Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§ 1. поняття та склад банківської системи україни

Банківська система є важливим елементом економіки будь-якої сучасної держави, здійснює величезний вплив на життєдіяльність суспільства в цілому. Вона забезпечує акумуляцію вільних грошових коштів, їх залучення в офіційний обіг і є механізмом міжгалузевого та міжрегіонального перерозподілу грошового капіталу, а також ключовим елементом розрахункових і платіжних механізмів економічної системи держави. Банківська система обумовлює успішне здійснення державних соціально-економічних та інших програм.

Від стану банківської системи держави істотно залежить захищеність та стабільність національної валюти, її купівельна здатність та курс відносно іноземних валют.

Банківська система в загальному вигляді являє собою законодавчо визначену сукупність різних видів банків, за допомогою яких здійснюється мобілізація грошових коштів юридичних та фізичних осіб, надаються їм різноманітні послуги з прийому вкладів, розрахунків і надання кредитів. Основними вимогами для нормального функціонування банківської системи є:

функціонування центрального банку як органу державного управління кредитними інститутами з регулювання грошово-кредитної політики держави;

діяльність різноманітних комерційних банків, яка охоплює усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки та здійснення банківських операцій та фінансових послуг для фізичних і юридичних осіб, визначених чинним законодавством.

Сутність банківської системи виявляється у виконуваних нею функціях, зокрема:

функції створення грошей і регулювання грошової маси;

трансформаційній функції;

стабілізаційній функції.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або змінюючи чи зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші.

Трансформаційна функція полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб’єктів господарювання і передаючи їх іншим суб’єктам, змінюють величину і термін грошових капіталів та фінансові ризики.

Стабілізаційна функція полягає в тому, що в процесі своєї діяльності банки виступають посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників.

Сучасна дворівнева банківська система виникла на основі Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 р. На першому рівні виступає Національний банк України (НБУ) з відповідною мережею установ; на другому – комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізацій та сфер діяльності.

НБУ як центральний банк держави виступає координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними процесами, спрямованими на забезпечення стабільності національної валюти України. НБУ і його регіональні управління виконують функції, які в основному притаманні центральним банкам більшості країн світу, а саме: здійснюють емісію грошей і організовують їх обіг; концентрують кредитні ресурси і передають їх за плату іншим банкам; організовують виконання державного бюджету та обслуговування державного боргу країни; здійснюють реєстрацію банків та ліцензування банківської діяльності.

Другий рівень банківської системи – це комерційні банки, які є багатофункціональними установами, що займаються всіма видами кредитних та фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності юридичних і фізичних осіб.

Законодавче визначення функції НБУ істотно вплинуло на функціонування банківських інститутів. У 1992 р. НБУ запровадив надання ліцензій банківським установам на право здійснення операцій з валютними цінностями, почав здійснювати валютний контроль, а також легалізував свою присутність на міжнародній арені. Розпочалося встановлення кореспондентських відносин з іншими країнами, була заснована валютна біржа. В листопаді 1992 р. у безготівковий обіг було запроваджено український карбованець, внаслідок чого Україна вийшла з групи країн, які використовували «рубль» як платіжний засіб. У вересні 1993 р. Україна приєдналась до міжнародної електронної системи банківських платежів СВІФТ (SWIFT). У 1994 р. НБУ запровадив національну платіжну систему електронних міжбанківських платежів, що дало змогу відмовитись від використання паперових платіжних документів.

Аналізуючи практику правової регламентації становлення банківської системи України, не можна обійти увагою проблему достатності банківського законодавства, яке формувалося практично за внутрішніми ознаками регулювання банківських відносин. За цей час було внесено важливі зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність», інструкцій НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» та «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Повільний розвиток банківського законодавства позначився на банківській системі, яка реагувала на це збільшенням прострочених та неповернених кредитів і припиненням діяльності кредитних установ.

Важливим фактором для визначення правового статусу банківської системи в Україні стала Конституція України та закони України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність». З їх прийняттям з’явилися законодавчі засади функціонування Національного банку, який є органом держави, що здійснює управління банківською системою. Конституційні принципи обумовили організаційно-правові засади функціонування НБУ, правові межі втручання держави у сферу банківської діяльності, її функціональну природу та правовий статус національної грошової одиниці.

Таким чином, банківську систему України можна розглядати як внутрішньо організовану, взаємозв’язану та об’єднану конституційними принципами сукупність банківських установ, які відповідно до чинного законодавства здійснюють банківську діяльність в умовах постійного нагляду з боку держави.