Актуальні проблеми екомічного і соціального розвитку регіону - Збір- ник матеріалів регіональної науково-практичної конференції

ІнтеграцІя украЇни в свІтовІ та регІональнІ економІчнІ структури

Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безу- мовно, виявилася інтеграція. Вже за одне це вона гідна детального вивчення. Термін “інтеграція” походить з латині, де integratio означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Одним із видів інтеграції є економічна інтегра- ція. Вона – найвищий ступінь розвитку міжнародних економічних відношень.

Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше)

країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

 забезпечення кращих умов торгівлі;

 збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва

(для країн з малою ємністю національного ринку);

 розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;

 поширення передових технологій;

 стимулювання конкуренції.

 

Окрім цього, як свідчить практика, міжнародна торгівля є кращим засо- бом зруйнувати існуючі вітчизняні монополії. Вона також приносить інші пере- ваги, зокрема, зникає дефіцит. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте можуть також мати політичні та інші цілі. Відомо декілька форм або етапів розвитку економічної інтеграції (табл.1)

Таблиця 1 -  Форми економічної інтеграції

 

 

Форма економічної інтеграції

 

Скасування тарифів та квот між учасниками

Єдина тор-

гівельна політика щодо третіх країн

Скасування

обмежень на рух ви- робничих факторів

Гармоніза-

ція еконо- мічної полі- тики та ін- ституцій

 

Єдина ва- люта, єдина валютна політика

1. Зона вільної торгі-

влі

 

Так

 

Ні

 

Ні

 

Ні

 

Ні

2. Митний союз

Так

Так

Ні

Ні

Ні

3. Спільний ринок

Так

Так

Так

Ні

Ні

4. Економічний союз

Так

Так

Так

Так

Ні

5. Економічний і

валютний союз

 

Так

 

Так

 

Так

 

Так

 

Так

Зона вільної торгівлі виникає тоді, коли група країн скасовує обмеження

на взаємну торгівлю, але, разом з цим, кожна країна-учасниця зберігає свою власну систему тарифів і квот на торгівлю з третіми країнами. Іншими словами, це зона, в межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля товарами. Розрізняють повну та промислову зони вільної торгівлі. Промислова зона вільної торгівлі репрезентує незначний ступінь економічної інтеграції і охоплює торгівлю лише промисловими товарами. При- кладом промислової зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ).

Митний  союз  -  це  інтеграційне  об'єднання,  утворюється  тоді,  коли країни-учасниці усувають будь-які обмеження на взаємну торгівлю, а також вводять спільну систему тарифів і квот по відношенню до третіх країн. Таким

чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.

Спільний ринок - це митний союз з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів: капіталу і робочої сили. Створення єдиного спільного ринку вимагає гармонізації та уніфікації значної кількості законодавчих правил та норм у багатьох сферах діяльності, що потребує формування наднаціональних органів управління і контролю. По- будова спільного ринку повинна завершитися створенням дійсно єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для пере- ходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції – економічного союзу.

Економічній союз - складна форма міждержавної економічної інтеграції, що потребує проведення єдиної економічної і валютно-фінансової політики,

 

створення системи регулювання соціально-політичних процесів, координацію національних податкових, антиінфляційних, валютних та інших заходів.

Економічний і  валютний союз  -  найвища  сходинка економічної інтеграції, передбачає проведення єдиної валютної політики, введення єдиної валюти, створення нового інституту - Єдиного Центрального банку, який разом з Центральними банками країн-учасниць створить єдину систему Центральних банків країн, що входять до економічного і валютного союзу. Варто підкреслити: якщо зона вільної торгівлі, митний союз чи спільний ринок здебільшого    виникають    внаслідок    ліквідації    обмежень,    то    створення

економічного союзу та економічного і валютного союзу потребує згоди всіх країн-членів на передачу економічного суверенітету до нових наднаціональних установ.

Рівень економічного розвитку України, як і будь-якої іншої країни, тісно пов'язаний з процесами, що відбуваються у всесвітньому господарстві. Від сту- пеню участі в міжнародному поділі праці залежить вирішення багатьох про- блем української економіки.

До головних економічних чинників, які впливають на швидкість процесу входження України у світовий економічний простір, слід віднести:

Позитивні:

 значний сировинний потенціал;

 вигідне географічне положення, розвинуту мережу залізничних доріг, вод- них і повітряних трас, трубопроводів і мережу енергопостачання ;

 досить високий рівень кваліфікації кадрів поряд з вкрай низькою заробіт- ною платою, хоча досить часто це нівелюється низькім рівнем продуктивнос- ті праці;

 наявність технологічно-передових секторів промисловості, здатних до швидкого освоєння нових видів продукції;

 наявність виробничої бази (будинки, інфраструктура, тощо), яка швидко без значних обсягів інвестування може бути використана у новому виробни- чому процесі.

Негативні:

 тривалий час Україна, як інші постсоціалістичні країни, була ізольована від світогосподарських глобальних процесів. Функції щодо регулювання зов-

нішньої торгівлі і платежів в основному виконували органи державного управління, а не ринкові регулятори;

 наявність високого ступеню політичної нестабільності, відсутність чіткої економічної політики, непослідовність в проведенні реформ;

 невизначеність, непослідовність, а іноді відсутність належної законодавчої базі ;

 велику корумпованість владних структур різних рівнів;

 відносно великий державний борг , невиважена політика щодо зовнішніх запозичень (більшість з них взяті у вигляді кредитів, а не у формі прямих ін-

 

вестицій, і використані неефективно, в основному на покриття дефіциту дер- жавного бюджету і платіжного балансу);

 скорочення виробничого споживання в результаті падіння виробництва, а також обмеженість внутрішнього ринку у зв'язку з вкрай низькою купівель- ною спроможністю населення;

 низка інвестиційна привабливість галузей з довгостроковим циклом відда- чі вкладених капіталів. В результаті структурні зрушення гальмуються фак-

тично нульовою інвестиційною активністю;

 значний відтік капіталу з України ( в негативному відношенні ~110), обу- мовлений невірою значної частини вітчизняних бізнесменів у сталість еко- номічних перетворень, а також значні труднощі щодо легального ведення бі- знесу;

 подальше погіршення структури експортно-імпортних потоків: збільшення в експорті питомої ваги сировинної групи товарів, а в імпорті - продукції споживчого призначення;

 недостатній розвиток фінансової, технічної, інформаційної та іншої інфра- структури;

 неконкурентоздатність   продукції   більшості   українських   підприємств, більш того, - ймовірність "системного відриву" її від групи провідних країн через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій та нововведень, структурно-галузеву несумісність;

 переважна орієнтованість торговельних зв'язків України на одну країну -

Російську Федерацію

Щодо стратегічних напрямів інтеграції України в світове господарство необхідно виділити входження її в перспективі до структур Європейського Союзу (ЄС).

У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу одне з найбільш пріоритетних направлень української інтеграції є поглиблення зв’язків з країнами-членами Європейського Союзу. Необхідність інтеграції Україні до ЕС випливає з ряду об'єктивних обставин:

  Україна представляє собою одну з найбільших, як за чисельністю насе- лення, так і за територією, європейських країн;

  інтеграція відкриває перед Україною значні можливості щодо викорис- тання свого вигідного географічного положення;

  орієнтація на співробітництво з Європейським Союзом змусить українсь- ких товаровиробників підтягуватися до високих європейських стандартів. Саме через європейський ринок ми зможемо отримувати новітні технології, за допомогою яких виготовлятимемо продукцію, конкурентноспроможну на ринках Європи, Азії, Росії, країн СН;.

  забезпечення  недискримінаційного доступу  основних  товарів  експорту

України на ринки ЄС. Треба врахувати, що європейський ринок - це понад

500 млн. потенційних споживачів, що мають високу платоспроможність;

 

  Україна вже зараз може сподіватись на певну підтримку з боку ЄС та його країн-членів в питанні приєднання України до Генеральної Угоди про тарифи і торгівлю ГАТТ/СОТ, одержання доступу до Загальної системи преференції ЄС.

Втім, процесу інтегрування України до ЄС заважає низький рівень між- народної  конкурентоспроможності  основної  маси  українських  підприємств. Але по мірі спроможності Україна робить поступові кроки інтеграції до ЄС.

Першим з них стало законодавче врегулювання з боку України своїх відносин з Європейським Співтовариством та державами-членами шляхом укладення Уго- ди про партнерство і співробітництво (УПС) від 14 червня 1994 року (що замінила Угоду про торгівлю та комерційне й економічне співробітництво, яку Європейське Співтовариство і Радянський Союз підписали в 1989 році). В економічному аспекті УПС є важливим кроком щодо залучення України до правового поля єдиного європейського ринку та ГАТТ/СОТ. Положення УПС, що регулюють питання переміщення товарів, послуг, робочої сили та капіталів значною  мірою  визначатимуть  правове  поле  регулювання  відповідних відносин, впливаючи на внутрішнє законодавство обох Сторін і особливо України, оскільки нормативні акти ЄС здебільшого відповідають всім прави- лам, визначеним в УПС.

Одним з наступних кроків на шляху інтеграції до ЄС має стати вступ

України до Світової організації торгівлі (СОТ), членами якої є 81 країна світу. Наразі підписані протоколи з усіма країнами-членами СОТ.

Прямими загальноекономічними наслідками від членства України в цій організації  буде  забезпечення  гарантованого  доступу  до  світових  ринків товарів, робіт, послуг за рахунок отримання відповідних прав для захисту своїх інтересів на світових ринках, значне розширення обсягів іноземних інвестицій, що залучаються, і захист інтересів національного товаровиробника. Членство України в СОТ є передумовою початку переговорів з ЄС про асоційоване член- ство.

Таким чином, Україна перебуває лише на першій інституційній сходинці в побудові відносин з ЄС - укладеного договору про партнерство і співробітництво. Це найбільш проста форма взаємодії, яку від повного членства віддаляють   ще   дві   сходинки   -   угода   про   вільну   торгівлю   та   статус

асоційованого члена ЄС.

Нині розвиток співробітництва України з ЄС охоплює близько 30 галузей народногосподарського комплексу. ЄС є другим після СНД торговельним партнером України і найбільшим джерелом фінансової допомоги. Але процес інтеграції до Європейського Союзу досить тривалий і важкий, а одних декларацій щодо вибору європейського шляху розвитку для його досягнення недостатньо.

У регіональному аспекті одним з пріоритетних напрямів у зовнішньоторговельній діяльності України є співробітництво з країнами СНД,

 

що       обумовлено    історичними  зв'язками,       взаємопов'язаністю   економік, подібністю економічних проблем.

Перспективним напрямом розвитку зовнішньої торгівлі з країнами СНД є налагодження прямих зв'язків з окремими її регіонами. Такі зв'язки вже розви- ваються з Башкоторстаном, Татарстаном, Дагестаном, Бурятією, Якутією, Санкт-Петербургом.

У межах СНД існують умови для подальшого розвитку торгівлі з Білоруссю і Молдовою, а також поглиблення відносин з країнами Центральної Азії, насамперед, з Узбекистаном, Туркменистаном, Казахстаном, які мають великі природні ресурси (зокрема, паливно-енергетичні та мінерально- сировинні). Серед інших країн СНД привабливими є зв'язки з країнами Закав-

каззя, які сприяють виходу України на ринки Центральної Азії і Близького

Сходу.

Суперечності економічної інтеграції в СНД привели до того, що цей про- цес практично загальмувався. У зв'язку з цим зовнішньоекономічна політика України щодо країн СНД буде направлена на розширення та поглиблення двосторонніх зв'язків. З цією метою вже підписані Міждержавні програми дов- гострокового співробітництва з Російською Федерацією, Республікою Молдова, Республікою Бєларусь, Казахстаном і Грузією, розробляються аналогічні про- грами довгострокового економічного співробітництва з Туркменистаном, Азер- байджанською Республікою, Республікою Узбекистан і Вірменією.

Однім з перспективних напрямів співробітництва в межах екс-СРСР слід також  зазначити  забезпечення  взаємовигідних  і   стабільних  торговельних зв'язків з країнами Балтії, в перспективі в режимі вільної торгівлі.

Чорноморський економічній басейн.

Інтереси України як морської держави вимагають надання пріоритетного значення активізації її участі у Чорноморському Економічному Співробітництві (ЧЕС), де вона є однією з 11 країн-засновників. З метою поглиблення економічного співробітництва з країнами-учасниками ЧЕС Україна вживає конкретних заходів для розробки, розвитку і виконання проектів у таких галу- зях як транспорт і зв'язок, торгівля і промисловий розвиток, обмін економічно- комерційною інформацією, сільське господарство, наука тощо. Серед основних пріоритетів - поглиблення економічних відносин з Туретчиною - для забезпе- чення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту сировини  для  легкої  промисловості,  Грецією  -  розвиток  судноплавства  в басейні Середземного моря, Болгарією та Румунією - розвиток торгівлі в При- дунайському регіоні.

Північноамериканській регіон

Необхідно розвивати позитивну тенденцію для збільшення обсягів торгівлі з країнами Північноамериканської зони вільної торгівлі, особливо з США та Канадою.

Латинська Америка

 

У розвитку торговельних відносин з країнами Латинської Америки пер- спективним є співробітництво з такими країнами як Бразилія, Аргентина, Чилі, на нову фазу взаємин виходять відносини з Панамою та Перу, відновлюються зв’язки з Кубою.

Африка

Зростає роль торговельно-економічних зв’язків з країнами Африки, Азії та Тихоокеанського регіону. Україна буде продовжувати активну співпрацю з країнами Північної (Єгипет, Марокко, Туніс) і західної Африки (Гвінейська Республіка, Нігерія), з Південно-Африканською Республікою.

Східній регіон

Найперспективнішим партнером України на Далекому Сході є Японія, яка включила Україну до Генеральної системи преференцій. Необхідно активізувати співробітництво з Новими індустріальними країнами (НІК), з країнами АСЕАН, Китаєм і Індією, країнами Південно-Західної Азії (Близького та Середнього сходу) такі, як Ліван, Кувейт, Туреччина, Сирія, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати. Вони мають велике значення з точки зору забезпечення економіки України джерелами енергоносіїв і споживання інженерно-технічних послуг України у спорудженні промислових та цивільних об'єктів, транспортної і комунальної інфраструктури. За певних умов доцільне співробітництво у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв'язку. Українські підприємства ВПК можуть одержати в цьому регіоні необхідні для конверсії кошти від торгівлі воєнною технікою, озброєнням та

надання ремонтних послуг.

Китай і Індія - основні партнери України в зовнішній торгівлі. В перспективі це ринки для значного збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій, насамперед, для реконструкції об'єктів, збудованих колишнім СРСР.

Країни АСЕАН - потенційні партнери України в XXI столітті. Вони мо- жуть стати значними ринками для вітчизняної машинобудівельної продукції, інженерно-технічних послуг, підготовки кадрів. Україна може взяти участь у будівництві великих об'єктів енергетичного та промислового значення. Збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (металопрокат, виробництво важкого металобудування, верста- ти, мінеральні добрива та інша хімічна продукція), імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів.

Виходячи з викладеного, бачимо:

а) нагальну необхідність інтеграції Україні у систему світового економічного господарства;

б) Україну - як досить цілісну соціально-економічну систему, яка має ва- гомий потенціал для перспективного входження в світову економічну систему;

в) несприятливу економічну ситуацію, що склалася в державі, яка суттєво заважає інтеграції України у світогосподарські структури.

 

Головний висновок стосовно України майже очевидний: необхідно яко- мога швидше просуватися у напрямку здійснення ринкових реформ, демократичної трансформації суспільства та покращання економічної ситуації в країні шляхом усунення вищезазначених негативних чинників.

Щодо глобальної (світової) економічної інтеграції – можна зробити вис- новок про її бурхливий розвиток в останні декілька десятиліть, які дають підстави стверджувати, що позитивні наслідки економічної інтеграції в світовому масштабі явно переважають деякі негативні прояви цього процесу. На теперішній час існують суттєві передумові для подальшого поглиблення світової економічної інтеграції. Можна сподіватися на те, що вона, як складова загальносвітових інтеграційних тенденцій (політичних, культурних, тощо), бу-

де  сприяти  подальшому  суспільному  розвитку  та         вирішенню  глобальних світових проблем.

Ч е п е л е н к о А. М .