Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§3. операції банків з цінними паперами

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає декілька операцій банків з цінними паперами, серед яких перш за все:

емісія власних цінних паперів;

організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг).

Дозвіл на здійснення банками цих операцій надається, якщо:

рівень регулятивного капіталу банку відповідає вимогам Національного банку України, що підтверджується незалежним аудитором;

банк не є об’єктом застосування заходів впливу;

банком надано план, за яким він буде здійснювати таку діяльність, і цей план схвалений Національним банком України;

Національний банк України дійшов висновку, що банк має достатні фінансові можливості і відповідних спеціалістів для здійснення такої діяльності.

А за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати такі операції:

операції за дорученням клієнтів або від свого імені з фінансовими ф’ючерсами та опціонами;

довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Ці банківські операції з цінними паперами можуть бути об’єднані в три групи:

емісійні – пасивні операції, які здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу;

інвестиційні – активні операції із вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені;

посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів.

Ту чи іншу операцію на фондовому ринку банки проводять залежно від конкретно визначеної мети банківської діяльності.

За допомогою емісійних операцій державні органи прагнуть покрити бюджетний дефіцит; комерційні банки – збільшити власний капітал та залучити ресурси для використання в активних операціях, а підприємства – залучити кошти для розширення своїх основних і оборотних фондів. Емісійні операції передбачають випуск акцій, облігацій, векселів, депозитних та ощадних сертифікатів.

Емітент має право на випуск облігацій підприємств і акцій з моменту реєстрації цього випуску у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Якщо подані до реєстрації облігації і акції пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними і фізичними особами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов’язаний подати органу, який проводить реєстрацію, також інформацію про випуск цінних паперів. Емітент зобов’язаний подати органу, що реєструє, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудиторським висновком.

Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніше 30 днів. Орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію про це, зобов’язаний перевірити відповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства. Інформація про випуск акцій, облігацій підприємств, що пропонуються для відкритого продажу, підлягає обов’язковому опублікуванню в офіційному виданні фондової біржі не пізніше 10 днів до початку передплати на ці цінні папери. Акції і облігації підприємств, що пропонуються для відкритого продажу, допускаються для розміщення не раніше 30 днів після опублікування про їх випуск. Реєструючий фінансовий орган має право у разі виявлення недостовірних даних в опублікованій інформації про випуск акцій, облігацій підприємств припинити їх розміщення до того часу, поки емітент цих цінних паперів не внесе до неї відповідних змін.

Як відомо, комерційні банки в Україні створюються в організаційно-правовій формі акціонерного товариства закритого та відкритого типу. Акції акціонерного банку відкритого типу переходять від однієї особи до другої без згоди інших акціонерів. Акції акціонерного банку закритого типу переходять від однієї особи до іншої тільки з відома більшості акціонерів, якщо інше не передбачено в його статуті.

У разі затвердження акціонерного банку або перетворення банку з пайового в акціонерний всі його акції (перший випуск акцій) повинні бути розподілені між засновниками цього банку. Перший випуск акцій банку повинен повністю складатися із звичайних акцій. Випуск акцій для збільшення статутного фонду акціонерного банку (повторний випуск акцій) може здійснюватися лише після повної оплати акціонерами всіх раніше випущених банком акцій. Повторний випуск акцій банку може включати випуск як звичайних, так і привілейованих акцій.

Законодавство України встановлює обов’язкову реєстрацію випуску акцій і облігацій в Національному банку України. Банк може випускати облігації для залучення позичкових коштів лише за повної оплати всіх випущених банком акцій або в разі повної оплати пайщиками своєї частки у статутному фонді банку. Реалізація акцій може проходити шляхом:

прийому від акціонерів внесків у капітал банку – матеріальних і нематеріальних активів, іноземної валюти, а також цінних паперів, емітованих третіми особами;

продажу акцій за гривні;

переоформлення раніш внесених паїв в акції при перетворенні банку з пайового в акціонерний;

капіталізації інших власних коштів банку з розподілом відповідної кількості акцій між акціонерами.

Реалізація облігацій може проходити шляхом:

продажу облігацій;

заміни на раніш випущені банком конвертовані облігації та інші цінні папери згідно з умовами їх випуску та діючим законодавством.

Окрім акцій та облігацій, комерційні банки мають право випускати депозитні та ощадні сертифікати, векселі та інші види цінних паперів.

З метою одержання прибутків від діяльності з цінними паперами і забезпечення участі у статутному капіталі інших підприємств банк може здійснювати інвестиційні операції, а саме:

купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та на свій рахунок шляхом виставлення власних цін купівлі-продажу із зобов’язанням їх купівлі або продажу за заявленими цінами;

купівлі акцій з метою утримання їх у своєму портфелі терміном більше ніж 1 рік.

Банківські інвестиційні операції проводяться з метою вкладення ресурсів банку в різноманітні цінні папери й одержання прибутку від утримання їх у своєму портфелі впродовж визначеного терміну або від продажу придбаних цінних паперів за більш високою вартістю.

Метою посередницької діяльності банку на фондовому ринку є одержання прибутку у вигляді комісійних винагород внаслідок виконання, перш за все, андеррайтингу, а також:

довірчого управління цінними паперами, що належать іншій особі;

брокерської діяльності, тобто здійснення угод з цінними паперами на підставі договору доручення або комісії;

клірингової діяльність, яка включає збирання, звірку та користування інформації щодо угод з цінними паперами, їх залік і розрахунки за ними;

депозитарної діяльності, яка включає надання послуг зі зберігання сертифікатів цінних паперів та обліку переходу прав на цінні папери та інше.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає андеррайтинг як купівлю на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам або як укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов’язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов’язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

Комерційні банки можуть здійснювати посередницькі операції з цінними паперами через фондову біржу та на позабіржовому ринку цінних паперів. Ці угоди здійснюються банками з метою регулювання управління своїм портфелем цінних паперів. Комерційні банки також здійснюють за дорученням своїх клієнтів управління їх цінними паперами. Для цього укладається відповідний договір, згідно з яким банк зобов’язується зберігати цінні папери своїх клієнтів, вести їх облік, здійснювати інкасацію дивідендів та процентів, сум за погашеними цінними паперами, проводити обмін акцій, облігацій та інших цінних паперів.