Актуальні проблеми екомічного і соціального розвитку регіону - Збір- ник матеріалів регіональної науково-практичної конференції

Історичний досвІд оподаткування фІзичних осІб в украЇнІ

Відомо, що податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння та війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

Податки з населення – невід'ємна частина економічної системи будь- якої країни. У всіх економічно розвинутих країнах прибутковий податок з фізичних лиць є основним джерелом доходів державного бюджету. В нашій же країні основний податковий тягар лягає на юридичних осіб. Це можна вважати як одне з особливостей податкової політики нашої країни. Низькі доходи основної маси населення навряд чи можуть забезпечити достатні надходження до державного бюджету. Отже, об'єктом дослідження тез є оподаткування фізичних осіб в Україні.

Розглянемо історію оподаткування фізичних осіб. Після перемоги Жовтневої революції радянська фінансова система здебільшого пристосову- вала старі форми до нових умов господарювання. Були збережені не тільки форми прямого оподаткування доходів у вигляді промислового та прибут- кового податків, а й система непрямого оподаткування у вигляді акцизів. Кількість форм мобілізації доходів до бюджету від державних підприємств неухильно зростала і напередодні 1930 року сягнула близько 69.

На той час була сформована шкала оподаткування доходів громадян від 76 до 500 рублів. Шкала оподаткування була проста прогресивна до 500 рублів доходу, зі ставками від 0,75\% до 3,4\%, для доходів понад 500 рублів встановлювалась пропорційна система із ставкою 3,5\%. Тобто у цілому бу- ло встановлено прогресивно-пропорційну систему оподаткування.

Характерні ще дві особливості оподаткування того часу:

- податок зменшувався залежно від кількості утриманців;

- у тих випадках, коли громадянин мав кілька місць роботи, доходи оподатковувалися за кожним місцем роботи окремо, навіть якщо доходи за кожним місцем роботи були менші від мінімуму і не оподатковувалися, то сукупний дохід також не оподатковувався, навіть якщо він був більший від

 

мінімуму. Тобто економічної категорії "сукупний оподатковуваний дохід" тоді не існувало.

Це була, напевно, найліберальніша за усі часи як Росії, так і СРСР та

України система прибуткового оподаткування.

Подальший етап у прибутковому оподаткуванні визначався указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 квітня 1943 року "Про прибутковий податок з населення" з наступними змінами та доповненнями.

Прибутковий  податок  стягується  з  усіх  громадян,  які  мають самостійні джерела доходу на території СРСР. До 1953 року він є основним

податком з міського населення. З 1953 року прибутковий податок сплачу- ють також і колгоспники.

Так, згідно з указом від 30.04.1943 року та змінами до нього станом на

01.01.1955 року в СРСР склалась шкала оподаткування доходів від 26 до

2000 рублів. Наведемо деякі приклади з цієї шкали: доходи до 25 рублів включно  не  оподатковувались; дохід  26  рублів  оподатковувався на  суму

0,39 коп., тобто 1,5\%; дохід 2000 рублів оподатковувався на суму 212,00 рублів, тобто 10,6\%.

Для обчислення податку з доходів понад 2000 рублів податок збільшувався на 130 рублів за другу тисячу. Так само запроваджувалась пільга (зменшення оподаткування) на утриманців, але з'явилось додаткове оподаткування неодружених. Таким чином, мабуть, у СРСР стимулювалися створення сім'ї та народжуваність дітей.

У цілому, як бачимо, податкове навантаження зросло до 10,6\%. Опо- даткування було простим прогресивним.

З 1 січня 1957 року було підвищено розмір неоподатковуваного мінімуму заробітної плати до 370 рублів, і станом на 1957 рік в СРСР скла- лась  така  шкала  оподаткування  доходів  (табл.  1).   Ось  тут   уперше   і з'являється число 13\% у прибутковому оподаткуванні, яке згодом з’явилося у системі прибуткового оподаткування України у 2004 році згідно з Зако- ном "Про податок з доходів фізичних осіб"№889-4 від 22.05.2003 року. Тут оподаткування стає більш прогресивним.

Таблиця 1 – Шкала прибуткового оподаткування в СРСР, 1957 рік

 

Сума доходу (рублі)

Сума оподаткування

0-370

Не оподатковувався

371

0,50, тобто 0,13\%

450

21,70, тобто 4,8\%

451-500

22 + 8\%

501-700

26 + 10\%

701-1000

46 + 12\%

1001 і вище

82 + 13\%

У шкалі прибуткового оподаткування в СРСР у 70—80-х роках мину-

лого століття (табл. 2) число 13 уже міцно закріпилося в системі прибутко- вого оподаткування. Як бачимо, оподаткування прогресивне із складною прогресією.

 

Екскурс у прибуткове оподаткування в Україні доцільно розпочати з За- кону ще УРСР від 5 липня 1991 року № 1306-12 "Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства".

Таблиця 2 - Шкала прибуткового оподаткування в СРСР, 1977 рік

 

Сума доходу (рублі)

Сума оподаткування

0-70

Не оподатковувався

71

0,25, тобто 0,3\%

90

6,81, тобто 7,5\%

91-100

7,12 + 12\%

101 і вище

8,2 + 13\%

Це        був      перший           етап     в          еволюції          прибуткового оподаткування           в

Україні.

Шкала оподаткування мала такий вигляд (табл. 3). Дохід у 185 крб. не оподатковувався, в оподаткуванні встановлювалась складна прогресія з верхньою межею у 90\%.

Мінімальна заробітна плата була встановлена Законом УРСР №1280-

12 від 03.07.1991 року в розмірі 185 крб. Тобто дохід, який не оподаткову- вався (неоподатковуваний мінімум), і був мінімальною заробітною платою, що правочинне з точки зору принципу справедливості, в оподаткуванні.

Таблиця 3 – Шкала оподаткування згідно з Законом України №1306-12

від 05.07.1991 року

 

Розмір місячного доходу

Сума податку

від 186 до 1500 крб.

12\% із суми, що перевищує 185 крб.

від 1501 до 2000 крб.

157 крб. 80 коп. + 15\% із суми, що вище 1500 крб.

від 2001 до 3000 крб.

232 крб. 80 коп. + 20\% із суми, що вище 2000 крб.

від 3001 крб. і вищий

432 крб. 80 коп. + 30\% із суми, що вище 3000 крб.

Розбіжності між ними почалися з другої половини 1993 року, коли

мінімальна заробітна плата (ЗП) була встановлена в розмірі 20000 крб., а неоподатковуваний мінімум — 13800 крб.

Неоподатковуваний мінімум та мінімальна заробітна плата майже зрівнялися знову наприкінці 1996 року внаслідок проведення грошової ре-

форми в Україні: було встановлено мінімальну ЗП – 15 грн., мінімум – 17 грн. Далі знову спостерігається розбіжність, причому станом на 01.01.2004 року (запровадження Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"

№889-4 від 22.05.2003 року) ця розбіжність сягає різниці майже у 14 разів.

Однак нас найбільше цікавить сучасний етап оподаткування фізичних осіб у тому вигляді, в якому воно є зараз. Реформування прибуткового опо- даткування в Україні фактично продовжилося у 2003 році з прийняттям За- кону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-4 від 22.05.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 р. Цим законом встановлено єдину ставку оподаткування – 13\% (відтепер 15\%). Головна проблема, на якій зо- середжують увагу економісти, – це наявне (до запровадження цього Закону) високе податкове навантаження на доходи фізичних осіб.

 

Узагальнюючи історію розвитку системи прибуткового оподаткуван- ня, можна дійти висновку, що історично прибуткове оподаткування завжди мало такі основні моменти:

– встановлювався дохід, який не оподатковувався, такий дохід вста- новлювався на рівні мінімальної заробітної плати;

– встановлювалась проста чи складна прогресія в оподаткуванні;

– прогресія у прибутковому оподаткуванні за всю його історію сягала максимуму в 13\% за часів Радянського Союзу (реально ж дещо менша, оскільки прогресія при 13\% була складною, тобто досягти 13\% можна було

за безкінечного збільшення доходу).

Україна ж створила свою систему прибуткового оподаткування з дуже значним податковим навантаженням. Очевидно, що в Україні при створенні системи прибуткового оподаткування був запозичений досвід розвинених країн Європи та США, а не історичний набуток свого розвитку. Справді, здебільшого у європейських країнах шкала прибуткового податку прогре- сивна і прогресія сягає значних величин: 40\% у Великобританії, 42\% — у Данії, 45\% — в Італії і так далі. Але ж це країни з ринковою економікою, з високим рівнем життя, з високим доходом на душу населення. Звичайно, це сприяло тільки тінізації як економіки в цілому, так і заробітної плати зок- рема. Суспільство почало усвідомлювати необхідність реформування при- буткового оподаткування, яке стало гальмом на шляху економічного роз- витку.

В свою чергу Росія, маючи систему прогресивного прибуткового опо- даткування зі ставками від 12\% до 35\%, систему, створену на зразок систем розвинених країн і непридатною для перехідної економіки, розпочала ре- формування системи прибуткового оподаткування шляхом запровадження пропорційного оподаткування за ставкою 13\% з 2001 року, запозичивши її із системи прибуткового оподаткування Радянського Союзу, до того ж замінивши прогресивне оподаткування пропорційним.

Україна для реформування системи прибуткового оподаткування скопіювала російську модель пропорційного оподаткування зі ставкою 13\%, тобто не можна стверджувати, що це була економічна доцільність.

Однак пропорційне оподаткування – тимчасовий і неоптимальний шлях, воно створює нерівномірне податкове навантаження, порушує прин- цип   нейтральності   в   оподаткуванні,   а   короткий   екскурс   в   історію

підтверджує – прибуткове оподаткування завжди було прогресивним.

Очевидно, що становлення системи прибуткового оподаткування України  та  його  реформування  відбувається  шляхом  запозичення фрагментів, як розвинених країн з ринковою економікою, так, зокрема, й Росії. Видно, що мало береться до уваги власний досвід та серйозні економічні розрахунки.

 

А н т о н е н к о В. М . , Та т а р н і к о ва С . В.