Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Проблеми спадкування права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю

Проблема спадкування права на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю викликає складнощі у двох аспектах. По-перше, складною і неоднозначною бачиться відповідь на питання про предмет спадкового правонаступництва, тобто що саме спадкується і переходить до спадкоємців. А по-друге, реалізація спадкоємцями своїх прав щодо частки у статутному капіталі ТОВ та інших підприємницьких товариств є стадійною і не в повній мірі вписується в класичні канони оформлення спадкових прав.

Зі смертю спадкодавця – учасника ТОВ відкривається спадщина на все його майно, права і обов’язки, включаючи право на частку у статутному капіталі товариства. Книга VI ЦК не містять норм, які б встановлювали специфіку спадкування цього об’єкта, на кшталт правилам про спадкування права на земельну ділянку (ст. 1225 ЦК), частку у праві спільної сумісної власності (ст. 1226 ЦК), права на одержання грошових сум (ст. 1227 ЦК), права на вклад у банку чи фінансовій установі (ст. 1228 ЦК). Водночас відсутні серед положень Книги VI ЦК і норми, які б не дозволяли включати право на частку до складу спадщини або забороняли правонаступництво у цих правах. Не може бути перешкодою і п. 2 ст. 1219 ЦК, за яким до складу спадщини не включається право на участь у товариствах, оскільки спадкується не право на участь, а право на частку (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування») .

Отже, право на частку у статутному капіталі входить до складу спадщини нарівні з іншими майновими правами. Однак та обставина, що законодавець при визначенні специфіки спадкування окремих об’єктів (ст. 1225-1231 ЦК) не визначив певної специфіки спадкування права на частку, яка б враховувала природу цього права, що якісно відрізняється від інших прав спадкодавця, свідчить про певні вагання в цьому питанні. Аналіз норм ЦК, які регулюють перехід частки учасника ТОВ до інших осіб, наприклад ст. 147 ЦК, свідчить, що законодавець застосовує не зовсім характерний для спадкування термін «перехід частки до спадкоємців», хоча вірніше було б казати «включення до складу спадщини». Очевидно, цим законодавець прагнув підкреслити специфіку спадкування права на частку, яка проявляється у тому, що відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК частка переходить до спадкоємця фізичної особи, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Спадкоємець реалізує свої спадкові права на частку шляхом отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, однак після цього повинен отримати згоду інших учасників товариства.

Таким чином, спадкоємці набувають права щодо товариства (зокрема, право на отримання вартості частки померлого у грошовому виразі), але не стають автоматично учасниками товариства з правами, що обумовлені часткою у статутному капіталі (корпоративні права). Можливість набуття статусу учасника може бути відповідно до статуту ТОВ пов’язуватись із наявністю згоди інших учасників товариства, про що йдеться у ч. 5 ст. 147 ЦК. Оскільки дана норма не встановлює форми і порядку надання згоди іншими учасниками, практичне наповнення змісту норми може істотно відрізнятись. Виділимо три основні підходи до розуміння положень ч. 5 ст. 147 ЦК.

Перший. Окремого рішення про прийняття спадкоємців до кола учасників не вимагається. Другий. Прийняття спадкоємців до складу учасників ТОВ здійснюється загальними зборами учасників. Третій. Питання про прийняття спадкоємців розглядається і вирішується кожним учасником окремо.

Відповідно до роз’яснень судових органів (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», Узагальнення практики вирішення корпоративних спорів) прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників. Таким чином, суди при застосуванні ч. 5 ст. 147 ЦК схиляються лише до одного варіанту вирішення проблеми.

Видається, що цей підхід є результатом занадто звуженого погляду на проблему і не вирішує усіх питань, які можуть виникнути.

По-перше, роз’яснення судових органів не узгоджуються з буквальним змістом норми ЦК, де йдеться про згоду інших учасників, а не про рішення загальних зборів. По-друге, не враховується ситуація, коли загальні збори учасників товариства провести не можливо. Наприклад, помер єдиний учасник товариства. В цьому випадку наведені роз’яснення взагалі втрачають сенс. По-третє, частка спадкодавця може бути настільки значною (наприклад, 80 відсотків), що унеможливлює скликання загальних зборів. Отже, на нашу думку, оформлення вступу спадкоємця учасника до ТОВ шляхом прийняття рішення виключно загальними зборами учасників бачиться не зовсім вірним підходом.