Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§3. функції національного банку україни

Національний банк посідає перший рівень у банківській системі і покликаний регулювати її діяльність у межах прав та повноважень, наданих йому законодавством України. Тому він несе відповідальність перед суспільством за функціонування банківської системи в цілому.

Оскільки інтереси суспільства не завжди співпадають з інтересами банків, тобто з приватними інтересами їх власників і кредиторів, Національному банку постійно доводиться їх враховувати. Тому, щоб інтереси суспільства були краще захищені, Національний банк України, як і центральні банки більшості держав, знаходиться в державній власності.

Будучи державними, центральні банки перетворюються в провідників і виконавців волі і завдань держави. А завдання, поставлені перед центральним банком органами державної влади, не завжди співпадають з тими, що випливають з функцій банківської системи і за які центральний банк несе відповідальність за своїм становищем у цій системі. Щоб уникнути протиріч між центральним банком і органами виконавчої та законодавчої влади, закони про центральні банки більшості країн однозначно сформулювали його головне завдання – підтримувати стійкість національної валюти. Проте виконання цього завдання може бути організовано по-різному. Центральний банк може самостійно організувати таке виконання, а може одержувати для цього відповідні вказівки від уряду чи парламенту. В першому випадку успіх залежить переважно від фахівців банку, а в другому – ще і від багатьох інших факторів. Тому актуальною є проблема бути центральному банку незалежним чи підпорядкованим уряду або парламенту.

Міжнародний досвід свідчить, що найбільших успіхів у забезпеченні стабільності своїх національних валют досягли ті країни, де центральні банки цілком незалежні у діяльності щодо виконання своїх функцій та завдань.

Проблема незалежності центрального банку має ще й економічний аспект. Якби витрати, пов’язані з його функціонуванням, фінансувалися з Державного бюджету, подібно до витрат будь-якої державної структури, то центральний банк у своїх діях виявився б у відчутній залежності від парламенту або уряду. Це стосується і відносин центрального банку як платника податків з бюджетом.

Світова практика пішла по шляху переведення центрального банку на самостійний кошторис, який будується з урахуванням того, що одержання прибутку не є метою його діяльності. Але, будучи емісійним та кредитним центром банківської системи, він може одержувати значні доходи. Цих доходів завжди достатньо, щоб профінансувати поточні витрати банку, особливо якщо врахувати, що центральний банк не сплачує депозитних відсотків.

Функціональне призначення центрального банку як головної банківської інституції для забезпечення стабільності національної грошової одиниці полягає в наступному:

розробці та реалізації державної грошово-кредитної політики;

емісії грошей;

зберіганні золотовалютного запасу;

розрахунково-касовому обслуговуванні та рефінансуванні банків другого рівня (банк банків);

розрахунково-касовому та кредитному обслуговуванні держави (банк уряду);

нагляді та контролі за банківською діяльністю;

організації касового виконання бюджету.

Діючі спеціальні закони, які забезпечують правове регулювання банківської діяльності в Україні, значною мірою враховують міжнародний досвід. Національний банк України є банком першого рівня і виконує традиційні функції, які є характерними для центрального банку будь-якої країни: є центральним банком держави, емісійним та розрахунковим центром держави, органом валютного регулювання та контролю, органом банківського нагляду та банком банків.

Відповідно до Конституції України основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання цієї функції НБУ сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а в межах своїх повноважень – цінової стабільності.

З метою виконання своєї основної функції відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» НБУ виконує цілий ряд функцій:

відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

виступає кредитором останньої інстанції і організує систему рефінансування;

встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

організує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статичної інформації та статистики платіжного балансу;

визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

здійснює банківське регулювання та нагляд;

веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів елементів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах;

здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами;

забезпечує накопичення та збереження золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами, а також здійснює інші функції.

Основні засади грошово-кредитної політики ґрунтуються на основних критеріях та макроекономічних показниках загальнодержавної програми економічного розвитку та основних параметрах економічного і соціального розвитку на відповідний період і охоплюють прогнозні показники обсягу валового внутрішнього продукту, рівня інфляції, розміру дефіциту Державного бюджету та джерел його покриття.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:

визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків;

процентну політику;

рефінансування комерційних банків;

управління золотовалютними резервами;

операції з цінними паперами на відкритому ринку;

регулювання імпорту та експорту капіталу.

Розмір обов’язкових резервів встановлюється НБУ єдиним для банків у процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів у національній та іноземній валюті. Для різних видів зобов’язань НБУ може встановлювати різні норми обов’язкових резервів. А рішення про підвищення норм резерву набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування.

Одним із механізмів регулювання НБУ грошово-кредитного ринку є використання облікової ставки за кредит, розмір якої визначається залежно від рівня інфляції, попиту і пропозиції на кредит на кредитних аукціонах та міжбанківському ринку.

У сфері управління готівковим обігом Національний банк має широкі повноваження щодо організації, для забезпечення якої він виготовляє та зберігає гривні та розмінну монету, створює їх резервні фонди, організує їх обіг і вилучення з обігу.

Емісійні операції Національного банку є формою реалізації його монопольного права на випуск грошей в обіг. З метою регулювання готівково-грошового обігу у всіх регіональних управліннях НБУ організовані резервні фонди Національного банку, де зберігаються залишки національних грошових знаків, які знаходяться поза обігом. Резервні фонди утворюються також і при деяких комерційних банках.

Правління НБУ затверджує ліміт оборотних кас управлінням НБУ в Автономній Республіці Крим, областях і м. Києві, в цілому по країні, області, місту, розрахунково-касовому центрі Національного банку.

До функцій Національного банку України належить організація розрахунків та бухгалтерського обліку. Для цього НБУ встановлює правила та форми готівкових та безготівкових розрахунків із застосуванням як паперових, так і електронних документів. Національний банк забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків через свої установи, дає дозвіл на проведення міжбанківських розрахунків. Усі розрахунки в господарському обігу України юридичні та фізичні особи здійснюють як готівкою, так і в безготівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових і касових операцій, затверджених НБУ. Порядок ведення касових операцій, підприємств усіх форм власності передбачає, що підприємства можуть мати готівку в своїх касах у межах лімітів залишку готівки в касі і використовувати її у межах зазначених норм.

Національний банк також встановлює обов’язкові для банків стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і звітності, що відповідають вимогам законодавства України.

Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання, оскільки до його компетенції належать ведення нормативних актів щодо ведення валютних операцій, видачі та відкликання ліцензій на здійснення валютних операцій банків та інших установ, які отримали ліцензію НБУ.

Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют.

Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит і пропозицію грошей в державі. Золотовалютний резерв, що складається з таких активів, як банківське золото, спеціальні права запозичення; резервна позиція в МВФ; іноземна валюта у вигляді банкнот і монет та інших міжнародно-визнаних резервних активів, за умови забезпечення їх надійності та ліквідності є забезпеченням внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України.

З метою виконання своїх функцій НБУ свідомо розвиває міжнародне співробітництво в галузі правового регулювання банківською діяльністю. НБУ тісно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, світовим банком, Європейським банком реконструкції і розвитку та іншими провідними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, складання платіжного балансу, впровадження прийнятих у міжнародній практиці систем розрахунків та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності.