Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Відмова від прийняття спадщини

Статтею 1273 ЦК передбачена відмова спадкоємця від прийняття спадщини. Сама суть відмови від прийняття спадщини – це юридична одностороння дія направлена на відмову від певних прав, обов’язків, юридичних дій або бездіяльності які повинна буде виконати спадкоємець, незалежно від того це спадкоємець за законом чи за заповітом.

Відмова від прийняття спадщини може виражатися у відмові від тієї частини спадщини яка припадає на долю спадкоємця відповідно до складеного спадкодавцем при житті та посвідченого при відповідно до вимог чинного законодавства заповіту – остання воля померлого, або відмова від тієї частки у спадковому майні, яка припадає на долю кожного спадкоємця відповідно до певної черговості спадкування та відповідно до кількості спадкоємців в цій черзі. Відмова від прийняття спадщини можлива лише на користь тих осіб які є спадкоємцями або можуть бути спадкоємцями незалежно від їх черговості. Не можлива відмова від прийняття спадщини на користь особи, яка з певних підстав позбавлена права спадкування.

Роздивимося докладніше перший варіант відмови від прийняття спадщини – а саме відмова від прийняття спадщини за заповітом. Фактично це відмова від виконання волі (розпорядження) покійного яка була зафіксована в заповіті при житті спадкодавця, в якій виражалося його бажання стосовно його спадкового майна, прав, обов’язків та юридичних дій спадкоємця (чи спадкоємців) відповідно до тексту заповіту. Відповідно до норм чинного законодавства України сам заповіт не є обов’язковим до його виконання. Тобто спадкоємець за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини за заповітом в разі виявлення для себе негативних, як на його думку, наслідків які можуть настати після прийняття спадщини. Якщо в заповіті вказане певне коло осіб то відмовитися від прийняття спадщини за заповітом може як котра із указаних в заповіті осіб одноособово, так і всі разом в залежності від обставин справи, подій, необхідності та бажань кожної із осіб, або просто відсутністю необхідності для нього спадкового майна, яке зазначене в заповіті, як такого. Можливо це буде пов’язане з іншими підставами але сама суть відмови залишається попередньою. Під час відмови від прийняття спадщини за заповітом особа яка відмовляється від прийняття спадщини, чи певне коло осіб, які вказані в заповіті, пишуть до органів нотаріату письмову заяву в строки, які передбачені чинним законодавством України – шість місяців з дня відкриття спадщини.

Ст. 1275 ЦК регламентується що після відмови від прийняття спадщини за заповітом кожний спадкоємець має право прийняти спадщину за законом відповідно до черговості спадкування та споріднення з спадкодавцем. Подавши до органів нотаріату письмову заяву про відмову від прийняття спадщини за заповітом спадкоємцю для прийняття спадщини за законом достатньо лише подати заяву до органів нотаріату про прийняття спадщини як спадкоємець за законом відповідно до черговості спадкування та ступеня споріднення з спадкоємцем.

Сама відмова від прийняття спадщини може бути двох видів. Перший вид відмови від прийняття спадщини – це фактична відмова від прийняття спадщини. Ця відмова від прийняття спадщини можлива тільки в тому випадку коли питання ідеться про прийняття спадщини за законом та не можлива при здійсненні спадкування за заповітом. Тобто особа спадкоємець фактично відмовляється від прийняття спадщини своєю бездіяльністю – він не подає заяву відповідного змісту та форми до органів нотаріату про прийняття спадщини як спадкоємець певної черги споріднення чим залишає не використаним своє спадкове право та не претендує на спадкове майно. Другим видом відмови від прийняття спадщини - це є заявна форма від прийняття спадщини. Ця відмова від прийняття спадщини можлива як при спадкуванні за законом так і при спадкуванні за заповітом. Тобто, відповідно до цієї форми відмови спадкоємець робить певні юридичні дії, а саме подає до органів нотаріату по місцю відкриття спадщини заяву відповідного змісту та форми, як це передбачено відповідно до вимог чинного законодавства України в строки передбачені ст. 1270 ЦК – шість місяців. Ця письмова відмова від прийняття спадщини можлива як відмова взагалі так і відмова на користь певної особи. При юридичних відносинах, які виникають при спадкуванні за заповітом, відповідно до вимог ст. 1274 ЦК, спадкоємець має право відмовитися від своєї частки спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом, якщо такий є та вказаний в заповіті. Або, має право відмовитися від прийняття спадщини у відповідності до вимог ст. 1273 ЦК без зазначення особи на чию користь здійснюється ця відмова, тоді частка спадкового майна, яка виявиться вільною після прийняття відмови від спадщини буде спадкуватися на загальних підставах відповідно до ступеня споріднення всіх інших спадкоємців. Також можлива відмова від прийняття спадщини у заявній формі і при спадкуванні за законом. У цьому випадку заявник відмовляється від частки спадкового майна, яке належало б йому по закону або на користь будь кого зі спадкоємців не залежно від черговості цих спадкоємців або відмовляється від прийняття спадщини без зазначення особи на чию користь він відмовляється від прийняття спадщини, тобто відмовляється від прийняття спадщини взагалі. Вищенаведені форми відмов регламентуються ст. ст. 1273 та 1274 ЦК. Відмова від прийняття спадщини може бути як від спадщини, яка повинна спадкуватися за законом так і від спадщини яка повинна спадкуватися за заповітом. Відмова від прийняття спадщини чи то за заповітом чи то за законом можлива лише при повній відмові від всієї спадщини яка охоплена заповітом, чи яка входить до складу спадщини, яка повинна спадкуватися за законом. Неможлива взагалі на сьогоднішній день часткова відмова від прийняття спадщини. Ця неможливість часткової відмови від прийняття спадщини не відповідає сьогоденню.