Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Стратегічні юридичні проблеми інновацій в україні

У розвинутих країнах інноваційний розвиток економіки визначено як пріоритетний і фактично безальтернативний, від якого залежить процвітання економіки у довгостроковій перспективі. В свою чергу, воно вимагає численних механізмів впровадження інновацій, різних форм вкладення інвестицій, розвиток фінансових механізмів, пожвавлення діяльності в інтелектуальній сфері і багато чого іншого.

В Україні до 90-х років минулого століття інноваційна діяльність здійснювалася виключно у великих державних установах, якими управляли державні органи на засадах планування і фінансування за рахунок держбюджету. Зміна економічної, соціальної і політичної ситуації неминуче мала відбитися на рівні розробки й упровадження технічних нововведень. Через зрозумілі причини державні органи або були не в стані генерувати високоінтелектуальний продукт (відтік кадрів, мінімізація або припинення державного фінансування, відсутність попиту на нові розробки та ін.), або взагалі припинили своє фінансування внаслідок приватизації й перепрофілювання. Тому на початку нового тисячоліття наша країна опинилася перед необхідністю врахування особливостей й закономірностей інноваційного процесу у нових економічних умовах.

Інновація – це результат досліджень, розробок, нове або удосконалене технічне чи соціально-економічне рішення, що прагне до суспільного визнання через використання його у практичній діяльності людей. Відповідно, процес здійснення інновацій називається інноваційною діяльністю. Вона являє собою цілу систему правовідносин, спрямованих на створення й впровадження нової продукції, як правило, на основі інноваційних розробок і з реалізацією прав на об’єкти інтелектуальної власності.

З економічної точки зору мають місце нові технологічні процеси і форми організації виробництва, з одного боку. З іншого – формування нового ринку, об’єктами на якому будуть технології й продукти інтелектуальної праці. При цьому значна увага приділяється й фінансовим інструментам, й організаційним структурам, й охороні прав на об’єкти інтелектуальної власності.

З юридичної точки зору важливого значення набувають юридичні механізми виникнення, реалізації й захисту прав інтелектуальної власності, кредитно-фінансові механізми й способи вкладення інвестицій, правовий статус компаній, які спеціалізуються на фінансуванні й впровадженні нових технологій, укладення договорів, спрямованих на розпорядження правами інтелектуальної власності й трансфер технологій та ін.

Багато зарубіжних й українських дослідників сходяться у думці, що поява інновацій має два начала:

 – потреба ринку, тобто попит на певний продукт (товар, послугу). Іншими словами, це відповідь на потреби ринку або маркетинговий варіант. Його можна також назвати еволюційним. До еволюційних відносяться еволюційні зміни в продуктах (товарах, послугах), що мають місце на ринку;

 – інтелектуальна діяльність людини зі створення нового продукту, спрямованого на випередження або формування попиту на ринку на подібні товари. Це радикальний, революційний шлях.

Обидва ці шляхи мають право на існування і кожний з них грає певну роль. Однак, безумовно, те, що здатний принципово змінити економічний розвиток другий шлях – прогресивно-інноваційний.

Конкретними передумовами інновацій можуть бути: удосконалення технологічного процесу, економія ресурсів, екологічні вимоги, недоступність передових технологічних рішень. Особливо важливим й актуальним є формування інноваційного світогляду та необхідність інновацій у кризову епоху. Кризи (локальні або всесвітні) виступають суттєвим стимулом інновацій, потреба в яких з’являється й загострюється саме внаслідок катастроф, політичних подій або помилок у підході до управління в суспільстві.

Внаслідок кризи одні галузі економіки вже просто не можуть існувати (відсутність попиту, затратність, неконкурентність та ін.). Інші мають в прискореному порядку стати на перший план, що потребує переформатування численних відносин. Часто вимагається радикальна модернізація численних галузей. Однією з умов успішності цих процесів є різка активізація інтелектуального потенціалу, насамперед через створення сприятливих умов для інноваційної діяльності. Особливо успішною, як свідчить досвід інших країн, виявилася підтримка так званих «венчурних» або «ризикових» компаній. Був творчо усвідомлений той факт, що основна маса корисних для суспільства принципово нових (революційних) інновацій з’явилася завдяки ініціативі й завзятості окремих інноваторів, які створили нові компанії з метою комерційного використання своїх розробок.

Звідси випливає, що на сучасному етапі розвитку української економіки право має забезпечити належне регулювання відносин у сфері створення інтелектуального продукту, ефективної охорони прав на нього, передачі використання майнових прав для впровадження інтелектуального продукту у виробництво, венчурного фінансування й вільного кооперування компаній, що займаються венчурним бізнесом, з державним установами і державним капіталом. Такі комплексні підходи мають забезпечити просування нашої держави на інноваційному шляху.