окремі аспекти визнання застави речовим правом на чуже майно

Інститут речових прав на чуже майно з часів свого становлення та розвитку зазнавав певних змін під впливом різних чинників, зокрема звичаєвого права та національних правових систем. На початок минулого сторіччя до речових прав на чуже майно відносилися сервітутні права, чиншеві права, право забудови, застава нерухомості тощо.

Еволюція категорії застави як речового права на чуже майно на теренах України простежується з часів Київської Русі до другої половини XХ сторіччя. За цей період існування заставного права утворювалися та застосовувалися «особиста форма застави», «застава навіки», «заставна посесія», «застава з зупинкою майна у володінні та користуванні заставодавця», «іпотека» та інші.

За ЦК УРСР 1922 р. застава розглядалася як право на чужі речі, котре могло бути додатковим до будь-якого зобов’язання. При цьому більшість видів заставленого майна передавалися заставодержателю-кредитору.

В Основах цивільного законодавства СРСР 1961 р. та ЦК УРСР 1963 р. сутність застави як права на чужі речі була змінена віднесенням застави до зобов’язально-правових категорій, а саме до засобів забезпечення виконання зобов’язань. Але в такому сенсі за часів СРСР застава не набула значного поширення через обмеження її застосування спеціальним законодавством.

За проектом ЦК України від 26.08.96 р. до складу речових прав на чужі речі були включені сервітут, емфітевзис, суперфіцій, застава тощо. Однак розділ ІІ книги третьої чинного ЦК України містить такий перелік видів речових прав на чуже майно, серед яких застава не зазначається.

Тлумачення змісту ст. 395 ЦК надає можливість стверджувати про відкритість цього переліку та поділ речових прав на чуже майно на два види. Перший складають традиційні, усталені речові права на чуже майно які можна позначити як речові права первісного (первинного) характеру. До них відносяться право володіння, сервітут, емфітевзис, суперфіцій. Другим видом речових прав на чуже майно вважаються так звані речові права вторинного (другорядного) характеру. До них можуть бути віднесені право повного господарського відання, право оперативного управління, застава, речове право за набувальною давністю та інші.

Аналіз глав 30-32, § 6 гл.49 ЦК , законів України «Про заставу», «Про іпотеку» та літературних джерел дозволяє зробити висновок про подвійний характер застави. Окрім використання застави як виду забезпечення виконання зобов’язання вона може використовуватися в якості речового права на чуже майно.

Аргументацію наведеної позиції щодо віднесення застави до речових прав на чуже майно можливо здійснити шляхом виділення деяких характерних ознак прав на чужі речі стосовно застави.

По-перше, застава має похідний від права власності характер. На заставлену річ у заставодавця-боржника або майнового поручителя існує право власності (ст. 583 ЦК).

По-друге, права заставодержателя на предмет застави мають абсолютний характер. Заставодержатель вступає у відносини з будь-якими особами які передусім зобов’язані не порушувати речового права заставодержателя. Абсолютність цього права яскраво простежується при закладі (ст. 575 ЦК). Правоможності заставодержателя можуть включати володіння, користування і розпорядження (реалізацію) предметом застави (ст. ст. 575, 586, 591 ЦК).

По-третє, речове право заставодержателя пов’язане з певною річчю (коли предметом застави є саме річ) і без неї не існує, тобто «право слідує за річчю». Ця ознака може бути розкрита на прикладі переходу права власності на предмет застави від заставодавця-майнового поручителя до заставодавця-боржника в порядку спадкування.

По-четверте, речовому праву заставодержателя властивий абсолютний захист. Заставодержатель має право на захист свого речового права у тому ж порядку що й заставодавець-власник речі (ст. 396 ЦК).

Отже, визнання застави речовим правом на чуже майно має відповідне історично-правове підґрунтя та може бути закріпленим на законодавчому рівні.

Список літератури: 1.Цивільний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 480 с.; Закон України від 02.10.92р. «Про заставу» ⁄⁄ ВВР. – 1992. – № 47. – Ст. 642; Закон України від 05.06.2003р. «Про іпотеку» ⁄⁄ ВВР. – 2003. – № 38. – Ст. 313; Цивільне право України: В 2-х томах. Підручник ⁄ За ред. Д-ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова; канд. юрид. наук Н.Ю. Голубєвої. – Х.: ТОВ «Одіссей»,2008; Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. ⁄ За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком. Інтер, 2005.