АналІз та прогнозування розвитку паливно- енергетичного комплексу украЇниПрогнозування розвитку паливно-енергетичного комплексу і його галу- зей – найважливіша ланка державного управління економікою, база для ухва- лення конкретних рішень по забезпеченню необхідного рівня енергетичної без- пеки країни, яка передбачає надійне, своєчасне і повне задоволення потреб ма- теріального виробництва і соціальної сфери в паливно-енергетичних ресурсах за доступними цінами як власного виробництва, так і їх імпорту. Розглянемо становлення і розвиток вугільної промисловості в Україні; з'ясуємо причини кризи в галузі. В різних країнах світу проблема енергетичної безпеки вирішується за- лежно від наявності геологічних запасів горючих корисних копалин і можливо- стей самозабезпечення енергоресурсами, від рівня розвитку економіки, зокрема
її валютної ефективності, і від вибраних пріоритетів державної енергетичної політики. Згідно статистичних даних, в структурі світових запасів органічного па- лива на вугілля доводиться 57 \%, на нафту – 28\% і на природний газ –15\%. В Україні ці показники складають відповідно 67 \%, 7\% і 26 \%. Загальний обсяг запасів вітчизняного вугілля складає близько 117 млрд. тонн, з них промисло- вих – до 9 млрд. тонн, з яких майже 3,5 млрд. тонн – енергетичне вугілля. Проаналізуємо виробничий потенціал галузі. В даний час у вугільній промисловості функціонують близько 180 шахт і 3 розрізи. Протягом 1992– 2006 р.р. виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилася з 135 млн. до 60,5 млн. тонн на рік (мал.1). Млн. т 200 180 160 140 120 100 80 60 40 20 0 91 92 93 94 95 96 97 98 99 00 01 02 03 04 05 Рік
Видобуток вугілля (факти- Виробнича потужність видобутку вугілля- Мал.1 Динаміки виробничих потужностей і обсягів видобутку вугілля, млн.т Починаючи з 1991 року видобуток вугілля в країні постійно скорочувався і в 1998 р. склав всього 66,5 млн.т. В 1999 р. ця тенденція припинилася Але з 2000г. поновлюється зниження обсягів виробництва і по сьогоднішній день спостерігається криза вугільної галузі. Майже 96 \% шахт понад 20 років працюють без реконструкції; 2/3 основ- ного стаціонарного устаткування відпрацювали нормативний термін експлуатації і потребують негайної заміні. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня складає лише третину, а нових навантажуючих машин і стрічкових конвейєрів – близько 15\%. На шахтах, які розробляють пласти крутого падіння, майже 60\% загального обсягу вугілля добувається з використанням відбійних молотків.
Продуктивність праці у вугільній промисловості України у декілька разів нижче в порівнянні з Росією, Німеччиною, Польщею і в десятки разів нижче, ніж в США, Канаді, Австралії, Південний Африканській Республіці. Переважна більшість вугільних шахт і розрізів збиткова. Рівень заробітної платні найнижчий серед інших галузей паливно-енергетичного комплексу, внаслідок чого на підприємствах промисловості росте дефіцит кадрів. В Україні сучасний рівень енергетичної безпеки за основними ознаками і прийнятими в світі критеріям є недостатнім. Для підвищення його за рахунок диверсифікації імпорту енергоносіїв слід щонайменше намітити шляхи для диверсифікації поставок, створити економіку з рівнем валютної ефективності, достатнім для розрахунків за імпорт їх необхідної кількості. Це потребує значних термінів і засобів, яких Україна не має. Тому на найближчі 10–15 років реальним шляхом посилення енергетичної безпеки держави є збільшення рівня самозабез- печення енергоносіями, зокрема вугіллям. За станом сировинної бази палива Україна достатньо (на сотні літ) забезпе- чена тільки вугіллям, в країні створена виробнича база і інфраструктура для його здобичі. Тому об'єктивно галузь є і залишатиметься основним постачальником па- лива на внутрішній ринок, гратиме ведучу роль в підтримці належного рівня енергетичної безпеки. Саме така роль відведена вугільній галузі в проекті «Енер- гетична стратегія України на період до 2030 року і подальшу перспективу». Українська вугільна промисловість знаходиться в кризовому стані, унас- лідок чого є збитковою галуззю. Криза вугільної галузі приречена наступними причинами: недостатнє фі- нансування галузі; невиконання програм розвитку вугільних підприємств; не- достатньо продумані організаційні перебудови в галузі; відсутність фінансової підтримки інноваційної діяльності у вугільній промисловості. Для забезпечення подальшого нормального функціонування вугільної промисловості України необхідно: – відповідно до норм ВТО тимчасове збільшення її державної фінансової підтримки і прискорення реструктуризації (ліквідації або консервації безперс- пективних шахт, модернізації перспективних і будівництва нових рентабельних шахт) з метою подальшого скорочення і можливої в майбутньому відміни дер- жавного субсидування; – встановлення ітеративного порядку розробки і реалізації довгострокової програми розвитку галузі з щорічним коректуванням завдань залежно від фі- нансових можливостей держави і обставин, що змінюються; – забезпечення рівноправної ринкової конкуренції різнорентабельних вуг- ледобувних підприємств, не залежно від форм власності, у тому числі, за право отримання державних субсидій; – розширення роздержавлення галузі, аж до безкоштовної передачі в прива- тну власність або оренду (концесію) збиткових шахт потенційним інвесторам, введення біржової (аукціонної) торгівлі вугільною продукцією, перебудова сис- теми державної підтримки вугледобувних підприємств на стимулюючих почат-
ках, вдосконалення організаційної структури управління державним сектором галузі з регламентацією ступеня самостійності шахт залежно від їх рентабель- ності. З метою поліпшення економічного стану вугільної промисловості, запро- понована довгострокова програма (10 років) розвитку галузі може бути викори- стана керівниками шахт на конкретному вугледобувному підприємстві в проце- сі формування заходів по поліпшенню економічного стану і подальшому розвитку вугільної промисловості на найближчу перспективу. Мартінович В.Г., Лисенко С.М. |
| Оглавление| |