Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§5. правові основи безпеки банківської діяльності в україні

Безпека банківської діяльності є однією із головних умов функціонування банківської системи. На сьогодні в українських банках склалася певна система безпеки їх діяльності, яка недостатньо забезпечує реалізацію пріоритетних цілей банків, захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів. Метою безпеки банківської діяльності є усунення можливостей завдання банку збитків або упущення ним вигоди, забезпечення його ефективної діяльності шляхом якісної реалізації операцій і угод.

Досягнення мети безпеки банківської діяльності забезпечується виконанням таких завдань:

формування умов, сприятливих для реалізації банком власних інтересів;

аналіз реальних та потенційних загроз банку та проведення заходів щодо їх усунення;

профілактика та запобігання правопорушенням і злочинним посяганням на власність, персонал та імідж банку;

ефективне використання матеріальних, інформаційних та фінансових ресурсів банку.

Україна є однією з небагатьох країн, де, незважаючи на високий рівень злочинності в банківській сфері, передусім приватний сектор позбавлений права на захист банківської діяльності власними силами. Є тільки окремі положення законодавчих актів про захист підприємницької діяльності.

В основу дій банку з охорони його власності покладено ст. 60, 61, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з положеннями цих статей визначаються зобов’язання щодо збереження банківської таємниці та конфіденційності інформації.

Законодавче регулювання такої форми реалізації заходів безпеки банківської діяльності, як режим, найбільш розвинене з точки зору інформаційної безпеки. В основу організації режиму захисту банківської інформації покладено, окрім зазначених статей, ст. 30 Закону України «Про підприємства в Україні» та ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Відповідно до положень статей цих законів банківська інформація складається з інформації з обмеженим доступом, відкритої, таємної та конфіденційної інформації, комерційної та банківської таємниці.

Найбільш досконалим, з правової точки зору, є режим захисту інформації з обмеженим доступом. Так, ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено однозначне визначення банківської таємниці, під якою розуміється інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третьою особою при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Поняття комерційної таємниці, наведене у ст. 30 Закону України «Про підприємства в Україні», подається не так конкретно. В статті лише вказано, які відомості можуть бути віднесені до комерційної таємниці. Однією з умов віднесення відомостей до комерційної таємниці є те, що вони не повинні бути державною таємницею.

Щодо конфіденційної інформації у ст. 30 Закону України «Про інформацію» зазначено, що остання за своїм правовим режимом є інформацією з обмеженим доступом і являє собою відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Розмежовуючи поняття банківської та комерційної таємниць, конфіденційної інформації, законодавець встановлює і різний правовий режим захисту такої інформації.

Правовий режим захисту банківської таємниці встановлено Законом України «Про банки і банківську діяльність». Згідно зі ст. 60 цього Закону інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України на письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;

органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

У той же час згідно зі ст. 12 Закону України «Про систему оподаткування» банки зобов’язані подавати державним податковим органам відомості про наявність і рух коштів на рахунках платників податків – клієнтів банків, але тільки відповідно до їх запитів.

Порядок захисту відомостей, що становлять комерційну таємницю, встановлено інакше. Відомості, що становлять комерційну таємницю, згідно зі ст. 30 Закону України «Про підприємства в Україні», визначає керівник підприємства. Подібним чином визначений і правовий режим захисту конфіденційної інформації. Згідно зі ст. 30 Закону України «Про інформацію» власникам конфіденційної інформації надано право самим включати її до категорії конфіденційної, визначати режим доступу до неї і встановлювати систему її захисту. Право захисту інформації, яка знаходиться в автоматизованих системах банків, згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах» також покладено на її власника – банк.

Недостатньо врегульованим з правової точки зору є інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності банків, яке передбачає діяльність з формування їх інформаційних ресурсів. Існуючі законодавчі акти регулюють лише деякі незначні дії, пов’язані з отриманням банками необхідної для них інформації. Зокрема, ст. 9 Закону України «Про інформацію» визначає право суб’єктів на вільне одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних для здійснення їх завдань і функцій. Однак таке право обмежене ст. 10 цього Закону, де зазначено, що вільний доступ можливий тільки до статистичних, архівних, бібліотечних і музейних даних.

Разом із законами України організаційно-правове регулювання безпеки банківської діяльності регламентується нормативно-правовими актами органів державної влади і управління.

Охорона банків здійснюється у відповідності з Інструкцією з організації охорони установ банків України, затвердженою 25.12.1998 р. постановою Правління Національного банку України та наказом Міністерства внутрішніх справ України. Інструкція визначає умови та порядок організації охорони установ банків, їхніх філій, відокремлених безбалансових відділень, пунктів обміну валют, у яких здійснюються операції з цінностями. Для банків установлено п’ять категорій охорони, основним критерієм визначення яких є обсяги цінностей, з якими здійснюються банківські операції. Під обсягом цінностей маються на увазі максимальні обсяги готівки та цінностей, що можуть знаходитись у сховищах установ банків. Залежно від установленої категорії охорона установ банків здійснюється підрозділами Державної служби охорони при МВС України, відомчої воєнізованої охорони або власними службами охорони банків.

Охорона перевезення цінностей та готівки здійснюється на підставі Інструкції № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 07.07.1994 р. Інструкцією встановлюється відповідний порядок роботи касових вузлів, дій охорони і працівників кас у різних непередбачених ситуаціях, порядок транспортування та охорони готівки і цінностей. Охорону інкасації можуть здійснювати органи Державної служби охорони, відповідні органи НБУ та підрозділи інкасації комерційних банків. Однак останнім для виконання операції з інкасації коштів необхідне отримання ліцензії НБУ.

Застосування спеціальних засобів самооборони здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р., якою затверджено Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Цим Положенням надається право суб’єктам підприємницької діяльності (в тому числі і банкам) для захисту життя, здоров’я, честі і гідності своїх працівників придбати газову зброю, а також визначається порядок придбання, зберігання, випадки та правила її застосування.

Організація захисту банківської інформації відповідним чином може опиратись і на норми трудового права, зокрема на ті його положення, що передбачають встановлення трудових відносин на основі контрактів. Останні визначають особливі відносини, які передбачають, що строк дії контракту та умови його розірвання встановлюються за згодою сторін, тобто відповідні заходи захисту банківської інформації можуть передбачатись у контрактах як одна із умов трудового договору.

Діяльність комерційних банків щодо забезпечення їх безпеки регламентується також і локальними нормативними актами, які банки розроблюють на основі законодавчих актів. Серед них Положення про організацію безпеки банку, в якому передбачаються заходи по організації охорони об’єктів банку, режиму та інформаційно-аналітичному забезпеченню банківської діяльності.

 

Контрольні запитання

Які основні форми відмивання «брудних» грошей?

Що слід розуміти під легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом?

Яким законом України визначені вимоги до фінансових установ щодо інформування уповноважених державних органів про сумнівні та незвичні операції своїх клієнтів?

З чого складається система запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом?

Хто вважається суб¢єктом первинного фінансового моніторингу в Україні?

Які уповноважені державні органи України здійснюють фінансовий моніторинг?

Які фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу?

Яка відповідальність за дії, пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом?

 

Нормативно-правові акти та література

Конституція України: Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р.

Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р.

Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua

Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000 р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28.11.2002 р. // www.rada.gov.ua

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті « від 23.09.94 р. // www.rada.gov.ua

Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.01 р. // www.rada.gov.ua

Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 р. №723/97-ВР; в ред. Закону України від 11.12.2003 р. №1381-IV/ «Про фінансовий лізинг» // www.rada.gov.ua

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» // ВВР України. – 2002. – № 16. – Ст. 114

Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 р. // ВВР України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.

Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 р. // ВВР. – 2004. – № 11. – Ст. 140.

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. // ВВР. – 2003. – № 52. – Ст. 377.

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з іпотечним боргом та іпотечний сертифікат» від 19.06.2003р. // ВВР. – 2004. – № 1. – Ст. 1.

Закон України «Про господарські товариства» від 19.03.1991р. // ВВР. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» від 23.11.2006р. № 3480 – IV // www.rada.gov.ua

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5.04.2001р. // ВВР. – 2001. – №24. – Ст. 128.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» від 3.12.2003 р.: Постанова Правління НБУ № 516 // Вісник НБУ. – Вип. 2 (95). – С. 93-99.

Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філії, представництв, відділень від 31.08.2001р.: Постанова Правління НБУ № 375 // Вісник НБУ. – Вип. 3 (93). – С. 17-61.

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій від 17.07.2001 р.: Постанова Правління НБУ №275 // Вісник НБУ. – Вип. 2 (93). – С. 21-56.

Інструкція про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003 р.: Постанова Правління НБУ № 492 // Вісник НБУ. – Вип. 2 (95). – С. 4-70.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004р.: Постанова Правління НБУ № 22 // Вісник НБУ. – Вип. 5 (98). – С. 97-110.

Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України від 15.12.2004 р.: Постанова Правління НБУ № 637 // Вісник НБУ. – Вип. 3 (108). – С. 107-132.

Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України від 18.03.99 р.: Постанова Правління НБУ № 127 // Вісник НБУ. – Вип.1 (91). – С. 26-37.

Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006 р.: Постанова Правління НБУ № 320 // Вісник НБУ. – Вип.10 (127). – С. 8-64.

Постанова про примусове списання (стягнення) та договірне списання коштів в іноземній валюті з рахунків платників (крім банків) на території України» від 1.10.01 р.: Постанова Правління НБУ № 416 // Вісник НБУ. – Вип.4 (93). – С. 30-41.

Положення про порядок здійснення Національним банком України наглядових функцій щодо банків, діяльність яких пов’язана з державною таємницею» від 28.12.02 р.: Постанова Правління НБУ № 538 // Вісник НБУ. – Вип.3 (94). – С. 12-29.

Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України від 26.09.2006 р.: Постанова Правління НБУ № 378 // Вісник НБУ. – Вип. 11(128). – С. 36-131.

Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України» від 19.02.2001р.: Постанова Правління НБУ № 69 // Вісник НБУ. – Вип. 10 (92). – С. 24-33.

Положення про операції банків з векселями» від 28.05.99 р.: Постанова Правління НБУ № 258 // Вісник НБУ. – Вип.4 (91). – С. 37-49.

Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України від 12.12.2002 р.: Постанова Правління НБУ № 502 // Вісник НБУ. – Вип. 4 (94). – С. 18-33.

Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.93 р.: Декрет КМУ.

Положення про Державний департамент фінансового моніторингу» від 18.02.02 р.: Постанова Кабінету Міністрів України № 194.

Агарков М. М. Основы банковского права. Курс лекций: Учение о ценных бумагах. Изд. 2-е. – М.: БЕК, 1994. – 276 с.

Банківське право України / За заг. ред. Селіванова А. О; – К., 2000. – 384 с.

Банківські операції / За ред. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

Брагинский М. И., Ветрянский В. В. Договорное право. Книга 5. − М.: Статут, 2006. − 576 с.

Брагинский М. И., Ветрянский В.В. Договорное право: Общие положения – М.: Статут, 1998. – 682 с.

Гавалда К., Стуфле Ж. Банковское право (учреждения – счета– операции – услуги) / Пер с фр. / Под ред. В.Я. Лисняка. – М.: Статут, 1996. − 278 с.

Гражданское право Украины / Под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В. М. Самойленко. − Х.: Основа, 1996. − Ч. 1. − 440 с.

Ерпилева А. Ю. Международное банковское право – М.: БЕК, 1998. − 249с.

Ефимова Л. Г. Банковское право. – М.: БЕК, 1994. – 360 с.

Качан О. О. Банківське право. – К.: Школа, 2004. – 328 с.

Костюченко О. А. Банківське право: Підручник. – К.: АСК, 2003. – 928 с.

Олейник О. М. Основы банковского права: Курс лекций. – М.: Юрист, 1999. – 424 с.

Орлюк О.П. Банківське право. − К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376 с.

Орлюк О.П. Теоретичні питання банківського права та банківського законодавства. − К.: Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.

Офіційні типові форми договорів / Стефанчук Р. О., Стефанчук М. О. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 640 с.

Слипченко С. А., Смотров О. И., Кройтор В. А. Гражданское и семейное право. − Х.: Эспада, 2006. – 336 с.

Сорбаш С. В. Договор банковского счета: проблемы доктрины и судебной практики. – М.: Статут, 1999. – 272 с.

Тосунян Г. А. и др. Банковское право Российской Федерации. Общая часть. – М.: Юрист, 1999. – 448 с.

Чернявський С. Злочини у сфері банківського кредитування: Кримінологічний аналіз // Право України. − 2001. − № 7.