Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Актуальні проблеми цивільного процесу при вирішенні земельних спорів

На сьогодні в судах України наявна велика кількість земельних спорів між різними суб’єктами земельних відносин, предмети даних спорів достатньо різноманітні. Процедура вирішення вказаних спорів урегульована земельним законодавством та відповідно ЦПК, кодексом адміністративного судочинства України і ГПК. Те, що кількість таких справ в силу об’єктивних та суб’єктивних причин постійно зростає, зумовлює актуальність дослідження порядку розгляду земельних спорів, особливо в контексті цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 1 ЦПК, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори: а) з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб; б) спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Окрім зазначених вище питань, суд вирішує і такі справи, що виникають із земельних правовідносин: встановлює право спільної часткової власності на земельну ділянку (ст. 87 ЗК); встановлює порядок володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 83 ЗК); встановлює розмір часток земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності (ч. 4 ст. 89 ЗК); вирішує спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт (ч. 5 ст. 97 ЗК) та ін. Питанням вирішення земельних справ України в судах присвячено, крім глави 25, ще 22 статті у різних главах Земельного кодексу.

Таким чином, аналізуючи чинне земельне законодавство та положення Цивільного процесуального кодексу, сьогодні вбачається невідповідність норм останнього реаліям сьогодення щодо урахування особливостей земельних правовідносин, а тому доцільним видавалося б доповнення кола правовідносин, які підлягають регулюванню нормами ЦПК, земельними правовідносинами. Крім того, земельні спори, на нашу думку, мають низку особливостей, які відрізняють їх від цивільних, адміністративних та господарських спорів, що у свою чергу тягне за собою необхідність обов’язкової регламентації процедури їх вирішення у окремому нормативно-правовому акті чи у відповідному розділі ЦПК [1, ст. 70].

Окрім зазначених проблем цивільного процесу, перед судами неодмінно постає питання про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю людей, майну, землі як природному ресурсу тощо. Існуючі у роботі суддів труднощі насамперед пов’язані з відсутністю єдиного законодавчого підходу до регулювання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства. Норми земельного та екологічного законодавства окреслюють лише загальні положення з цих питань, хоча підхід до їх вирішення має бути ретельним і виваженим. Разом з тим, розміри відшкодування шкоди, завданої земельним ресурсам, визначають на основі спеціальних такс, методик, правил, положень. Проте, і науковці, і практики відзначають їх недосконалість і невідповідність економічним реаліям сьогодення.

Ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України відсилає до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284), у п. 3 якого вказано на можливість відшкодування і інших збитків, не перелічених у зазначеному Порядку. У п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз’яснено, що при вирішенні спорів про відшкодування власникам землі й землекористувачам шкоди, заподіяної самовільним заняттям або забрудненням земельних ділянок та іншими порушеннями земельного законодавства, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 156 ЗК, ст. 1166 ЦК така шкода відшкодовується у повному обсязі.

Однак слід пам’ятати, що власникам землі і землекористувачам мають бути відшкодовані, якщо інше не передбачено законодавством, будь-які заподіяні їм збитки. У частині, не врегульованій спеціальним земельним законодавством, застосовується екологічне і цивільне, тобто ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» і ст. 1166 ЦК. Саме вони містять загальні підстави відповідальності за будь-яку шкоду, в тому числі заподіяну довкіллю. Тому не можна посилатись на ст. 156 ЗК на обґрунтування звільнення від відшкодування збитків через відсутність відповідної підстави у наведеному у статті переліку [2, с. 38].

Список літератури: 1. Балюк Г.І. Деякі проблеми вирішення судами земельних спорів. – Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008 р. - №6. – С. 68-81. 2. Котелевець А.В. До питання про визначення шкоди, заподіяної довкіллю. – Вісник Верховного Суду України. – 2005 р. - №6. – С. 36-38.

 

[1] О. Кухарєв. Повноваження виконавця заповіту та їх здійснення за новим Цивільним кодексом України / Вісник академії правових наук України. –  2004. –  №3. – С. 92.

[2] Цвайгерт К. Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права : В 2-х т. – Т. 2 – Пер. с немецкого. – М.: Международные отношения. – 1998. – С. 117.

[3] Загальна теорія держави і права : [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] /М. В .Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д–ра юрид. наук, проф., академіка АПрН України М.В.Цвіка, д–ра юрид. наук, проф., академіка АПрН України О.В.Петришина. – Х.: Право, 2009. – С. 232

[4] Там само. – С. 232.

[5] Цивільний кодекс України. Постатейний коментар у двох частинах. Ч. 2. / Керівники авторського колективу ті відповідальні редактори проф. А.С.Довгерт, проф.Н.С.Кузнєцова. – К.: Юстініан. – 2006. – С. 889

[6] Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. Т. 2. – С.1025.

[7] Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : У 2 т. / За відповід. ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер. – 2005. – Т.2. – С. 1025.

[8] Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2т. / За відповід. Ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця. – К.: Юрінком Інтер. – 2005, Т.2. – С. 1025.

[9] См.: Гражданское право Украины. Академический курс. Учебник. В 2-х т. / Общ. ред. Я.М. Шевченко. Т.1. Киев. Концерн «Издательский дом Ин – Юрс». 2003. С. 167 – 169; Гражданское право Украины в 6-и томах. Курс Лекций / Под. ред. Р.Б. Шишки, В.А. Кройтора. Т. 1. Харьков. Эспада. 2008. С. 322–327; Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица. Очерк истории и теории : учеб. пособие. М. :  Статут, 2003. С. 18–19.

[10] См.: Советское гражданское право / Под. ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. В 2-х частях. – К. : Вища школа. – Ч. 1. – 1983. – С. 130–132.

[11] Воронов А.Ф. Принципы гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее. – М.: Издательский Дом «Городец», 2009. — 496 с.; Ясинок М. М., Кройтор В. А. Принципи усності, безпосередності та безперервності у цивільному судочинстві: Монографія. – Х.: Еспада, 2007. – 152 с.

[12] Нефедьев Е. А. Основные начала гражданского судопроизводства. Казань, 1895 // Избранные труды по гражданскому процессу / Нефедьев Е.А.; Редкол.: Абова Т.Е., Боннер А.Т. и др. – Краснодар: Сов. Кубань, 2005. – 400 c., с. 25.

[13] Гражданский процесс: Учебник для юрид. ин – тов и ф – тов / Под ред. К. С. Юдельсона. – М.: Юрид. лит., 1972. – 439 с. , с.52–53.

[14] Тертышников В. И. Гражданский процесс. Курс лекций., 2-е изд., дополн. – ООО «РИРЕГ», 1995. – 158 с., С. 22; Цивільне процесуальне право України: [Підручник для юрид. вузів і фак./ В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, Є. Г. Пушкар та ін.]; За ред. В. В. Комарова. – Х. : Право, 1999. – 592 с., с. 46.

[15] Штефан М. Й. Цивільний процес: підручник для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – Вид. 2 – ге, перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 696с., с. 57

[16] Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова. – М.: Изд-во МГУ, 1989. – 463 с., с. 42.

[17] Воронов А. Ф. Принципы гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее. – М.: Издательский Дом «Городец», 2009. – 496 с., С. 96.

[18] Воронов А. Ф. Принципы гражданского процесса: прошлое, настоящее, будущее. – М.: Издательский Дом «Городец», 2009. – 496 с., с. 98.

[19] Хоча, безумовно, приватний власник все частіше здійснює і таку правомочність, як право на управління, яке не тотожне жодній з тріади названих правомочностей і не складає їх комбінацію // [6, с. 122–132].

[20] Новосельцев А.П. Восточные источники о восточных славянах и русах // Древнерусское государство и его международное значение. – М., 1965. – С. 387, 397; Мельникова Е.А. К типологии предгосударственных и раннегосударственных образований в Северной и Северо – восточной Европе // Древнейшие государства Восточной Европы. – М., 1995. – С. 30.

[21] Известия о хазарах, буртасах, болгарах, мадьярах, славянах и русских. Абу – Али – Ахмеда бен Омара Ибн – Даста / Перевод Д.А. Хвольсона. – С-Пб., 1869. – С. 36–37; Бартольд В.В. Арабские известия о русах // Славяне и Русь. – М., Юрид. лит., 1998. – С. 299.

[22] Новосельцев А.П. Там же. – С. 399; Мельникова Е.А. Там же. – С. 30.

[23] Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку // Полное собрание русских летописей. Т. 1. – М.–Л., 1962. – С. 51.

[24] Там же. – С. 35.

[25] Там же.

[26] Там же. – С. 36.

[27] Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку // Полное собрание русских летописей. Т. 1. – М. – Л., 1962. – С. 31; Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. Т.2. – М. – Л., 1962. – С. 22.

[28] Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку // Полное собрание русских летописей. Т. 1. – М. – Л., 1962. – С. 31.

[29] Там же.

[30] Ибн – Хордадбех. Книга путей и стран. – Баку, 1986. – С. 124; Бартольд В.В. Арабские известия о русах // Славяне и Русь. – М.: Юридическая литература, 1998. – С. 300.

[31] Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку // Полное собрание русских летописей. Т. 1. – М. – Л., 1962. – С. 31.

[32] Там же.

[33] Там же.

[34] Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку // Полное собрание русских летописей. Т. 1. – М. – Л., 1962. – С. 34; Ипатьевская летопись // Полное собрание русских летописей. Т.2. – М. – Л., 1962. – С. 31.

[35] Повесть временных лет по Лаврентьевскому списку // Полное собрание русских летописей. Т. 1. – М. – Л., 1962. – С. 37.

[36] Там же. – С. 36.

[37] Там же. – С. 37.

[38] Там же. – С. 49.

[39] Принятый в Англии Закон о гражданском партнерстве 2004 г., вступивший в силу 5 декабря 2005 г. разрешил заключение брака между лицами лиц одного и того же пола.

[40] Adoption and Children Act 2002, s. 144(4)).

[41] https://www.statistics.gov.uk

[42] Cretney S.M., Masson J.M., Bailey – Harris R. Principles of Family Law. 7th e edn. L., 2003. P. 795.

[43] N.V. Lowe, G. Douglas. Bromley’s Family Law. New York, Tenth edition. Oxford University Press, 2007. P. 822.

 

 

[45] См. Adoption Law Review, Discussion Paper. No. 1. Note 40.

[46] См.: Lowe N., Murch M. The Plan for the Child. London: BAAF, 2002.

[47] The Adoption Law Review, Discussion Paper. No.1. Part C. Paras. 98 – 109. Consultative Document, 1992. P. 9 – 14.

[48] См.: J. Triseliotis. Adoption with Contact.// Adoption and Fostering. 1985. Vol. 9. No. 4. P. 19.

[49] Cм.об этом подробнее: Lowe N, Murch M. Supporting Adoption. London: BAAF, 1999.

[50] Jasper M.C. The Law of Adoption. New York: Oceana, 2008. P. 1.

[51] Local Authority Circular LAC 1998. 20. Para 52.

[52] См.: N. Lowe. English Adoption Law: Past, Present and Future. L., 2006. P. 334.

[53] Мічурін Є. О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (теоретико – правовий аспект) : монографія. – Х.: Юрсвіт. – С. 417.

[54] Твердження, що майнові права визнаються речовими правами несправедливе, оскільки об’єктом майнових прав є поведінка (дія) особи, а не річ.

[55]                Справа Paeffgen GmbH v. Germany – . https://www.kolosov.­info/articles.php?p=36

[56] https://www.echr.ru/documents/doc/2440801/2440801.htm

[57] Варто нагадати, що ЦК України перелік об’єктів цивільних прав (ст. 177 ЦК України) залишає відкритим, наголошуючи, що об’єктом цивільних прав є «інші матеріальні і нематеріальні блага».

[58] https://www.echr.ru/documents/doc/2440801/2440801.htm

[59] Санфилиппо Чезаре Курс римского частного права: Учебник / Под ред Д. В. Дожде ва. – М. : Издательство ВЕК, 2000. – С.158

[60] Сердюк Е.Б. Правовое регулирование корпоративных и обязательственных отношений между акционерными обществами и акционерами: Автореф. дис…. канд. юрид. наук. – М., 2004. – С. 8–9.

[61] Ломакин Д.В. Акционерное правоотношение: понятие, содержание, субъекты Автореф. дис….канд. юрид. наук. – М., 1996. – С. 13.

[62] Корпоративне управління: Монографія / І. Спасибо – Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова; За ред. проф. І. Спасибо – Фатєєвої. – Х.: Право, 2007. – С. 437.

[63] Кодинець А.О. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 [Електронний ресурс]; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 2006. – 18 с. // Офіційний сайт Нацiональної бiблiотеки України ім. В.І. Вернадського. – Режим доступу: https://www.nbuv.gov.ua/ard/2006/06kaocpu.zip.

[64] Позитивним у цьому контексті є досвід РФ, де на рівні ст. 4 Закону «Про некомерційні організації» передбачено емблему як засіб індивідуалізації. Див.: О некоммерческих организациях: Закон РФ от 12 января 1996 г. № 7 – ФЗ // Собрание законодательства РФ. – 1996. – № 3. – Ст. 145.

 

[65] Аналогічна норма міститься у ст. 16 ЦК України.

[66] Dig. 19.2.7 Paulus 32 ad ed.Si tibi alienam insulam locavero quinquaginta tuque eandem sexaginta titio locaveris et titius a domino prohibitus fuerit habitare, agentem te ex conducto sexaginta consequi debere placet, quia ipse titio tenearis in sexaginta. (Якщо я віддам тобі у найм чужий дім за п’ятнадцять, і ти сдаси той самий дім Тіцію за шістнадцять, а Тіцій захищатиме право проживати перед власником, тобі слід подавати позов з найму у розмірі шістнадцяти, тому що ти сам відповідатимеш перед Тіцієм у розмірі шістнадцяти.).

[67] Dig. 19.2.8 Tryphonus 9 disp. Nos videamus, ne non sexaginta praestanda nec quinquaginta sint, sed quanti interest perfrui conductione... (Ми вважаємо, що повинно надати не шістнадцять і не п’ятнадцять, але у розмірі інтересу у користуванні...).

[68] D. 19.2.15.8 Ulpianus 32 ad ed. Plane si forte dominus frui non patiatur, vel cum ipse locasset vel cum alius alienum vel quasi procurator vel quasi suum, quod interest praestabitur. (Звичайно, якщо раптом власник не дозволить користуватися, або тому що сам віддасть у найом або через когось іншого чи мовби представник чи мовби своє, слід надати у розмірі інтересу).

[69] D.19.2.9pr. Ulpianus 32 ad ed. Si quis domum bona fide emptam vel fundum locaverit mihi isque sit evictus sine dolo malo culpaque eius, pomponius ait nihilo minus eum teneri ex conducto ei qui conduxit, ut ei praestetur frui quod conduxit licere. (Якщо хтось віддасть мені у найм добросовісно придбаний дім або земельну ділянку, і його (її) без злого умислу чи вини буде вилучено за евікцією, то, як каже Помпоній, наймодавець відповідатиме за позовом з найму перед наймачем, щоб йому було дозволено користування тим, що він отримав у найм).

[70] D. 19.2.19.1 Ulpianus 32 ad ed. Si quis dolia vitiosa ignarus locaverit, deinde vinum effluxerit, tenebitur in id quod interest nec ignorantia eius erit excusata: et ita cassius scripsit. aliter atque si saltum pascuum locasti, in quo herba mala nascebatur: hic enim si pecora vel demortua sunt vel etiam deteriora facta, quod interest praestabitur, si scisti, si ignorasti, pensionem non petes, et ita servio labeoni sabino placuit. (Якщо хтось віддасть у найм бочки з недоліками, потім вино витече, він відповідатиме у розмірі інтересу і його не вибачає те, що він не знав: так написав Кассій. Також в іншому випадку: якщо ти віддав у найм ділянку для пасовиська, на якому росла погана трава, то якщо скот або загинув або став гіршим, слід надати у розмірі інтересу, якщо ти знав. Якщо ти не знав, ти не вимагаєш плати за найм. Так вважають Сервій, Лабеон, Сабін).

[71] Галянтич М.К. Теоретико – правові засади реалізації житлових прав громадянами в умовах ринкових перетворень. – К.: Науково – дослідний інститут приватного права і підприємництва, 2006. – С. 89.

[72] Лічман Л. Поняття «житло» і його цивільно – правове значення // Підприємство, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 21.

[73] Ст. 3 Закону Украіни «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 р. № 2866 – ІІІ // Відомості Верховної Ради. – 2002. – N 10. – ст. 78.

[74] П. 2 ст. 63 Житлового кодексу Українcької РСР від 30.03.1983 р. № 5464 – Х // Відомості Верховної Ради. – 1983. – Додаток до N 28. – Ст. 573.

[75] Рішення Європейського суду з прав людини від 30 листопада 2004 р. (Справа «Михайленки та інші проти України») // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – Ст. 1608; Рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2004 р. (справа «Деркач та Палек проти України») // Офіційний вісник України. – 2005. – № 27. – Ст. 1609.

[76] Про затвердження статуту Кримського казенного підприємства пробірного контролю: Наказ Міністерства фінансів України від 18 листопада 2003 р. № 628 // БД «НАУ – ЕКСПЕРТ». Версія: 9.5.1.0.

 

[77] С.Г. Благовісний. Часопис Київського Університету права, 2006/2.

[78] Основы римского частого права : Учебное пособие/ С.А. Слипченко, О.И. Смотров, В.А. Кройтор, Р.Б. Шишка; Под. ред. С.А. Слипченко, О.И. Смотров, – Х. : Эспада, 2004.

[79] Покровский И.А. История римского права. – Вступит.статья,переводы с лат.,научн.ред. и коммент. А.Д. Рудокваса. – СПб.: Издательско-торговый дом «Летний Сад», 1998. 494 с.

[80] Римське право (Інституції). – Х.: «Одіссей», 2000. – 100 с.(288)

[81] Иоффе О.С., Мусин В.А. Основы римского гражданского права. –Ленинград: Из – во Ленинградского ун – та. –1975. – 146 с. (156)

 

[82] Барон Ю. Система римского гражданского права. Вып. 4. Кн. IV. Наследственное право. – СПб., 1908. – С. 104.

[83] Трибушная Л. «Ну что мент, сейчас будем тебя убивать», – заявил мне односельчанин, котрого минувшим летом я посадил на десять суток за хулиганство» // Факти. 1 апреля 2008. – С. 8.

[84] См.: Комиссарова Е.Г. Расторжение договора и отказ от договора: законодательное ct опгношение // Российский юридический журнал, 2000. – № 4 (28). – С. 36.

[85] Меденцев П.А. До питання про співвідношення понять «одностороння відмова від зобов’язання» і «розірвання договору» //Міжнародна науково – практична конференція «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 30 травня 2008 р.) /ОНУ ім. І. І. Мечникова. – Одеса: Астропринт, 2008. – С. 301–304.

.

[86] Многочисленные понятия гражданского права, как научные категории, были сформулированы в начале ХХ века. Основные понятия русского, государственного, гражданского и уголовного права / Под ред. В.М. Устинова, И. Б. Новицкого, М.Н. Гернста. М. Сытина. 1910. – С. 120–127.

[87] См.: Советское гражданское право/Под. ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. Ч. 1. Киев. Изд – во «Вища школа». 1983. С. 104.

[88] СМ. Красавчиков О.А. Модели гражданской правосубъектности/Проблемы социологической законности на современном этапе коммунистического строительства. Харьков. 1978. С. 106.

[89] См.: Савельева Н.М. К вопросу о семейной правосубъектности ребенка /Проблемы правосубъектности: современные интерпретации – 2005. Самара. 2005. С. 139 – 143.

[90]См.:Грудницкая С. Эволюция хозяйственной правосубъектности как экономико – правовой категории. Право Украины. 2008. № 8.С.74 – 80; Ее же. Хозяйственная правосубъектность:проблемы определения сущности и понятия. Предпринимательское и хозяйственное право. 2008. № 9.С.65 – 69; Барков А.Н. Гражданская правосубъектность некоммерческих организаций в социальной сфере: теоретические и практические проблемы содержания и реализации/Сборник материалов Международной научно – практической конференции «Актуальные проблемы гражданского права и процесса» в г. Казани. 12 – 13 октября 2006г. Казань. Казанский государственный университет. 2006. В. 2. С. 78 – 81. Правда, недостаточно убедительна попытка автора объяснить сущность самой гражданской правосубъектности в анализируемой социальной сфере; Замотаева Т.Б. Проблемы определения правового статуса Центрального Банка РФ/Проблемы правосубъектности: современные интерпретации – 2004. Самара. 2004. С. 86 – 88.

[91] См.: Виткявичус П.П. Гражданская правосубъектность советского государства. Вильнюс. 1978.

 [92]См.:Матузов Н.И.Актуальные проблемы теории права. М. 2003. С.417.

[93] Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Балістика: криміналістичне вогнестрільне зброєзнавство. Підручник для вузів. – К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2003. – 384 с; Піджаренко О.М. Зброя і ми. Законодавче, нормативне і відомче регулювання відносин, пов’язаних з вогнепальною мисливською зброєю, службово – штатною і іншою зброєю та спец засобами індивідуального захисту. –К.:Наукова думка, 1998.–224 с.

[94] Біленчук П.Д., Кофанов А.В., Сулява О.Ф. Зброєзнавство: правові основи обігу вогнестрільної зброї. Порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного законодавства: Україна. Європа. Світ. Монографія. / За ред. проф. П.Д. Біленчука. – К.: Міжнародна агенція «BeeZone», 2004. – 464 с, С. 27.

[95] Про право власності на окремі види майна : Постанова Верховної Ради України №2471 – ХІІ від 17 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.1992.№ 35 Ст. 517.

[96] Постанова Президії Верховної Ради України N 203/94 – ПВ «Про забезпечення безпеки народних депутатів України та окремих посадових осіб апарату Верховної Ради України»

[97] Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1994.— №11.— Ст. 50

[98] Є.О.Мічурін. Нотаріальна практика: застосування законодавства. – Х.: Юрсвіт, 2008. – с. 40 – 48.

[99] Біда К.М. Касаційне провадження в господарському судочинстві України //Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец-сть 12.00.04 – господарське право; господарсько – процесуальне право. – Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – 2005. – С. 5.

[100] Шутенко О.В. Проблеми диспозитивності в цивільному судочинстві: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук: спец-сть 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Х.: Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – 2003. – С. 11.

[101] Колтунова О.О. Система перегляду судових рішень в Україні //Державно – правова реформа в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку: Тези доп. і наук. повід. студ. наук. конф. за підсумками наук. – досл. роботи 2004 – 2005 навч. року /За заг. ред. проф. М.І.Панова. – Х.: Нац. юрид. акад. України. – 2005. – С.88

[102] Див., напр.: Куйбіда Р. Оскарження бездіяльності суду як предмет адміністративного позову // Актуальні проблеми застосування Цивільного процесуального Кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників міжнародної наук. – практ. конф. (25 – 26 січня 2007 р.) / За заг. ред. проф. В.В. Комарова. – Х.: НЮАУ, 2007. – С. 239

[103] Ухвала судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 20.10.2003 р. //Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 3 (43). – С. 7 – 8; Постанова колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 02.03.2006 р. [Електронний ресурс: Htpp://zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi?nreg=n0002760 – 06]; Постанова колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 10.05.2006 р. [Електронний ресурс: zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi?nreg=n0011760 – 06]

[104] Постанова Верховного Суду України від 15 квітня 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – №6 (94). – С. 31–33

3 Із 8 тис. 585 посад суддів укомплектованими були лише 6 тис. 726 посад, вакантними залишилися 1 тис. 859 посад суддів / Балаклицький І. І. Голова Державної судової адміністрації України//Вісник Верховного Суду України. 2008. – № 5. – 10 с.

* посягання на особисті немайнові права в даному випадку виділено як окрему матеріальну підставу цивільного позову про захист особистих немайнових прав через те, що особа може вимагати захисту своїх порушених прав і за умови відсутності шкоди, для того, щоб запобігти її настанню.

[105] Наприклад, прийняття європейськими інститутами нелегітимних актів по відношенню до українських приватних осіб.

[106] Осокина Г.Л. Иск (теория и практика) – М.: Городец. – 2000. – С. 28.

[107] Рожкова М.А. Основные понятия арбитражного процессуального права. – М.: «Статут», 2003. – 400 с. – С. 78.

[108] Там же, с. 87.

[109] Постанова Кабінету Міністрів України від 5.07.93р. N 510.