Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Деякі питання діяльності коллекторних компаній

Становлення іпотечного кредитування призвело до появи нових механізмів захисту прав кредиторів, зокрема функціонування незалежних юридичних осіб, що спеціалізуються на поверненні боргів (коллекторні компанії). Інститут послуг по поверненню заборгованості на європейському просторі не є новим, оскільки був започаткований у Європі ще у ХІХ столітті. У відмінність від європейського досвіду, в Україні діяльність по наданню коллекторних послуг знаходиться у стадії виникнення. Можна констатувати, що на законодавчому і науковому рівні, ще не склалося усталеного підходу відносно загальних засад, поняттю, змісту і меж здійснення цієї діяльності. У зв’язку з вищевикладеним логічно визначити необхідність з’ясування найактуальніших проблем, пов’язаннях з правовим статусом коллекторних компаній, їх діяльності, запропонування пропозицій щодо подолання прогалин у законодавстві, а також залучення юридичної спільноти до подальшої дискусії.

В умовах фінансової кризи, наслідком якої стало падіння платоспроможності населення, особливо актуальним виявилась діяльність коллекторних компаній. Оскільки їх діяльність в Україні, в більшості випадків, направлена на повернення заборгованості по договору іпотеки зі здійсненням стягнення на житло. Це піднімає багато проблемних питань правового, економічного, соціального характеру. Оскільки житло, як об’єкт стягнення, знаходиться на межі складних взаємопов’язаних, але за змістом протилежних відносин: економічних (забезпечення стабільності власності) і соціальних (соціальні стандарти, гарантії по забезпеченню житлом). Тому фінансово-кредитним установам для повернення кредиту найчастіше є сенс передати кредитну справу коллекторної компанії, ніж займатися питаннями позбавлення житла, що може нанести шкоду ділової репутації. Крім того звернення до коллекторної компанії є останньою можливістю повернути борг, коли інші механізми були вже вичерпані.

Умовами здійснення діяльності по наданню коллекторних послуг є: наявність значних економічних мотивів для відчуження майна, які є зрозумілими для суспільства; дія зрілої правової системи; ефективне, надійне, прозоре функціонування судової системи; обслуговування інтересів економічного розвитку суспільства шляхом дотримання майнових прав кредитора з урахування соціальних норм і стандартів.

У зв’язку, з відсутністю правозастосування і наукових пропозицій, навколо коллекторної діяльності можна тільки запропонувати певні ознаки цієї діяльності: ця діяльність здійснюється незалежною від кредитора юридичною особою; звернення до коллекторної компанії є необхідним для стабільного функціонування кредитора; здійснення передачі неосновного виду діяльності кредитора до коллекторної компанії; ця діяльність здійсняється за рахунок кредитора або за договором по передачі грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом коллекторної діяльності є надання послуг по поверненню заборгованості та інформаційних послуг, пов’язаних з поверненням боргових зобов’язань.

При наданні колекторних послуг відносно позбавлення права приватної власності на житло бажано щоб компанія керувалась загальними принципами позбавлення суб’єктивного права на житло:

– законності (позбавлення права приватної власності можливо тільки на підставі закону);

 винятковості (позбавлення права приватної власності на житло повинно носити винятковий характер);

– справедливості (позбавлення права приватної власності на житло повинно супроводжуватися розглядом питання по забезпеченню права на житло);

– розумності (позбавлення права власності на житло повинно застосовуватися в випадках, коли нема іншої можливості розв’язати постали проблеми, що тягнуть позбавлення житла);

– поваги інтересів власника (інтереси власника повинні враховуватися при прийнятті рішення про позбавлення житла, при наявності можливості уникати цієї міри, але ж при її застосуванні враховувати повноцінні матеріальні та моральні втрати власника житла і кредитора);

 – співвідношення балансу потреб власника житла і кредитора;

 – обґрунтованості;

 – гласності (суспільство, окрема людина може повноцінно бути ознайомлена відносно діяльності коллекторних компаній, ця інформація обов’язково є відкритою);

 – позбавлення власності повинно здійснятися тільки на підставі судового рішення (відсутність судового розгляду справи за участю коллекторних компаній може свідчити про звуження права людини на захист, тому що протистояти особи проти професійно «озброєної» коллекторної компанії є важкою справою).

Встановлення цієї системи принципів є необхідним елементом в механізмі позбавлення права приватної власності на житло. Оскільки рішення про позбавлення права приватної власності на житло повинно чітко відповідати цим принципам, зокрема в ньому повинно вказуватися та пояснюватися яким інтересам (боржника чи кредитора) віддається перевага.

Особливу увагу при розгляді справ при участі колекторної компанії звертає на себе проблема виселення мешканців, тому що найчастіше у житлі проживає боржник зі своєю родиною. У ст. 79 Закону України «Про виконавче провадження» [1] встановлена процедура виконання рішення про виселення боржника, яка передбачає два варіанти провадження виконавчих дій, залежно від того, чи перебуває боржник у приміщені, яке звільняється. Виходячи з того, що державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення, його відсутність має розглядатись як умисна з усіма негативними наслідками для нього: опис та оцінка майна буде провадитися без урахування думки боржника, домашні тварини будуть передаватися на оплатне зберігання строком на три роки та інше.

Процедура примусового виселення складається з таких дій: примусове відкриття приміщення, яке звільняється; опис майна, що здійснюється через складання акта; звільнення приміщення від особи, яка виселяється; звільнення приміщення від майна та домашніх тварин; вилучення частини майна, достатньої для оплати виконавчих дій; передача майна на зберігання одночасно та одночасного примірника акта опису; заборона даній особі користуватися цим приміщенням [2, c. 270]. Звернення стягнення на житло – це багатоланкова процедура, яка складається зі звернення до суду, прийняття рішення по справі, відкриття виконавчого провадження, проведення прилюдних торгів, примусового виселення боржника. Ця процедура достатньо складна тому є сенс її ведення передувати до колекторних компаній.

Таким чином, коллекторна компанія – це юридична особа, що надає послуги по поверненню заборгованості та інформаційних послуг, пов’язаних з поверненням боргових зобов’язань.

Список літератури: 1. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні. – К.: Атака, 2002. – 480 с.