ідеології, існуванням ціннісних орієнтацій та пріоритетів. Теорія та ідеологія соціального партнерства ґрунтується на визнанні наступних положень:

 необхідності мирного співіснування в суспільстві різних соціальних груп з їхніми специфічними, часто протилежними інтересами;

 

 об'єктивності прояву і конфлікту інтересів, боротьби між соціальними групами;

 можливості вирішувати існуючий конфлікт інтересів у цивілізованих формах, у вигляді взаємоприйнятного компромісу, який відповідає перспективним зав- данням суспільного прогресу.

Система соціально-трудового партнерства (ССТП)

 

Суб'єкти ССТП

( їх представники)

Механізми ССТП: нормативно-

правовий, економічний, організаційний, соціальний

 

об'єкт ССТП – соціально-трудові відносини

Рис. 1. Складові системи соціально-трудового партнерства

Основу соціально-трудових відносин, що складаються, між сторонами повинні складати принципи, вироблені Міжнародною організацією праці (МОП). Як основні принципи соціального партнерства необхідно відзначити наступні:

 взаємна повага і довіра сторін соціально-трудових відносин;

 рівність сторін;

 комплексність розглянутих питань в укладених договорах і угодах;

 пріоритетність примирливих методів і процедур;

 обов'язковість і відповідальність сторін за виконання досягнутих домовле- ностей, договорів і угод.

До основних суб'єктів ССТП на регіональному рівні відносяться:

1) обласна організація роботодавців;

2) регіональні об'єднання профспілок. Слід зауважити, що чисельність членів профспілок і кількість профспілкових організацій помітно зменшилася (табл. 1).

3) місцеві державні адміністрації, які відповідно до Закону України “Про місцеві державні адміністрації” мають право на представництво інтересів дер- жави в системі соціально-трудового партнерства.

Таблиця 1 - Динаміка зміни кількості профспілок у Донецькій області

Роки

1995

2000

2003

2004

2005

Всього первинних профорганізацій од.

11981

8936

8074

7923

7625

Всього членів профспілок, тис. осіб

2317,3

1598,9

1419,9

1374,0

1345,2

 

Заради створення і розвитку в Україні ефективної системи соціально-тру- дового партнерства держава має взяти на себе й ефективно виконувати такі функ- ції:

1. Розвиток і стимулювання переговорного процесу.

2. Зменшення кількості й пом'якшення гостроти соціальних конфліктів шля- хом розвитку і вдосконалення практики застосування узгоджувальних процедур.

3.Формування реальних відносин соціально-трудового партнерства на дер- жавних підприємствах.

4.Заохочення роботодавців і працівників до розвитку відносин соціально-

трудового партнерства.

5.Сприяння поширенню ідеології і культури соціального партнерства [1]. Зараз в Україні є певні нормативно-правовий і організаційний механізми

створення системи соціального партнерства.

Нормативно-правовий механізм системи соціального партнерства скла- дають міжнародні нормативно-правові акти (Хартії, Декларації, конвенції, Ре- комендації Міжнародної організації праці);Конституція і закони України (“Про колективні договори й угоди», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про профспілки,їхні права і гарантії діяльності» та ін.);

Організаційний механізм системи соціального партнерства складають ко- лективні договори на підприємствах і існуюча система угод – Генеральна угода, галузеві і регіональні угоди.

Економічний механізм системи соціального партнерства представляє со- бою сукупність економічних умов, що здійснюють економічний вплив на суб'єкти управління. Дія цього механізму повинна проявлятися у виникненні в

суб'єктів управління матеріальній відповідальності і зацікавленості в реалізації вимог, які були зафіксовані в колективних договорах і угодах. Соціальний ме- ханізм системи соціального партнерства представляє собою сукупність психо- логічних установок, що характеризують відношення суспільства до соціального партнерства.

Ефективність соціального партнерства залежить від того наскільки повно воно буде вбудовано в систему управління соціально-економічним розвитком держави.

Література

1. Беззубко Л.В., Лобас В.М. Роль і місце органів державної влади в стабілізації соціально

трудових відносин і вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів): Методичні реко- мендації.- Донецк:Норд Компьютер, 2004.- 32 с.

2. Беззубко Л.В., Шемяков О.Д. Трудовые конфликты как следствие нарушения баланса ин- тересов сторон социально-трудовых отношений// Менеджер, 2005, №4.- С.144-148.

 

З уб е н к о Ю . Д .