Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§2. правове регулювання депозитних операцій

Вклади (депозити) юридичних та фізичних осіб виступають найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсів комерційних банків. Вклади – це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку під процент, і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

В залежності від строку та порядку повернення грошових коштів вклади поділяються на такі:

вклади на вимогу;

строкові вклади;

накопичувальні вклади;

умовні вклади.

Вклади на вимогу – це грошові кошти або банківські метали, що розміщені на вкладних (депозитних) рахунках у банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника у готівковій (для фізичних осіб) чи безготівковій формі. Вклади строкові – це грошові кошти або банківські метали, розміщені у банку на визначений договором строк, які можуть бути повернені вкладнику після закінчення обумовленого строку або на першу вимогу вкладника, якщо таке передбачено договором банківського вкладу (депозиту). Накопичувальні вклади – це вклади, що призначені для нагромадження грошових заощаджень і можуть бути поповнені вкладником за рахунок додаткових внесків. Умовні вклади – це вклади, під час оформлення яких установлюється будь-яка умова щодо повернення грошових коштів або банківських металів. Умова за вкладом не має суперечити законодавству України або бути такою, що може ускладнити повернення вкладу. Якщо умови вкладу містять визначений строк зберігання, то такі вклади обліковуються як строкові. Умовні вклади без визначення строків зберігання обліковуються як вклади на вимогу.

Депозитні операції належать до пасивних операцій банків, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення кредитних та інших активних операцій банків.

Правове регулювання депозитних операцій здійснюється на підставі нормативно-правових актів НБУ: Положення НБУ «Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 3.12.2003 р.; Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземних валютах», затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. №492. Депозитними визначаються операції банку із залучення грошових коштів або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами.

Вклади поділяються за різними ознаками: залежно від категорії вкладників – на вклади фізичних та юридичних осіб; за способом оформлення вкладу – вклади з видачею ощадної книжки або ощадного сертифіката чи іншого документа; залежно від виду валюти – вклади у національній валюті, вклади в іноземній валюті, вклади в банківських металах; залежно від строку та порядку повернення грошових коштів – вклади на вимогу, строкові вклади, накопичувальні вклади, умовні вклади та ін.

Сума, строки та умови приймання вкладів визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Залучення банком вкладів юридичних та фізичних осіб підтверджується: договором банківського вкладу, договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки, договором банківського вкладу з видачею ощадного сертифіката або іншого документа.

За договором банківського вкладу банк, який прийняв грошові кошти чи банківські метали, зобов’язується виплатити вкладнику суму вкладу і нараховані проценти на умовах та в порядку, що передбачені договором. Банки самостійно встановлюють процентні ставки за своїми операціями. Банк сплачує суму вкладу і нараховані за ним проценти відповідно:

у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний рахунок у національній валюті;

в іноземній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний рахунок в іноземній валюті;

у банківських металах, якщо рахунок відкритий у банківських металах, або відповідно до заяви вкладника – у національній валюті за курсом Національного банку України на дату закінчення дії договору банківського вкладу.

Нарахування процентів на банківський вклад починається з наступного дня надходження від вкладника грошових коштів або банківських металів і закінчується в той день, який передує поверненню грошових коштів або банківських металів вкладнику або списанню з вкладного рахунка вкладника. А виплата процентів за банківським вкладом здійснюється у строки, що обумовлені в договорі банківського вкладу.

З метою залучення від юридичних та фізичних осіб грошових коштів у національній та іноземній валютах або банківських металів банки відкривають вкладні (депозитні) рахунки. Відкриття депозитного рахунка здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу та інших документів відповідно до законодавства України та нормативно-правових актів НБУ. Додержання письмової форми договору є обов’язковою умовою взаємовідносин між банком та вкладником.

Договір банківського вкладу визначає права та зобов’язання суб’єктів депозитних операцій і має бути підписаний уповноваженими особами сторін договору (Додаток 1). Він засвідчує зобов’язання банку зберігати залучені від юридичних та фізичних осіб грошові кошти або банківські метали, виплатити доход у встановлений договором строк та право вкладників отримати у визначений договором строк суму вкладу і процентів за ним.

Статті 1058 – 1065 Цивільного кодексу України визначають умови, за якими укладається договір банківського вкладу.

Згідно зі ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім’я вкладника від іншої особи. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу на користь третьої особи (ст. 1063 ЦК України). Ця особа набуває права вкладника з моменту пред’явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами. Якщо особа, на користь якої зроблено вклад, відмовилася від нього, особа, яка уклала договір банківського вкладу на користь третьої особи, має право вимагати повернення вкладу або перевести його на своє ім’я. Якщо вклад здійснений на користь неповнолітньої особи, то право розпорядження або вимоги вкладу виникає за згодою батьків або піклувальників.

У разі неможливості одержання вкладу особою, на користь якої внесені грошові кошти або банківські метали, до досягнення нею повнолітнього віку, за умови виникнення форс-мажорних обставин, за яких грошові кошти відшкодовуються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, вклади повертаються особі, котра здійснила цей внесок.

Одностороння зміна вкладником або банком умов договору банківського вкладу не допускається.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, згідно зі ст. 1058 ЦК України застосовується положення про договір банківського рахунка, якщо інше не випливає із суті договору банківського вкладу.