Феномен соцІальноЇ вІдповІдальностІ бІзнесу в контекстІ православноЇ духовностІ

Підприємництво в сучасній Україні сприймається неоднозначно. З одного боку, у окремих соціальних категорій спостерігається настороженість та негативізм стосовно соціальної значимості підприємницької діяльності. З іншого боку, у значної частини суспільства формуються нові уявлення про мету та основні функції бізнесу, етику ведення справ. Приходить розуміння того, що призначення бізнесу полягає не тільки в отриманні прибутку, але й у тому, що компанії беруть на себе відповідальність за наслідки своєї діяльності як у сфері економіки, так і в соціальній сфері. У цих умовах актуалізуються проблеми теоретико-методологічного осмислення феномену соціальної відповідальності бізнесу, зокрема, дослідження процесів створення морального клімату та фор- мування ділової етики з урахуванням соціокультурних особливостей перебігу цих процесів в Україні на початку ХХІ століття.

Метою даного дослідження є виявлення глибинного духовного підгрунтя підприємницької діяльності на принципах соціальної відповідальності, а також аналіз практики соціально відповідального бізнесу, яка сприяє духовному відродженню української нації.

Відомий православний богослов протоієрей Сергій Булгаков вказував, що “релігія, панівнй світогляд накладає свій визначальний відбиток на “економічну людину”. В людській душі встановлюється внутрішній зв’язок між релігією та

господарською діяльністю, і розкриття цього зв’язку є однією з найцікавіших сторінок новітньої економічної науки” [1, с.345]. Ці слова були написані майже сто років тому, але звучать вони й сьогодні нагально, оскільки ні серед вчених- економістів, ні серед богословів ця тема не є достатньо дослідженою. Яку економіку ми побудуємо, який тип господарства виберемо – відповіді на ці пи- тання слід шукати в духовному осмисленні підприємницької діяльності.

Упродовж більш ніж тисячі років православ’я визначало духовне життя України і формувало національний характер. Але православний духовний ідеал та відповідні моральні цінності великою мірою визначили і норми господарської поведінки. Зміст цінностей повсякденної праці, практицизму, ба- гатства та накопичення, заповзятливості тощо зумовлено уявленням про їхнє

місце в православній картині світу. В сучасній Україні зв’язок між релігією та господарською   діяльністю   простежується,   зокрема,   в   такому   явищі,   як соціальна відповідальність бізнесу (СВБ).

Не вдаючись до всебічного аналізу змісту поняття «соціальна відповідальність бізнесу», зазначимо, що всі дослідники, які зголошуються з тезою про те, що функції сучасного підприємництва не обмежуються отриман- ням прибутку, але мають вагому соціальну складову, вирізняють два напрямки, за якими проводиться діяльність з СВБ. Ці напрямки визначаються залежно від об’єкта застосування і можуть бути охарактеризовані як внутрішні та зовнішні.

Внутрішня діяльність, скерована на реалізацію принципів соціальної відповідальності бізнесу, спрямовується на досягнення достатньої прибутковості на  власний капітал і  задоволення акціонерів (власників компанії),   а   також   на   забезпечення  належних   умов   праці   робітників   і

збільшення продуктивності підприємства. Зовнішня діяльність із впровадження соціальної відповідальності зорієнтована на партнерів компанії, якими є бізнес- партнери, органи влади та територіальні громади, неурядові неприбуткові організації, суспільство в цілому.

В даній роботі ми зупинемося тільки на таких аспектах зв’язку право- славного світогляду із внутрішньою соціально відповідальною діяльністю, як політика компаній щодо персоналу. Зовнішній бік СВБ розглянемо в ракурсі практики благочинності з метою сприяння духовному відродженню української нації, в тому числі, мешканців Красноармійська.

Останнім часом в Україні з’являється практика, котра демонструє більш широке залучення бізнесу до СВБ-діяльності на робочому місці. Україна має достатньо прийнятний рівень законів про працю, але про належний рівень їхнього виконання не йдеться ще й досі. Мають місце численні порушення

існуючих норм і вимог законодавства. Зокрема, за даними Міжнародної організації  праці,  у  2004  році  Україна  посіла  35  місце  серед  90  країн  за Індексом соціально-економічного захисту. Індекс розраховувався за сьома позиціями: захистом ринку праці (Україна посіла 55 місце серед 94 країн); за- хистом від необґрунтованого звільнення та захистом від звільнення з роботи без повідомлення (25 місце серед 99 країн); можливістю просування по службі

(30 місце серед 94 країн); можливістю підвищення кваліфікації (38 місце серед

94 країн); безпекою умов праці (45 місце серед 95 країн); правом голосу та дос- тупом до профспілок (38 місце серед 99 країн); захистом доходу (40 місце серед

96 країн) [2, с.12]. Перелічені параметри індексу соціально-економічного захис- ту відбивають фундаментальні принципи православного ставлення до праці. Недарма  православ’я  називають  «іоанічним» християнством, підкреслюючи, що  воно  надихається  образом  апостола  Іоанна  –  улюбленого  учня  Христа,

«апостола любові». Практична корисність господарських зусиль не має значен- ня, якщо вона не керується любов’ю до Бога та ближнього. Будь-яка праця з

православного  погляду  може  бути  як  благом,  так  і  злом  залежно  від  її мотивації, від внутрішніх спонукань серця.

В цілому, православ’я підходить до праці як органічного елементу діяльності людини. В «Основах соціальної концепції Російської Православної Церкви», прийнятих Ювілейним Архієрейським Собором у 2000р., вказується на те, що праця - це творче розкриття людини, якій у силу споконвічної богоподібності дано бути співтворцем і співробітником Господа [3]. Заходи із соціальної відповідальності щодо стимулювання творчого розвитку персоналу компаній містять, зокрема, такі позиції, як підвищення кваліфікації та додатко- ве фінансове заохочення творчих проявів робітників, що має призводити до зростання продуктивності праці.

Православ’я особливу увагу приділяє такому вагомому питанню відповідальності компаній перед своїми працівниками, як установлений особ-

ливий ритм праці. Четвертою заповіддю Творця процес людської праці співвідноситься з Божественною творчістю, що поклала початок світобудові. Адже заповідь пам’ятати день суботній обґрунтовується тим, що при створенні світу «І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив» (1М.2.3) [3]. Божественне вста- новлення ритмічності праці стосовно щоденної виробничої діяльності має своє віддзеркалення у намаганні соціально відповідального менеджменту компаній додержуватися встановленого графіку роботи із недільним вихідним, справед- ливо винагороджувати працівників за надурочно відпрацьований робочий час, йти на поступки робітникам при наданні гнучкого графіку, наданні необхідної перерви в роботі з безкоштовними кавою і чаєм тощо.

Православна Церква прямо вказує, що  відмова або затримка в  оплаті праці є не тільки злочином проти людини, але й гріхом перед Богом. Святе

Письмо говорить: “Не будеш утискати наймита…Того ж дня даси йому за- плату … і не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха на тобі” (5М.

24. 14-15), “Горе тому, хто … каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає” (Єр. 22.13)[3].

В табл.1 надано інформацію, яка репрезентує частку підприємств, які впроваджують заходи з СВБ для своїх працівників у розрізі регіонів України [4, с.21]. Ці дані базуються на результатах опитування у 2005р. 1221 українського підприємства з пяти областей.

Таблиця 1 - СВБ заходи для працівників компанії по різних регіонах (\%

підприємств)

Як бачимо (див. табл.1), найбільш уживаним заходом соціально відпові-

дальної діяльності щодо персоналу компаній є регулярна виплата заробітної плати: від 76\% до 93\% опитаних підприємств вказали, що виплачують винаго- роду за працю без утворення заборгованості. На жаль, на сьогоднішній день цього не можна сказати про решту підприємств, які не достатньо активно впро- ваджують у свою роботу принципи СВБ. Так, в цілому по Україні обсяги простроченої кредиторської заборгованості підприємств з оплати праці на 1 жовтня 2007р. становлять 346,2 млн.грн. [5]. Позитивним моментом є те, що

порівняно з 1січня 2007р. ця заборгованість скоротилася на 8,2\%.

Близько половини усіх опитаних підприємств зазначили, що вони регу- лярно підвищують заробітну плату (див. табл.1). Спостерігаються значні розбіжності між регіонами у запровадженні таких заходів, як оплата понаду- рочного часу: у Кієві та області - 50,3\%, в Донецьку та області – 29\%, у Львові та області - 25,4\%. Слід зазначити, що даний показник не розкриває причин високої або низької оплати понадурочних годин. Серед них можуть бути як не- етична поведінка компаній у ставленні до свого персоналу, так і відсутність або низький рівень використання робочої сили в понадурочний час.

Можливість підвищувати кваліфікацію надають своїм робітникам майже

60\% підприємств у Харківській області й тільки 26\% компаній Донецького регіону.

Підходячи до наведених даних з православної точки зору, слід зазначити, що навіть серед підприємств, які підтримують внутрішні форми соціальної відповідальності бізнесу, недостатнім є розуміння християнських принципів ставлення до праці. Це й не дивно з огляду на ті стимули, які спонукають підприємства до соціально відповідальної діяльності [4, с.41]. Мотивами релігійного  характеру  керується  16,2\%  підприємств  у  Львові  та  області

(найбільше значення), але тільки 8,4\% компаній в Донецьку й області та 3,1\% компаній у Харкові та області (найменше значення). Цей низький рівень християнської свідомості українських підприємців та вищої ланки менеджмен- ту можна пояснити, зокрема, історичними причинами, пов’язаними з більш як

70-літнім періодом безбожної радянської влади та атеїстичним вихованням на- роду. Ці процеси у більшому ступені захопили східні області й тривали довший час, ніж на заході України. Цю тезу підтверджують результати спільного дослідницького проекту “Донецьк – Львів: соціокультурні ідентичності та практики”, репрезентованого 29.01.2007р. Згідно з даними опитування громадської думки мешканців Донецька та Львова свій вільний час присвячує участі у релігійних службах 4\% респондентів у Донецьку і 31\% респондентів у Львові. А на запитання про святкування Пасхи ствердно відповіли 82\% донеч- чан  і  91\%  львів’ян;  Різдва  Христового  –  відповідно  75\%  донеччан  і  96\%

львів’ян; П’ятидесятниці - відповідно 18\% донеччан і 70\% львів’ян; Покрова Пресвятої Богородиці - відповідно 3\% донеччан і 38\% львів’ян [6]. Ці дані свідчать про досить поверхове ставлення до Церкви, необізнаність багатьох людей,  які  позиціонують себе  як  православні,  у  християнському розумінні місця Церкви в житті людини (як земному, так і вічному).

Звернемося ще до одного з основоположних принципів християнства, а саме, до заповіді поводитися з іншими так, як хотіли б, щоб поводилися з нами. В усіх світових релігіях існує принцип не робити іншому того, чого не хочеш для себе. Але тільки у християнстві ця вимога закону піднімається на таку мо- ральну висоту і переосмислюється у позитивному і дієвому ключі: слід не про- сто не робити ближньому зла, а необхідно робити добрі справи для Бога і ближніх. За вченням Церкви, ближнім є той, хто в даний момент знаходиться поряд і потребує нашої допомоги. Цей принцип лежить в основі християнської

благодійності. Відповідно до концепції соціальної відповідальності бізнесу ак- тивна благодійна допомога є однією із зовнішніх форм СВБ. За останні три ро- ки  благодійну  допомогу  надавали  60,3\%  загального  числа  компаній. Найчастіше це великі підприємства (83,1\%), хоча середні та малі підприємства також беруть участь у благодійній діяльності досить діяльно (відповідно 73,4\% та 59,1\% підприємств). Найбільш активно займаються благодійністю у Львові (75,9\%) та Одесі (73,5\%). Обсяги благодійної допомоги за останні три роки ви- росли для 37,9\% компаній, не змінилися для 58,3\% компаній, та зменшились

для 3,7\% компаній. Найбільше зросли обсяги благодійної допомоги на великих підприємствах (55,5\%),  дещо  менше  на  середніх підприємствах (47,7\%)  [4, с.19].  Найважливішою сферою  спрямування благодійної допомоги підприємства вважають допомогу дітям, на другому місці охорона здоров’я, на третьому - допомога інвалідам, престарілим, знедоленим. Духовність, наука та культура знаходяться у кінці списку (див. табл. 2) [4, с.19].

Таблиця 2.  Найважливіші сфери  спрямування соціальної допомоги  (\%

підприємств)

Щодо результатів опитування українських підприємств стосовно сфер

спрямування благодійної допомоги, то слід зауважити, що сама постановка пи- тання у такому вигляді, як подано у звіті [4], викриває недостатнє розуміння православної позиції, згідно з якою допомога дітям, інвалідам, знедоленим, спрямування коштів на розв’язання освітніх, наукових, мистецьких та ін. про- блем може бути формою соціального служіння християнина, якщо такою дія- льністю рухає любов до Бога та ближнього. Але є специфічний аспект христи- янського ставлення і до підприємницької діяльності, і до благодійності. Він пов’язаний з принципом, який ігумен Лука (Коваленко) назвав молитовною вдячною підпорядкованістю Промислу [7]. За все християнин-підприємець має дякувати Господу: як за успіх у справах, так і за втрати; як за можливість допо- магати ближнім, так і за молитву Церкви за нього. Тому важливою є така благодійна діяльність, яка спрямована на відновлення, будівництво і підтримку

храмів як дому Отця, куди люди збираються для спільної молитви, де здійснюються Таїнства Православної Церкви, де з амвону звучить пастирське слово про наше спасіння. Благодійна підтримка необхідна також і для реалізації проектів духовного виховання дітей, молоді, дорослого населення. У місті Красноармійську, завдяки діяльності декількох соціально відповідальних компаній, серед яких лідирують ВАТ “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1” та Благодійний фонд “Надія”, діють програми духовного виховання за такими основними напрямками: богослужебна, просвітницька, навчальна, соціальна дыяльнысть. Відповіддю керівництва і робітників ВАТ “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1” на соціальні проблеми сучасного суспільства стало будівництво Свято-Покрово- Миколаївського храму на території підприємства. На теперішній момент діє

програма “Православна община при Свято-Покрово-Миколаївському храмі Вугільної компанії”, метою якої є формування і підтримка православної духовної, культурної, психологічної атмосфери в трудовому колективі. Матеріальне і кадрове забезпечення цієї програми, як і багатьох інших проектів, здійснює Благодійний фонд “Надія”, засновником якої є ВАТ “Вугільна компанія “Шахта “Красноармійська-Західна №1”. З 2000р. діє Дитячий Мето- дичний Центр Християнського Православного Просвітництва імені рівноапостольного князя Володимира, до складу якого входять православний храм, дитяча недільна школа, різноманітні гуртки, бібліотека з читальним за- лом, відео- та фонотека.

Благодійну допомогу у різноманітних формах надають також Красноармійська міська  рада,  ВАТ «Красноармійський завод  технологічного обладнання»,  ВАТ «Красноармійський динасовий  завод»,  окремі  підприємці міста.

Час, коли православні християни в нашій країні, не сприймаючи світські порядки, не брали участь у «справах тьми», минув, вважає ігумен Лука (Кова- ленко). Наступає час активних господарських, творчих дій, той час, коли за відомим висловлюванням, «краще запалити маленьку свічку, ніж проклинати темряву» [7].

Констатуючи, що протягом останніх п’ятнадцяти років до Церкви прийшла значна кількість людей, маємо вказати, що Україна стоїть тільки на початку   шляху   духовного   відродження   нації,   яке   торкається   не   тільки

зовнішніх форм релігійності, але й глибинної внутрішньої зміни самого спосо- бу буття як служіння Богу та ближнім.

Список використаних джерел

1. Булгаков С. Н. Православие. Очерки учения православной церкви. 3-е издание; YMCA-

PRESS, 11, rue de la Montagne Ste Genevieve, Paris 5e , 1989.

2. Соціальна відповідальність бізнесу: розуміння та впровадження / І. Акімова, О. Осінкіна, О. Філіпенко, А. Марцінків – К: Аналітично-дорадчий Центр Блакитної стрічки ПРООН в Україні, 2005, 41 с.

3. Основы социальной концепции Русской Православной Церкви. [Електронний ресурс] –

Режим доступу: https://www.patriarchia.ru/db/text/141422.html, вільний. - Загол. з екрану.

4.  Соціальна  відповідальність  українського  бізнесу:  результати  опитування /  І. Акімова,

О. Осінкіна,  А. Марцінків  –  К:  Аналітично-дорадчий  Центр  Блакитної стрічки  ПРООН  в

Україні, 2005, 53 с.

5. Дебіторська та кредиторська заборгованість підприємств України // Експрес-випуск: Дер- жавний комітет статистики України, №287, 16.11.2007. [Електронний ресурс] – Режим дос- тупу: https://www.ukrstat.gov.ua/express/expr2007/1107/287.doc, вільний. - Загол. з екрану.

6.Пресс-релиз «Донецк – Львов: социокультурные идентичности и практики» // Компания

ДИАЦ, Лаборатория социальных исследований Центра поддержки частной инициативы во

Львове, 31 января 2007 г.

7. Игумен Лука (Коваленко). Христианские основы экономической этики. [Електронний ре- сурс] – Режим доступу: https://www.pravoslavye.org.ua/index.php?action=fullinfo&r_type=article&id=3222,   вільний.          - Загол. з екрану.

К о р о б с ьк и й Р . В.