Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Способи спадкування права на вклад (депозит) у банку

Підвищення ефективності діяльності банків залежить від багатьох факторів, насамперед від ступеня наукового розроблення проблем, що стосується відносин банку з вкладниками. Сьогодні вчені та практичні працівники банків вказують на те, що відносини, які виникають під час застосування обмежень прав вкладників банку на розпорядження коштами, недостатньо чітко врегульовані.

Для врегулювання спадкових відносин дедалі актуальним стає дослідження та аналіз спадкування вкладів (депозитів), що пов’язані в першу чергу з новим правовим статусом вкладів (депозитів) за ЦК.

Спадкування права на вклад (депозит) залишається однією з проблематичних як у доктрині цивільного права, так і в практичному застосуванні.

На практиці існують проблеми щодо способу та порядку розпорядження правом на вклади (депозити), що потребують негайного вирішення. Проблема юридичної природи заповідального розпорядження на вклад (депозит).

Аналіз наукових робіт цивілістичного спрямування таких авторів, як Б.С. Антімонов, В.К. Дроніков, Ю.О. Заіка, В.Г. Павленко, П.І. Седугін, дозволяє зробити висновок, що спадкування права на вклад (депозит) за договором банківського вкладу (депозиту) є не до кінця вивченим цивільно – правовим інститутом.

Так, В.К. Дроніков вважав, що з моменту смерті вкладника внесок належить третій особі. Вона не є спадкоємцем, а лише набувачем вигоди і тому не відповідає по боргах спадкодавця [7].

В.І. Серебровский розглядав розпорядження щодо вкладів не як заповіт, а як розпорядження на користь третьої особи [8]. М.В. Гордон не розділяв такої позиції і вказував, що перехід вкладу після смерті вкладника є спадковим правонаступництвом, а заповідальне розпорядження, необхідно розглядати як вид заповіту [6].

Спадкування грошових вкладів (депозитів) означає, що після смерті вкладника вклад (депозит), що перебуває у банку, переходить у спадщину особам які є його правонаступниками. Після смерті вкладника вклади переходять до спадкоємців: 1) за заповітом; 2) на підставі спеціальних розпоряджень вкладників банків (заповідальне розпорядження); 3) за законом.

Порядок складення заповітів регулюється нормами ст. ст. 1233 – 1257 ЦК України. Згідно ч. 3 ст. 1247 ЦК заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251–1252 ЦК України. Перелік зазначених осіб не містить в собі посадових та службових осіб банків. Отже, останні не мають права посвідчувати заповіти щодо прав на вклади у банках [2].

Водночас, це не виключає можливості вчинення вкладником розпорядження банку щодо права на вклад на випадок смерті (заповідальне розпорядження). Заповідальне розпорядження вкладників банку стосовно вкладів має бути оформлене належним чином, інакше воно визнається недійсним.

У заповідальному розпорядженні повинно бути вказано: 1) прізвище, ім’я, по-батькові фізичної особи чи найменування юридичної особи, якими заповідається право на вклад (депозит); 2) число місяць та рік складення розпорядження. Якщо у вкладника виникло бажання розподілити вклад між двома особами, то він у розпорядженні вказує, кому з них яка частка заповідається. Заповідальне розпорядження підписується вкладником. Цей документ засвідчується підписом уповноваженого працівника банку і зберігається в справі з юридичного оформлення рахунка [4].

У випадку відсутності заповіту або заповідального розпорядження щодо права на вклад у банках на випадок смерті вкладника, відбувається спадкування за законом.

Слід підкреслити, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження. Цим ст. 1228 ЦК 2003 р., істотно відрізняється від правила, що випливало зі змісту ст. 564 ЦК 1963 р., згідно з яким за наявності спеціального розпорядження вкладника вклад (депозит) взагалі не входив до складу спадкового майна [3].

Виходячи з цього слід зазначити, що дія заповідального розпорядження може бути повністю або частково скасована заповітом, що складений після того, як було зроблене заповідальне розпорядження, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на грошові кошти вкладника, або якщо заповіт стосується всього майна спадкодавця.

Відповідно до п. 220 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад, щодо якого вкладник зробив заповідальне розпорядження банку, після смерті вкладника видається нотаріусом спадкоємцям на загальних підставах [5].

Водночас, ч. 3 ст. 1298 ЦК передбачено, що до закінчення строку на прийняття спадщини нотаріус може видати спадкоємцеві дозвіл на одержання частини вкладу спадкодавця у банку, якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення [2].

Слід зазначити, оскільки вклад входить до складу спадщини, а свідоцтво про право на спадкування вкладу у банку, щодо якого вкладник зробив розпорядження банку або склав з приводу його заповіт, видається нотаріусом на загальних підставах, то видача вкладу спадкоємцям має здійснюватися на підставі свідоцтва про право на спадщину на вклад у банку, дозволу нотаріуса за обставин, що мають істотне значення або за рішенням суду.

Отже проаналізувавши юридичну природу спадкування права на вклад (депозит), необхідно зробити такі висновки:

1) законодавець передбачає три способи успадкування права на вклад (депозит) : за заповітом, на підставі спеціальних розпоряджень вкладників банків (заповідальне розпорядження) та за законом;

2) вклади внесені вкладником до банків, виступають різновидом приватної власності, яка входить до загальної спадкової маси.

Список літератури: 1. Конституція України: за станом на 1 січ. 2005 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2005. – 76 с. – (Бібліотека офіційних видань). 2. Цивільний кодекс України : за станом на 15 січ. 2008 р. – Х. : Одіссей, 2008. – 423 с. – (Серія «Закони України») . 3. Цивільний кодекс Української РСР : за станом на 18 лип. 1963 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963. – № 30. – Ст. 463. 4. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах : постанова Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51 – Ст. 2707. 5. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15 – Ст. 639. 6. Гордон, М. В. проф. Наследование по закону и по завещанию: учеб. пос. / М. В. Гордон. – М. : Юрид. лит., 1967. – 119 с. 7. Дроников, В. К. Наследственное право Украинской ССР : учеб. пос. / В. К. Дроников ; Науч. ред. Г. К. Матвеев. – К. : Вища школа, 1974. – 160 с. 8. Серебровский В. И. Очерки советского наследственного права : учеб. пос. / В. И. Серебровский. – М. : АН СССР, 1953. – 237 с.