4.3. врахування властивостей середовища Інтернету при побудові системи маркетингу

Інтерактивність — це характеристика проходження процесу  ко- мунікації, що визначається положенням комунікаційних повідомлень відносно один одного, або, якщо говорити більш точно, відношенням комунікаційного повідомлення до попереднього.  Для  інтерактивної

взаємодії характерною є необхідність негайної зворотної реакції на надходження повідомлення або інформації,  і, плюс до цього, відпо- відь повинна подаватися  в контексті попередніх повідомлень.

Отже,  для  середовища  Інтернету  інтерактивність можна  визна- чити як здатність «відповідати»  користувачу,  подібно до деякої осо- би, що бере участь у діалозі. Тим самим інтерактивність розширює і доповнює  представлення функції  комп’ютера як учасника  діалогу, здатного оцінити дії користувача і відповідати цим оцінкам.

У  процесі побудови системи маркетингу підприємства на основі  використання  комп’ютерного гіперсередовища звертання до клієнта  може бути модифіковане самим комп’ютерним гіперсере- довищем  на найбільш  ранній  стадії встановлення відносин  залежно від того, як клієнт відреагував на попередні дії.

Повертаючись до основної  моделі, що лежить  в основі Інтернет, можна сказати,  що інтерактивність у середовищі  мережі втілюється вже не на рівні  персонального спілкування через  середовище,  а на рівні взаємодії безпосередньо із самим середовищем.

Інтерактивний характер взаємодії  дозволяє істотно підвищити ефективність взаємодії  учасників  комунікації.  На  практиці,  напри- клад, це може скоротити час, необхідний для одержання потрібної ін- формації для укладення угоди або здійснення покупки. У той же час інтерактивний характер  середовища  надає можливості  пристосуван- ня зв’язку точно до особливостей  індивідуального клієнта, а фірмі — одержувати інформацію  від споживачів  з метою більш ефективного їхнього обслуговування.

Гіпертекст.  Не менш важливою  особливістю  середовища  Інтер- нету є її гіпертекстова  природа. Перша у світі система, заснована  на гіпертексті, була запропонована більше п’ятдесяти років тому одним із творців першої ЕОМ (Ванневар Буш). Система називалася Меmех і складалася з пристрою,  у якому  користувач  міг зберігати  окремі книги, записи і комунікації  та який був механізований таким чином, що звертання  до нього здійснювалося гнучко і швидко.

Нельсон  (Nelson)  у 1967 році описував  гіпертекст  як мережу по- кажчиків  і асоціацій,  організованих по можливості  так само, як  це робить людина, організовуючи і зв’язуючи у своїй свідомості окремі фрагменти  інформації.

Бомман (Bomman) у 1993 році дав наступне визначення гіпертек- сту: «Гіпертекст  — це концепція непослідовного запису  інформації, відповідно  до якої користувач  зв’язує інформаційні фрагменти  між собою за допомогою покажчиків і зв’язків. У гіпертекстовій системі інформація представлена  у вигляді вузлів і зв’язків».

Таким чином, гіпертекст характеризується нелінійною  мере- жевою  формою  організації   матеріалу,   розділеного   на  фрагменти, для кожного з яких вказаний перехід до інших фрагментів  за визна- ченими  типами  зв’язків.  Особливістю  гіпертекстової  технології  є те, що вона орієнтована на обробку інформації  не замість, а разом з людиною, і, як наслідок, стає авторською. Зручність її застосування полягає  в тому, що користувач  сам визначає  підхід до освоєння  або створення матеріалу  з урахуванням своїх здібностей,  знань і квалі- фікації.

Гіпертекст містить не тільки  інформацію,  але й основний  апарат її ефективного пошуку.  Таким  чином, гіпертекстове  представлення інформації  має переваги перед звичайним способом, дозволяючи ро- бити представлення і засвоєння  інформації  більш ефективним.

Мультимедіа. Завдяки  появі  засобів  мультимедіа   стала  мож- ливою  комп’ютерна  інтеграція  статичного  (текст,  графіки,  малюн- ки)  і динамічного  (аудіо,  відео, анімація) вмісту. Комбінація вузлів і зв’язків у системі гіпертексту із засобами мультимедіа  дозволила створити нове середовище, принципово відмінне від простого сполу- чення цих двох компонентів.

Гіпермедіа — це нова філософія представлення інформації  і до- ступу до неї. Її концепція базується  на моделі інформаційного про- стору, представленого у вигляді  графа,  вузли  якого  містять  інфор- мацію, а семантичні  зв’язки представлені  дугами графа. Інформація, що зберігається в дійсній системі гіпермедіа, повинна бути пред- ставлена  всіма можливими формами,  що може відтворити  сучасний комп’ютер. Таким чином, гіпермедіа поєднує в собі радіо (аудіо), телебачення (динамічне зображення), пресу (текст, малюнки, фо- тографії) і комп’ютер (відеотермінал) за допомогою  гіпертекстових зв’язків, що лежать в основі комп’ютерного гіперсередовища.

Ефект  присутності — це ще одна важлива  риса комунікаційної моделі  Інтернету,  що характеризує процес  «спілкування» клієнта  з навколишнім середовищем, яке складається з:

1) оточення, приміщення, робочого місця з комп’ютером і т.д.;

2) середовища, створюваного комп’ютерними  гіперзасобами. Співвідношення ступенів  впливу  на  клієнта  цих  двох  складо-

вих визначає  ступінь «ефекту присутності».  За своєю природою цей ефект більше пов’язаний  з інтерактивним спілкуванням і з самим комп’ютерним гіперсередовищем, ніж зі спілкуванням через нього.

Важливою   властивістю  середовища  при  цьому  є  його  «прозо- рість» для клієнта, що при персональному спілкуванні  дозволяє від- буватися діалогу більш природно, а при спілкуванні  з гіперсередо- вищем дозволяє останньому  реалізувати повною мірою притаманні йому властивості  «віртуальної реальності».

Мережева навігація може бути визначена  як процес самовизна- ченого руху в комп’ютерному гіперсередовищі.  Метод нелінійного пошуку і вимоги отримання інформації, що лежить у його основі, на- дає клієнту як свободу вибору, так і можливість  контролю, який здій- снюється  на більш високому  рівні порівняно з досить  обмеженими засобами  навігації, доступними в звичайних засобах масової інфор- мації (телебачення, друковані матеріали).