Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Співвідношення поняття «житлово-комунальної послуги» та поняття «комунальної послуги»

В теорії цивільного права зустрічаються та співвідносяться поняття «житлово-комунальна послуга», «комунальна послуга». Вважаємо за необхідне проаналізувати правовий зміст та співвідношення таких категорій як житлово-комунальна послуга, комунальна послуга із правовою категорією «послуга».

В своїх роботах Д.П. Гордєєв неодноразово вказував на те, що поняття житлово-комунальної послуги, яке склалося історично, необхідно розуміти з юридичної точки зору як сукупність зобов’язань щодо забезпечення споживачів необхідними ресурсами (спеціальний вид договору купівлі-продажу товарів), а також щодо виконання підрядних робіт та надання послуг [1, с. 25].

Однак єдиних критеріїв для класифікації житлово-комунальних послуг, а також визначення та розмежування понять «житлові» та «комунальні» послуги на даний момент часу в системі чинного законодавства не існує.

Через невідповідність класифікації житлово-комунальних послуг в різних законодавчих актах як наслідок випливає неоднозначність в правовій оцінці їх надання при укладенні відповідних договорів. У зв’язку з цим автор вважає за необхідне розмежувати терміни «житлово-комунальні послуги» та «комунальні послуги».

Між зазначеними нами поняттями двох видів послуг існують відмінності. Взагалі, відокремленість житлово-комунальних послуг від комунальних є окремою невирішеною проблемою, пов’язаною з дослідженням правової природи житлово-комунальної послуги.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року до складу комунальних послуг відносять: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо – та електропостачання, централізоване опалення [2]. Слід зазначити, що комунальні послуги є предметом договорів постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, які віднесені до купівлі-продажу.

Підсумовуючи вищезазначене, на підставі проведеного аналізу, враховуючи положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вважаємо можливим сформулювати поняття комунальної послуги. Комунальна послуга – це діяльність, яка спрямована на задоволення потреб споживача (юридичної або фізичної особи) щодо забезпечення їх послугами з водо-, тепло, енерго – та газопостачання, прийому стічних вод.

Слід зазначити, що житлово-комунальної послуга – це поняття родове по відношенню до комунальної послуги. Комунальна послуга передбачає постачання ресурсів, але не охоплює обслуговування і ремонт насосних станцій, очисних споруд, внутрішньобудинкових мереж, тобто утримання будинків, а також управління останніми. Звідси випливає, що комунальна послуга є різновидом житлово-комунальної послуги.

Згідно із Законом України «Про житлово-комунальні послуги» до блоку житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги, які передбачають постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, та житлово-комунальні послуги, до яких законодавець відносить послуги з управління та утримання багатоквартирного будинку. Останні послуги охоплюють діяльність, яка полягає в утриманні будинків, споруд та прибудинкових територій, наприклад, прибиранні внутрішньобудинкових приміщень та прилеглої території, санітарно-технічному обслуговуванні будинків. Також зазначена діяльність охоплює послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків і передбачає балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг [2]. Вважаємо, що зазначені послуги з управління та утримання багатоквартирного будинку краще було б іменувати як житлові послуги.

Між комунальними та зазначеними нами послугами існують певні відмінності. По-перше, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків на відміну від комунальних неможливо виміряти будь-якими засобами обліку. По-друге, відмінність між ними в тому, що при наданні комунальних послуг передбачається укладення договору про постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який віднесено до купівлі-продажу, а безпосередньо при наданні послуг з утримання та управління – укладення договору про надання відповідних послуг.

В буквальному розумінні поняття «житлово-комунальної послуги» складається із сукупності «житлових» та «комунальних» послуг. Для споживачів – фізичних осіб надання і житлових, і комунальних послуг забезпечує можливість комфортного проживання в житлі, повноцінного користування житловим приміщенням.

Відмітимо, що деяка частина комунальних послуг надається всім жителям населеного пункту без укладення договорів. Це виконання робіт та надання послуг щодо утримання та прибирання вулиць та доріг, підтримання на території населеного пункту необхідного санітарно-епідеміологічного стану іншими організаціями за договорами з органами місцевого самоврядування в рамках їх публічно-правових функцій.

Використання в діючому законодавстві понять «житлово-комунальні», «житлові», «комунальні» у сполученні із поняттям «послуги» не означає визнання законодавцем терміну «житлово-комунальні послуги» тільки як сукупність різних видів відплатних послуг (в юридичному смислі поняття «послуга») .

Таким чином, житлово-комунальна послуга – це комплексне галузеве поняття економічного характеру. Законодавець при використанні термінів «житлово-комунальна послуга», «житлова послуга», «комунальна послуга» розуміє під ними певний стабілізований перелік видів діяльності та дій, не ототожнюючи їх з послугами в правовому розумінні. Поняття «житлово-комунальної послуги», яке склалося поетапно, необхідно розуміти з юридичної точки зору як сукупність зобов’язань, по-перше, щодо: електро-, газо-, тепло-, водопостачання, які відносяться до підвиду купівлі-продажу товарів; по-друге, щодо виконання робіт; по-третє, щодо надання послуг з управління багатоквартирного будинку, з утримання будинку та прибудинкової території.

Список літератури: 1. Гордеев Д.П. Правовая природа жилищно-комунальных услуг / Д.П. Гордеев // Жилищное право. – 2002. – № 4. – С. 23–27. 2. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24 червня 2004 р. // Голос України. – 2004. – № 140.