Проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченій пам’яті професора О. А. Пушкіна

Особливості використання кваліфікованого зазначення походження товару

Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару має велике значення, оскільки воно надає споживачам інформацію про географічне походження товару, та про властиві йому якості, унікальність та неповторність, на специфічні вміння людей певної місцевості. Попит на товари, зазвичай, підвищується, якщо вони містять інформацію про найменування місця їх походження. Купуючи товар, споживач хоче бути впевненим щодо цих властивостей і якості товару, які визначаються місцем, де його виготовлено. Тому вибираючи товар, споживач орієнтується на зазначення походження товару.

В Україні правове регулювання відносин, пов’язаних з зазначенням походження товарів передбачене ЦК (Глава 45), Законом України «Про охорону прав на зазначення походження товарів», та Законами України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», «Про захист прав споживачів», «Про рекламу» тощо.

Відповідно до законодавства кваліфікованим зазначенням походженням товару є назва країни, населеного пункту, місцевості чи іншого географічного об’єкта, яка використовується для позначення товару, особливі властивості якого винятково чи головним чином визначаються характерними для даного географічного об’єкта природними чи / та людськими чинниками.

Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару належить виробникам, які в географічному місці, зазначеному у Державному реєстрі України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру, та діє від дати їх реєстрації. Володілець може розміщати зазначення походження товару на товарі, упаковці, рекламі, проспектах, рахунках, бланках та іншій документації, пов’язаній з введенням товару в господарський обіг. Володілець має право також проставляти поруч з охоронюваним зазначенням попереджувальне маркірування, що свідчить про наявність його державної реєстрації.

При використанні кваліфікованого зазначення походження товару потрібно звернути особливу увагу на збереження якісного зв’язку між товаром і географічним об’єктом. Якісний зв’язок проявляється в особливих властивостях товару, які винятково чи головним чином можуть бути обумовлені його географічним походженням, наприклад кліматом, ґрунтом або традиційними способами виготовлення. Такий зв’язок повинен залишатись постійним, незмінним поки діє реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару, або товар зберігає свої особливі/певні властивості. Якщо якісний зв’язок недостатній, тобто відмінні властивості визначаються не головним чином, а тільки в невеликій ступені, найменуванням є вже не кваліфіковане зазначення походження товару, а просте зазначення походження товару.

До зазначених факторів належать: клімат, грунт, вода, рослинність певної місцевості, яків пивають суттєво на властивості товару, а також особливі вміння, майстерність (секрети виробництва) та трудові навички, які передаються з покоління у покоління в місцях традиційного промислу.

В якості висновку, зазначимо, що потрібно вводити спеціальний контроль з боку державних органів за умовами використанням кваліфікованого зазначення походження товару. Це потрібно для того, щоб своєчасно реагувати на втрату кваліфікованим зазначенням походження товару своєї розпізнавальної здатності, та запобіганню розмиття виключного права (перетворення в родове позначення) на нього.

Перова О. В.

Кваліфікація правочину, який порушує публічний порядок

1. Згідно положень ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Дія – волевиявлення щодо укладення правочину, який порушує публічний порядок, є дією, яка не підлягає оцінці як правомірна чи неправомірна. Юридичній оцінці підлягає спрямованість приватної волі (її зміст) щодо можливого встановлення такого регулятора, виконання якого (приведення в дію) не сумісно з існуючим правопорядком. Тобто в складі дій, які складають будь-який правочин, підлягає встановленню той елемент, за яким зазначені дії, в силу порушення публічного порядку, визнаються юридичнобадужими.

2. Правочини розглядають як усвідомлені, цілеспрямовані, вольові дії фізичних та юридичних осіб, здійснюючи які вони прагнуть до досягнення певних правових наслідків. В правочині виділяють волю, волевиявлення та підставу (ціль). Розгляд дій – волевиявлення щодо укладення правочину, який порушує публічний порядок, без оцінки в категоріях правомірності або неправомірності, дозволяє уникнути встановлення вини сторін, її форми (умислу або необережності), яка має місце у науці. Категорія «вина» не може бути застосована до правомірних дій. Ці дії завжди усвідомлюються суб’єктом та настання наслідків, передбачених цими діями є бажаним та очікуваним. Значення договірних відносин полягає не тільки в тому, що вони розповсюджують норми об’єктивного права на сторони, а й ще в том, що суб’єкти на підставі юридичних норм через правочин в тих чи інших межах своєю єдиною волею регламентують зміст взаємних прав та обов’язків.

3. Вольова дія спрямована на досягнення правової цілі, заради якої учасники цивільних відносин вчиняють правочини, є їх підставою (causa). При укладанні дійсного правочину ціль носить правовий характер. В дійсних правочинах – набуття права власності на майно, права користування ним, отримання послуги та ін. Юридичні наслідки, які виникають внаслідок укладання правочину, становлять його правовий результат. Види правових результатів різноманітні: набуття права власності, перехід права вимоги від кредитора до третьої особи, виникнення повноважень представника і т.і. Для виконаного правочину характерно співпадіння цілі та правого результату.

Відповідно до ст. 228 ЦК, кваліфікація вольової дії такою, що порушує публічний порядок, відбувається за небажаною соціальною (соціально-економічною) ціллю, тобто такою ціллю, яка не відповідає встановленим державою основним нормам про суспільний, соціальний та економічний устрій суспільства, спрямованих на дотримання та повагу такого устрою, забезпечення правових приписів та захист основних прав та свобод громадян. Соціальна (соціально-економічна) ціль слугує тим критерієм за яким дії кваліфікуються як правочин таким, який порушує публічний порядок.

3. Критерієм небажаної соціальної (соціально-економічної) цілі, як підстави для кваліфікації правочину недійсним є очевидність спрямованості на порушення публічного порядку. Оскільки воля сторін, що визначає правочин, виявляється сама з текстуального змісту цього правочину, необхідно щоб протизаконність мети правочину випливала з його змісту, з самого його сенсу.

Обставини, які знаходяться за межами змісту значення не мають та його сили не порушують. Для судьби правочину байдужі мотиви, якими керувались сторони при його укладенні, хоча б ці мотиви протизаконні чи навіть злочинні. Для чого я купив ніж, – для того щоб різати хліб, чи вчинити вбивство, – відповідь на це питання для дійсності договору купівлі-продажу ніякого значення мати не може. І при тій, і при іншій відповіді – цей договір залишиться в силі, оскільки ті міркування, ті мотиви, які спонукали мене для укладення договору, знаходяться за його межами. Сама по собі мета спрямована на порушення публічного порядку недостатня для кваліфікації правочину як недійсного, ця мета повинна бути очевидною, а спрямованість на порушення публічного порядку повинна випливати з його змісту, з самого його сенсу.

4. Правочини, що порушують публічний порядок, не є злочинами або адміністративними проступками. Спрямованість правочину на порушення публічного порядку не повинна змішуватись або ототожнюватись з цілями, які заборонені нормами адміністративного чи кримінального законодавства. Ці цілі (цілі, які заборонені нормами адміністративного чи кримінального права) очевидно мають спрямованість на порушення публічного порядку, але не обмежуються ними.

Канішева К. М.

Цивільно-правові аспекти профілактики домашнього насильства у Німеччині

Всі загальнолюдські проблеми починаються в сім'ї. В наш час спеціалісти виділяють два основні типи сім'ї — домінаторна (тоталітарна) і партнерська (демократична). Психологи вважають, що суспільства, в яких переважають тоталітарні стосунки в сім'ї, легко можуть стати тоталітарними, а суспільства, в яких переважають партнерські сім'ї, мають більше шансів стати демократичними. Чому ж при наявності законодавчої бази і здійсненні ряду заходів з попередження насильства проблема не вирішується? Очевидно, що головну роль відіграють ті соціальні й економічні негаразди, які панують у державі. Крім того, для вирішення проблеми насильства необхідна більш тісна взаємодія між правоохоронними органами, медичними закладами, судовою системою, багатьма іншими державними й неурядовими організаціями, які працюють у цій сфері. В зв´язку з цим, необхідно звернути увагу на досвід зарубіжних країн. Розглянемо, як ці питання вірішуються в законодавстві Німеччини. Цивільне законодавство, що використовується в Німеччині у профілактиці домашнього насильства, характеризується новизною, відносною самостійністю та здатністю служити альтернативою кримінальному переслідуванню [2]. При цьому превентивні функції кримінального пра­ва продовжують охоплювати всі сфери профілактики Кримінально-правовим захистом держава надає правовим цінностям більшої значу­щості, а створення та застосування цих норм обіцяє цінностно-орієнтаціний вплив на індивідуальну та масову свідомість. Разом з тим Уряд ФРН вважає найбільш перспективними ті програми попередження злочинності, які знаходяться поза кримінальним правом або є альтер­нативою кримінальним санкціям, залучають сім'ю або соціальний контекст. Основу цивільного законодавства антинасильницького спрямування становлять Закон про цивільно-правовий захист від насильства; Онов­лений §1361»B» Німецького цивільного уложення (НЦУ), що передбачає надання будинку подружжю для роздільного проживання; узгоджений з Законом про захист від насильства §14 Закону про партнерське спів­життя [3] (щодо виселення з будинку одностатевих партнерів); § 1666 НЦУ — нова редакція щодо судових заходів у разі загрози фізичному, психічному, духовному здоров'ю дитини чи її майну; нова редакція § 1631 НЦУ (листопад 2000 р.), яким встановлено право дитини на виховання без насильства, тобто недопустимість тілесних покарань, психічних травм та іншого, що посягає на гідність дитини. Закон доведено до відома населення ФРН цільовою урядовою кампанію під лозунгом «Більше поваги до дітей». К. Буссманн зазначає, то під впливом нововведень спостерігався позитивний розвиток [4]. Основним цивільно-правовим засобом боротьби з домашнім насильством є надання потерпілому права видворення обвинуваченого із спіль­ного житла, заборона зустрічатися, наближатися чи (та) контактувати з потерпілим. Цей засіб функціонує одночасно із заходами поліції щодо прискореного тимчасового виселення зі спільної домівки, виражаючи сутність Закону про цивільно-правовий захист від насильства [5] (далі — За­кон). Прогноз Першої доповіді щодо серйозних наслідків для злочинців у разі прийняття проекту цього Закону виправдався, спеціальні дослі­дження підтверджують їх настання. Закон набрав чинності 1 січня 2002 р. на території ФРН разом з оновленими законами про поліцію земель. Він створив кращі правові можливості для захисту від домашнього насильства шляхом застосування судових та поліцейських заходів до осіб, які вчини­ли насильницькі дії чи погрожували ними, та започаткував юридичне визначене регулювання деяких видів сталкінгу – переслідувань, застосовуваних обвинуваченим особисто або за допомогою інших осіб, організа­цію «випадкових» зустрічей тощо. Закон передбачає, що суд своєю постановою може на певний час заборонити обвинуваченому: заходити в спільну квартиру; наближатися до будинку на певну відстань; з'являтися та знаходитися в певних місцях населеного пункту (на робочому місці жінки, в дитячому садочку, де знаходиться їх дитина, школі, де навчаються діти, тощо); вступати з потерпілою в словесний контакт на вулиці, по теле­фону та ін. Законом спрощені умови, при яких жінці надасться (на певний час) для одноособового проживання спільна чи сімейна квартира. Надання права користуватися спільною квартирою тільки потерпілій надається за її заявою, якщо вона перебуває в фактичних чи юридичне оформлених шлюбних відносинах з насильником, а також тоді, коли потерпіла не вказана в договорі найму квартири. Поліцейські заходи здійснюються тоді, якщо особа опинилась в небезпеці. Мета Закону — захист окремих громадян і внесення вкладу в створення суспільного клімату, в якому б унеможлив­лювалося насильство в будь-якій формі, особливо проти жінок та дітей, -була досягнута, безпека та умови цивільно-правового захисту поліпшилися. Разом з тим у Другій доповіді та інших джерелах виражена думка про об­меженість можливостей приватноправових засобів. Вони не застосовува­лися тоді, коли злочини згідно з німецьким законодавством визнавалися «суспільне небезпечними». М. Фроммель наводить труднощі виконання рішень судів щодо цивільно-правового захисту та не погоджується з вико­нанням заходів переважно поліцією; судові виконавці цю роботу могли б виконувати краще; в критичних конфліктних ситуаціях цивільне законо­давство не надає необхідного захисту (затримання, арешт), а застосування кримінального законодавства поліцією можливе не раніше ніж для попе­редження загрози. Профілактичні можливості цивільного законодавства обмежуються здатністю застосування тільки до соціальне адаптованих обвинувачених, які мають що втрачати. Іншим поліція може тільки погро­жувати, однак погрози неефективні, а жертви з причини незахищеності (хоч як свідки) неохоче складають заяви до органів влади про вчинені злочини чи такі, що готуються [6]. Важливо враховувати те, що застосування деяких норм цивільного законодавства [7] може провокувати конфлікти. Закон від 1 січня 1900 р. «Про сім'ю» стимулював руйнування сім'ї. Зміни до нього [8] привели до збільшення квоти припинення шлюбу [9]. Запровадження нового федерального цивільного законодавства здійснювалося за допомогою спеціальних програм, супроводжувалося науковими дослідженнями. Рамкові умови для поліцейських і суддів щодо захисту від домашнього насильства (Програма Міністерства сім'ї, чоловіків похилого віку, жінок та молоді) містять переліки та вказівки щодо поліцейських і судових засобів захисту, створення для потерпілих вільної від насильства обстановки для планування подальших дій [10]. В них конкретизуються та деталізуються шляхи застосування цивільно-право­вих засобів. До особливостей здійснюваного в Берліні Плану дій бороть­би з домашнім насильством [11] належать його показовість для всієї Німеч­чини, ретельність, детальність опрацювання, деталізація місцевим за­конодавством та науковий супровід Оснабрюкського університету [12]. Центр боротьби з домашнім насильством [13] в Берліні допомагає потерпі­лим консультаціями, наданням зразків заяв або підготовкою та супрово­дом їх проходження в різних інстанціях, здійснює пропагандистську роботу [14]. В Берліні програма ТОЛ (діє також на всій території ФРН) враховує місцеві умови та специфіку, викладені в Основних напрямках реалізації програми ТОА щодо домашнього насильства [15]. Однією з особливостей шести створених у Ніжній Саксонії «актив­них консультацій» є те, що вони починають діяти після одержання повідомлення поліції про застосування домашнього насильства: пропо­нують потерпілим допомогу в плануванні подальших кроків та спів­робітництва з різними установами, інформують про варіанти дій і можливості Закону про захист від насильства, підтримують звернення в суд. Консультації стали ланкою в ланцюзі «поліція — консультація-суд». Спеціальне вивчення досвіду роботи «активних консультацій» показало їх раціональність та необхідність. У них одержали підтримку ті, які з власної ініціативи по допомогу в консультації не зверталися. «Активні консультації» наданням інформації про різноманітні можли­вості виходу з сімейної кризи і реальною допомогою набагато зменшували відчуття безвихідності та безсилля.

В деяких землях ФРН наслідки запровадження цивільно-правового захисту вивчалися з допомогою спеціальних науково-дослідницьких програм. Звіти про них М. Рупп, Р. Льобман та К. Герберс [16] (про аналіз реального впливу Закону на якість захисту від домашнього насильства шляхом поглибленого опитування, експертних оцінок та аналізу доку­ментів, співбесід з зацікавленими особами, що стали жертвами домаш­нього насильства) [17] однозначно підтвердили позитивний висновок щодо поліпшення ситуації після введення змін до законодавства. Згідно з результатами дослідження У. Мюллера та М. Шреттле [18] позитивно оцінювалася також робота поліції з проявами домашнього насильства. Уряд ФРН планує вдосконалювати подальшу боротьбу з домашнім насильством проти жінок у рамках програм «Профілактика», «Співробітництво між державними інституціями та недержавними пропозиціями допомоги», «Загальнофедеральна мережа пропозицій допомоги», «Сенсибілізація», «Міжнародне співробітництво» та ін. Ключовою приватною профілактичною структурою в ФРН с Німецькій форум попередження злочинності (DFК), створений в 2001 р. Він поєднує діяльність суб'єктів приватного та публічного права, бере участь у розробленні та реалізації суспільної загальнонаціональної стратегії боротьби зі злочинністю, видає журнал «Форум попередження злочинності». DFК є своєрідної біржею профілактичних ідей приватно­го та публічного спрямування, поширення їх серед усіх бажаючих елек­тронними листами. Розглянуті аспекти проблеми цивільно-правових засобів профілак­тики домашнього насильства (умови створення, правова природа спе­ціальних норм цивільного законодавства, деталі запровадження та оцінка ефективності дії) заслуговують на увагу та подальше вивчення, зокрема з точки зору особливостей застосування в інших країнах. Ви­користання німецької моделі в Україні те не було предметом досліджен­ня. Однак відомі випадки запозичення іноземного досвіду дають підста­ви припустити, що в Україні також (як в її сусідів-членів СС) існують труднощі сприйняття іноземних правових явиш. Для їх подолання та розвитку єдиного, не строкатого європейського правового поля в ЄС виконуються декілька програм, спрямованих на подолання мовних, термінологічних та пов'язаних з ними [19] інших перешкод [20].

Список літератури: 1. Олександра Лясковська «Про попередження насильства в сім'ї». www.familytimes.com.ua/ua/article/society/family. 2. Frommel М. Instrumente der gegenwärtigen Antidiskriminierungspolitik – mehr Kontrolle durch Stärkung ziviler Opferrechte//www.kik-sh.uni-kiel.de. 3. Закон про зареєстроване партнерство (Gesetz über die Eingetragene Lebenspartnerschaft (Lebenspartnerschaftsgesetz – LPartG) Bundesgesetzblatt Jahrgang 2001 Teil I Nr. 9, ausgegeben zu Bonn am 22. Februar 2001 – S. рeгулюс відносини співжиття зареєстрованого одностатевого подружжя. 4. Bussmann, K., Studie zu den Auswirkungen des Gesetzes zur Ächtung der Gewalt in der Erziehung und der begleitenden Kampagne «Mehr Recht vor Kindern». Elternstudie, Halle u. a. 2002a. Bussmann, K., Das Recht auf gewaltfreie Erziehung aus juristischer und empirischer Sicht, in: Familie – Partnerschaft – Recht, 2002b, 7, S. 289–293. Bussmann, K, Kriminalprävention durch Business Ethics, Ursachen von Wirtschaftskriminalität und die besondere Bedeutung von Werten, in: Zeitschrift für Wirtschafts – und Unternehmensethik, 2004, 5, S. 35–54. 5. Gesetz zur Verbesserung des zivilgerichtlichen Schutzes bei Gewalttaten und Nachstellungen sowie zur Erleichterung der Überlassung der Ehewohnung bei Trennung vom 11. Dezember 2001 (BGBl. I S. 3513). GewSchG» – назва закону першими буквами; «Gewaltschutzgesetz» – скорочена назва, перекладається як Закон про захист від насильства; «Gesetz zur Verbesserung des zivilgerichtlichen Schutzes bei Gewalttaten und Nachstellungen sowie zur Erleichterung der Überlassung der Ehewohnung bei Trennung» – повна назва Закону, перекладається як «Закон про поліпшення цивільно-правового захисту від насильницьких злочинів та переслідувань, а також про спрощення передання подружнього житла при відділенні». 6. В статті «Насильство -це не доля, або при яких умовах функціонує цивільно-правовий захист від домашнього насильства?» (Frommel М.-Gewalt ist kein Schicksal – unter welchen Bedingungen funktioniert ein zivilrechtlicher Rechtsschutz gegen häusliche Gewalt? // WWW.KIK-SH.UNI-KIEL.DE . 7. До основних нормативних актів, які регулюють відносини у сфері сім'ї та впливають на них, Д. Шваб відносить (крім Німецького цивільного уложення) вісім законів: Закон про рівні права чоловіки та жінки (від 18 червня 1957 р.). Закон про нове регулювання шлюбів (від 4 травня 1998 р.) та деякі інші (див.: Schwab D. Familienrecht.-11.Auflage.-Verlag C.H. Beck München.-2001.-S.-4-5. 8. Передбачили попередження зловживання шлюбом та усиновленням (23 листопада 1933 р.), «захист німецької крові» та «німецької честі» від євреїв, циган, хворих окремими хворобами (15 вересня 1935 р., так званий Нюрнбергський закон про расу); запроваджували припинення шлюбу, якщо дружина не могла чи не хотіла народити, навіть тоді, коли у неї в сім'ї вже раніше були діти. 9. Закон «Про сім'ю» попри те, шо окупаційні власті наприкінці Другої світової війни вилучили з нього націонал-соціалістську несправедливість, в оновленому випіяді «тимчасово» більше 50 років діяв в Німеччині – до 4 травня 1998 р., а в Австрії продов­жує функціонувати// Ehegesetz aus Wikipedia, der freien Enzyklopädie/www. wikipedia.de. 10. Rahmenbedingungen für polizeiliche/gerichtliche Schutzmaßnahmen bei häuslicher Gewalt// www.bmfsfj.de. 11. Berliner Aktionsplan zur Bekämpfung von häuslicher Gewalt// www.big-interventionszentrale.de/. 12. www.wibig.uni-osnabrueck.de . 13. www.big-interventionszentrale.de/mitteilungen/0612_bodyshop.htm. 14. Die Ergebnisse des BIG-Projektes im Einzelnen//www.wibig.uni-osnabrueck.de. 15. Richtlinie zum Täter-Opfer-Ausgleich in Fällen häuslicher Gewalt Stand 17.09.2002 // www.wibig.uni – osnabrueck.de. 16. Rupp, M., Rechtstatsächliche Untersuchung zum Gewaltschutzgesetz, Berlin 2005. Löbmann, R. und. Herbers K. Das Modellprojekt «Beratungs – und Interventionsstellen (BISS) für Opfer häuslicher Gewalt» in Niedersachsen, Hannover 2004. 17. Löbmann, R. und. Herbers K. Das Modellprojekt «Beratungs – und Interventionsstellen (BISS) für Opfer häuslicher Gewalt» in Niedersachsen, Hannover 2004; Löbmann, R. und K. Herbers, Neue Wege gegen häusliche Gewalt: Pro-aktive Beratungsstellen in Niedersachsen und ihre Zusammenarbeit mit Polizei und Justiz, Baden – Baden 2005a; Löbmann, R. und K. Herders, Mit BISS gegen häusliche Gewalt. Evaluation des Modellprojektes «Beratungs-und Interventionsstellen (BISS) für Opfer häuslicher Gewalt» in Niedersachsen, Hannover 2005b. 18. Müller U und Schröttle M. Lebenssituation, Sicherheit und Gesundheit von Frauen in Deutschland. Eine repräsentative Untersuchung zu Gewalt gegen Frauen in Deutschland, Berlin 2004a. Müller U. und Schröttle М. – Lebenssituation, Sicherheit und Gesundheit von Frauen in Deutschland. Eine repräsentative Untersuchung zu Gewalt gegen Frauen in Deutschland – Zusammenfassung zentraler Studienergebnisse, Berlin 2004b. 19. Merk B. Die Bedeutung der deutschen Rechtswissenschaft für die Gestaltung Europas – Bologna – Anfang und Ende?»//www.stmf.bajern.de. 20. Г. Мошак «Цивільно-правові аспекти профілактики домашнього насильства у ФРН» // ВІСНИК АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ № 2 (49). Заснований у 1993 році . – Харків 2007. – С.157-167