ТрансформацІя економІки украЇни та сучаснІстьЗважаючи на проголошення 24 серпня 1991 року Акта про незалежність України перед парламентарями та науковцями постало питання соціально- економічного розвитку молодої держави. При цьому всі погляди спрямовува- лись на позитивні риси: вигідне геополітичне положення України, її значні природні багатства, трудовий та інтелектуальний потенціал, потужна матеріально-технічна база, але трансформація економіки не може відбуватися без втрат. Влада вважала, що організація виробництва у будь-якій суспільно- політичній системі повинна базуватися на основному економічному відношенні, тобто на відношенні суб’єкта власності і суб’єкта виробництва до результатів своєї праці. Такий підхід було покладено в основу концепції соціально-економічних реформ в Україні [1]. Наведемо три основні періоди трансформації української економіки: 1) 1991–1994 рр. – лібералізація та обвальне падіння виробництва. У 1994 р ВВП зменшився до 59,6\% рівня 1991 р., тобто на 40,4\%. Загалом для цьо- го періоду характерна слабкість у протидії кризовим чинникам. Виявилися як позитивні результати лібералізації (початок роздержавлення та приватизації дерегуляція, свобода підприємництва і торгівлі, у тому числі зовнішньої), так і негативні (зростання інфляції, безробіття, зниження рівня доходів населення, обсягів виробництва, загострення соціальних проблем). В цей період Україна здійснила активні кроки, спрямовані на інтеграцію у світову господарську сис- тему. У 1994 р. підписано Угоду про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, розпочато процес щодо приєднання до ГАТТ, який після засну- вання Світової організації торгівлі перейшов у переговорний процес щодо вступу України до цієї міжнародної організації. З цього приводу у 1996 р. відбулася Всеукраїнська нарада економістів, де Л.Д.Кучма відокремив три найголовніші взаємопов’язані проблеми: потреба в аналізі економічного розвитку країни, необхідність пошуку ефективних шляхів виходу з кризи, осмислення перспек- тивних завдань, уточнення принципів довгострокової економічної політики [3]; 2) 1995–1998 рр. – активізація протидії кризовим процесам і уповільнення темпів падіння в економіці. За цей час були реалізовані такі основні організаційно-економічні заходи, спрямовані на створення ринкової інфраструктури: сформувалися і вдосконалю- валися банківська, податкова, митна системи, фондовий ринок; здійснено приватизацію та демонополізацію в основних секторах економіки, сформовано конкурентне середовище; обмежено державне втручання в економіку; забезпече- но вплив органів влади на економічні процеси, керованість ними, контроль за розподільчими відносинами.
Основними результатами другого етапу стали зниження інфляції, макроекономічна стабілізація, зупинення падіння виробництва. Якщо у 1991 – 1994 рр. середньорічний темп скорочення реального ВВП становив 14\%, то у 1995–1998 рр. він зменшився вдвічі. З 1995 р. щорічні темпи падіння економічної активності різко знижуються: ВВП з 23\% у 1994 р. до 1,7\% у 1998 р., промисло- вого виробництва – відповідно з 27\% до 1,5\% [2]. У 1998 р. вперше зросли капітальні вкладення (на 6,1\%), у той час як у 1994 р. вони зменшилися на 22,5\%. Прямі іноземні інвестиції у 1995 – 1998 рр. збільшились у 5,8 раза. Кількість підприємств з іноземними інвестиціями зросла у 3,3 раза і досягла 7 тис. Щорічні темпи приросту інвестицій досягли у середнь- ому 28\% [2]. Незважаючи на значну девальвацію гривні (у вересні 1998 р. – на 51\%, а за рік – на 81\%), активними антикризовими заходами вдалося не допустити роз- кручування гіперінфляції та мінімізувати можливі втрати від дестабілізації економічних процесів. 1999–2003 рр. – стабілізація виробництва та економічне зростання. За підсумками 1999 р. практично стабілізувалася динаміка реального ВВП, вперше за роки незалежності було досягнуто приріст промислового виробництва (на 4\%). Посилилася соціальна орієнтація виробництва. У 2000 р. вперше за роки незалежності було досягнуто збільшення реальних обсягів ВВП (на 6\%), підкріплене зростанням у всіх основних галузях економіки. Важливими ознаками поліпшення економічної ситуації став виперед- жаючий приріст інвестицій в основний капітал (на 11,2\%), зростання зовнішньоторговельного обороту (на 27\%). Зменшилася частка збиткових підприємств [2]. На сьогоднішній день ми маємо не такі успішні результати, які були наведені у 2003р. Українське виробництво з високим рівнем матеріальних та енергетичних затрат, а також економічних ризиків можна порівняти з виробни- цтвом слаборозвинутих країн. Яким же чином подолати негативні явища? У 1996р. пагубне становище української економіки долали шляхом вве- дення фази санації, або точніше фази економічного пожвавлення. В.Федоренко наголошує, що головним у розвитку суспільства є розвиток промисловості, яка має базуватися на нових технологіях з урахуванням інвестицій [4]. На нашу думку, такий розвиток не є головним, а є лише однією складо- вою розвитку. Можна погодитись з В.Приймаком, який зазначає, що формуван- ня національної економічної системи залежить від розвитку основних складо- вих перехідної економіки України, а саме стану і тенденцій демографічного розвитку, зайнятості та ринку праці, тобто людського потенціалу нації. Цілком новаторськими є екогомологічні основи розвитку національної економіки, а та- кож конкурентоспроможний потенціал, стійкість фінансово-кредитної системи, розвиток спеціальних економічних зон, зовнішньоекономічного співробітництва [5].
Отже, економічну систему треба удосконалювати за допомогою наукових інструментів, але не треба сліпо копіювати чужий досвід. Завжди треба врахо- вувати власну специфіку, історичні традиції, генетичні коріння, національну ідентичність та культуру свого народу. Література 1. Заблоцький Б.Ф. Економіка України. Підручник. Львів, ЛБК НБУ, 1997, с.6 2. Гайдуцький П.І. Україна за роки незалежності 1991-2003. К., Нора-Друк, 2003, с. 4-6 3. Кучма Л.Д. Економіка країни: актуальні питання її сучасного розвитку. «Економіка України та шляхи її подальшого реформування». Матеріали Всеукраїнської наради економістів. К., Ґенеза, 1996, с. 4-5 4. Федоренко В.Г. Інвестиції та економіка України. «Екрнрміка України». №5, 2007, с. 12-13 5. Приймак В. Минуле і сучасне економіки України. «Економіка України». №10, 2006, с. 94 Ш к о л я р е н к о О . О . |
|
