Податкове планування як шлях до збІльшення прибутковостІ пІдприЄмств

Становлення і розвиток податкової системи України свідчать про її пере- важну роль у формуванні та розподілі фінансових ресурсів держави. Проте найбільш дієвий вплив система оподаткування має на функціонування і ділову активність підприємницких структур. Але нестабільність умов господарювання у перехідний період, прагнення до поповнення бюджету, недотримання прин- ципу економічної обгрунтованості податкових реформ призвели до надмірного податкового навантаження на виробників. Такі обставини обумовлюють необхідність управління податками не тільки на макро-, але й на мікроекономічному рівні.

Управління податками, як елемент управління фінансами підприємств, передбачає розробку рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності. Отже, головна мета управління по- датками полягає в оптимизації їх обсягу і структури, тобто в активному впливі на максимізацію чистого прибутку підприємства (збільшенні фінансових ресурсів) при заданих параметрах податкового середовища і ринкової кон’юнктури. Податки, разом із іншими обов’язковими платежами, із точки зо- ру   керівника   підприємницької   структури,   входять   у   категорію   витрат. Унаслідок   зниження   їх   суми   (за   стабільного   розміру   прибутку)   може

підвищитися результативність діяльності підприємства. Водночас, твердження, що “чим менше податки, тим більший прибуток”[1,с.15], належне деякім авто- рам наукових досліджень, на наш погляд, не завжди правомірне. Адже може статися, що зменшення розміру сплати одних податків призведе до збільшення розміру сплати інших податків, а також до фінансових санкцій із боку контро- люючих органів. Тому найефективнішим способом збільшення прибутковості є не механічне скорочення податків, а побудова ефективної системи управління підприємством і прийняття таких рішень, щоб оптимальною була вся структура бізнесу, шляхом використання, зокрема, податкового планування як одного із основних методів управління фінансовою діяльністю.

Податкове планування – це комплекс науково обгрунтованих і практично доцільних організаційно-економічних заходів платників податків, спрямованих на    максимальне    зменшення    ризиків,    пов’язаних    із    оподаткуванням

господарської діяльності підприємств [2,с.78]. Податкове планування складает- ся з наступних етапів : організаційно-підготовчого ; дослідницького ; розробки податкового плану ; заключного етапу.

Организаційно-підготовчий етап включає формування мети і завдань, ви- значення сфери обігу і виробництва, напрямів господарської діяльності підприємства ; врахування регіональних особливостей в оподаткуванні, а також

вибір одної з наявних організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

Дослідницький етап полягає у виборі інструментів реалізації податково- го планування. Основним інструментом, як правило, є облікова політика підприємств, оскільки вона базується на багатоваріантності обліку та методів оцінки господарських операцій і може таким чином здійснювати значний вплив на кінцевий фінансовий результат [3,с.38]. Наприклад, існує три методи оцінки запасів і розрахунків фактичної собівартості спрямованих у виробництво матеріальних ресурсів: середньої собівартості; собівартості перших за часом

придбання (ФІФО); собівартості кожної одиниці. Метод ФІФО дає можливість продавати продукцію за ціною, нижчої від собівартості і збільшувати розмір прибутку за потреби фінансування розвитку підприємства.

На етапі розробки податкового плану здійснюється регулювання бази оподаткування, у тому числі виявлення можливостей її зменшення за рахунок прямих та непрямих податкових пільг, а на заключному – приведення бухгал- терського обліку і звітності у відповідність із чинними нормами.

На підставі податкового планування на підприємстві повинна бути роз- роблена податкова стратегія, яка дозволить узагальнити та систематизувати процес  оптимізації  сплати  податків.  Процес  ії  формування  здійснюється  у кілька стадій:

1. Визначення загального періоду формування податкової стратегії;

2. Дослідження    чинників    зовнішнього    податкового    середовища    і податкової політики держави;

3. Формування стратегічних цілей діяльності підприємства у сфері подат-

кового планування. Головною метою такої діяльності є підвищення рівня доб- робуту власників підприємства і максимізація рентабельності виробництва за рахунок зниження податкових витрат;

4. Конкретизація  цільових  показників  за   термінами   їх   реалізації  – забезпечується динамічність подання системи стратегічних нормативів подат- кового планування, а також їх внутрішня і зовнішня синхронизація;

5. Розробка податкової політики за окремими аспектами діяльності з пла- нування податкових відрахувань;

6. Розробка  системи  організаційно-економічних та  економіко-правових заходів із забезпечення реалізації податкової політики;

7. Оцінка ефективності розробленої податкової стратегії.

Тим не менш, практика сплати податків, зокрема, за першою подією не- однозначна у визначенні точки відліку. У законах про ПДВ і про оподаткування прибутку підприємств нічого не сказано про те, на якому рівні визначається перша подія: за підприємством в цілому, за кожним продавцем (покупцем), за кожною угодою з покупцем (продавцем), за кожним товаром (роботою, послу- гою). Отже, маємо чотири варіанти визначення рівня першої події, розрахунок за  кожним  з  яких  дає  різний  розмір  валових  витрат  підприємства.  Щоб запобігти непорозумінню з контролюючими органами, дехто з фахівців радить

зафіксувати в наказі про облікову політику підприємства варіант визначення рівня першої події в податковому обліку і не змінювати його протягом усієї господарської діяльності й чинності законів України про оподаткування при- бутку і ПДВ. Однак, з нашої точки зору, це є  недоцільним, адже в  Законі Україні “Про податок на додану вартість” визначено, що об’єктом оподатку- вання ПДВ є саме операції платника податку. Ми бачимо, що ситуація дуже складна, і остаточне нарахування зобов’язань перед бюджетом як із податку на прибуток, так і з ПДВ відбувається за певного результату роботи підприємства загалом, а не окремих операцій. Це пояснюється тим, що платниками даних податків є потужні підприємства з великими товарно-грошовими оборотами.

З вищесказаного випливає такий висновок: сьогодні потрібно розробити

механізми, котрі дадуть змогу зробити податкове планування інтегрованим процесом упорядкування фінансово-господарської діяльності підприємства відповідно до чинного податкового законодавства, стратегії розвитку підприємства і суспільства в цілому. Для цього необхідно вивчити сутність та- кого економічного явища, як податкове планування на українських підприємствах, а також проаналізувати його структуру, а саме:

1. структуру повноважень і відповідальності посадових осіб, які беруть участь у плануванні бази оподаткування ;

2. документи, що розробляються у процесі податкових відрахувань ;

3. заходи щодо оптимізації бази оподаткування ;

4. показники ефективності управлінських рішень у сфері оподаткування ;

5. порядок контролю за реалізацією прийнятих рішень ;

6. участь посадових осіб інших підприємств у формуванні бази оподатку- вання даного підприємства ;

7. залучення аудиторських фірм до процесу податкового планування.

Щодо податкової стратегії підприємства, рекомендується звернути увагу на її погодженість із загальною стратегію розвитку підприємства та змінами зовнішнього середовища; внутрішню збалансованість; вирогідність виконання; прийняття рівня ризиків, пов’язаних із її реалізацією.

Література

1. Кізима А.Я. “Податкове планування у системі податкового менеджменту” // Фінанси Укра- їни, № 2, 2003 р.

2. Єріс Л.М. Податкове планування як засіб збільшення фінансових ресурсів підприємств //

Актуальні проблеми економіки. 2004. -№ 2.

3. Василькова Т.В. Удосконалення планування податкових платежів // Фінанси України. 2003

.-№6.

Ц у п к о О . В.