Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Перспективи удосконалення законодавства у сфері інтелектуальної власності

Формування ефективної моделі функціонування правової охорони інтелектуальної власності в будь-якій країні залежить від багатьох чинників, головним серед них є досконалість законодавчої бази. Удосконалення та українського законодавства – це складний та тривкий процес. В сучасних умовах розвитку світової економіки нормотворчий процес має показувати ті зміни, що відбуваються в суспільстві.

На протязі останнього десятиріччя досить активно ведеться робота з гармонізації національного законодавства з міжнародними нормами та стандартами. Це дозволило врахувати вимоги Угоди про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, та внести відповідні міни, доповнення у діючі нормативно-правові акти України. І як наслідок, Україна приєдналась до Світової організації торгівлі (СОТ). Законом України від 10.04.2008 № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до СОТ, підписаний у м. Женева 05.02.2008. 16 травня 2008 року Протокол набрав чинності та відповідно Україна приєдналася до Марракеської Угоди про заснування СОТ, невід'ємними частинами якої є правові документи, включені до її додатків. Одним з таких є Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).

На національному рівні діють 11 спеціальних законів у сфері права інтелектуальної власності: «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про захист економічної конкуренції». Зазначенні правовідносини, також регулюють понад 100 законодавчих та підзаконних нормативних актів. Фактично було сформовано необхідну нормативно-правову базу, закладено основи регулювання зазначених правовідносин. Існуюча нормативно-правова база загалом вирішує питання, пов’язані з наданням охорони та захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності. Разом з тим, є низка положень у цивільному законодавстві, які ще не досить повно, а подекуди і взагалі не врегульовані, особливо це стосується патентного права, правової охорони засобів індивідуалізації та нетрадиційних об’єктів. У зв’язку з цим нагальною необхідністю стає саме розробка і прийняття окремих законів, а не поліпшення існуючих.

Стратегічним напрямком України в зовнішньоекономічній політиці є інтеграція до Європейського Союзу, тому на протязі 2008 року тривала розробка нормативно-правових актів у рамках міжнародного, зокрема європейського, законодавства у сфері інтелектуальної власності. На розгляд до Верховної Ради України передані кілька законопроектів, які спрямовані на приведення у відповідність до вимог Директив Ради ЄС «Щодо запровадження сертифіката про додатковий захист медичних продуктів» від 18.06.92 р. № 1768/92, «Про правову охорону біотехнологічних винаходів» від 6.07.98 р. 98/44/ЕС, «Про правову охорону топографій напівпровідникових виробів» від 16.12.86 р. № 87/54/ЄЕС, «Про правову охорону промислових зразків» від 13.10.98 р. № 98/71/ЄС, «Про наближення законодавства держав-членів ЄС, що стосується торгових марок» від 21.12.88 р. 89/104/ЄЕС, «Про торговельну марку Спільноти» від 20.12.93 р. № 40/94, Регламенту Ради ЄС від 20.03.06 р. № 510/2006 «Про охорону географічних зазначень та вказівок походження сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів», та реалізації пропозицій інвесторів і учасників Форуму «Влада і бізнес – партнери» стосовно поліпшення інвестиційного клімату в Україні. Законопроекти дозволять подальше удосконалення відносин, пов'язаних з виникненням, набуттям, здійсненням та захистом права на винаходи та корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, компонування інтегральних мікросхем, географічні зазначення.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні закладено основи законодавчої та нормативно-правової бази у сфері права інтелектуальної власності. Утім говорити про наявність ефективної моделі охорони та захисту об’єктів права інтелектуальної власності не можна. Багато в чому воно відстає від сучасного економічного розвитку нашої країни, а також міжнародної спільноти в цілому. Характерною рисою національних нормативно-правових актів є внутрішня розгалуженість окремих його норм, протиріччя між загальним та спеціальним законодавством та багато іншого. Розпочинати нормотворчий процес необхідно з прийняття на державному рівні програми удосконалення національної системи охорони права інтелектуальної власності, формування стратегічних цілей, завдань та пріоритетів розвитку національної системи правової охорони науково-технічних досягнень на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Будь-які зміни чи доповнення до законодавства припустимо вносити не тільки з дотриманням міжнародних стандартів та вимог, а і з метою усунення внутрішніх протиріч в системі правового забезпечення охорони інтелектуальної власності. Враховуючи при цьому складність проблем та особливе значення результатів інтелектуальної діяльності для розвитку суспільства і держави.