§2. керівні органи та організаційна структура нбу

З прийняттям Конституції в Україні визначилася сучасна структура керівних органів Національного банку, якими згідно зі ст. 8 Закону України «Про Національний банк України» є Рада Національного банку України та Правління Національного банку України. Рада Національного банку належить до конституційних органів у системі Національного банку. Закон України «Про Національний банк України» визначає збалансований між суб’єктами Ради порядок формування її складу Верховною Радою і Президентом України – 14 осіб. Закон дозволяє звільняти їх не раніше ніж через один рік з дня призначення при визначеному терміні їх повноважень сім років. Голова Національного банку входить до складу Ради НБУ на строк здійснення ним повноважень за посадою.

Ідея створення такого органу, як Рада Національного банку, не нова1. У Німеччині існує аналогічна за функціями Рада центральних банків, у Японії – Комітет визначення монетарної політики, в Австрії – Рада директорів, у США – Рада керуючих.

До повноважень Ради НБУ ст. 9 Закону відносить:

розроблення Основних засад грошово-кредитної політики і внесення їх Верховній Раді України для інформування та здійснення контролю за її виконанням;

здійснення аналізу впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України;

затвердження Регламенту Ради Національного банку;

затвердження кошторису доходів та витрат Національного банку та подання Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України до 1 вересня поточного року прогнозованих відомостей про сальдо кошторису для включення до проекту Державного бюджету України на наступний рік;

прийняття рішень про збільшення розміру статутного капіталу Національного банку;

визначення аудиторської компанії для проведення аудиторської перевірки Національного банку;

затвердження звіту про виконання кошторису НБУ і розподіл прибутку та інші.

Основні засади грошово-кредитної політики України вносять до 15 вересня одночасно з проектом Державного бюджету на наступний рік на розгляд Верховною Радою України і надалі вони стають об’єктом контролю за їх виконанням з боку Ради Національного банку. Здатність виконувати функції органу управління обумовлена повноваженнями Ради застосувати відкладальне вето щодо окремих рішень Правління Національного банку, правом затвердження рішень Правління Національного банку, правом затвердження рішень Правління про участь у міжнародних фінансових організаціях тощо.

Рада Національного банку дає оцінку діяльності Правління Національного банку щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, однак не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку. У разі, коли Рада Національного банку застосовує відкладальне вето щодо рішення Правління, таке рішення набирає чинності лише у випадку його підтвердження двома третинами від загальної кількості членів Правління Національного банку. Рада не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови Національного банку та членів Правління або давати персональну оцінку діяльності окремих посадових осіб Національного банку.

Рішення Ради Національного банку підлягають оприлюдненню, крім випадків, коли такі рішення становлять державну, банківську або службову таємницю. Членам Ради Національного банку забороняється розголошувати державну, банківську або службову таємницю, яка стала їм відома у зв’язку із здійсненням ними їхніх повноважень.

Таким чином, Раду Національного банку слід вважати контрольно-аналітичним центром всієї фінансово-кредитної системи України.

Іншим керівним органом НБУ є Правління, яке, згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики, через відповідні монетарні інструменти та засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики.

До основних повноважень Правління ст. 15 Закону України «Про Національний банк України» відносить:

1) прийняття рішень:

щодо економічних засобів та монетарних методів, необхідних для реалізації Основних засад грошово-кредитної політики;

про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет;

про зміну процентних ставок Національного банку;

про формування резервів та покриття фінансових ризиків Національного банку;

про встановлення лімітів операцій на відкритому ринку, які здійснює Національний банк;

про перелік цінних паперів та інших цінностей, придатних для забезпечення кредитів Національного банку;

про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;

про встановлення економічних нормативів для банків;

про розмір та порядок формування обов’язкових резервів для банків;

про застосування до комерційних банків заходів впливу;

про створення та ліквідацію підприємств, установ Національного банку та інше;

2) подання на затвердження Раді Національного банку річного звіту Національного банку, проекту кошторису доходів та витрат на наступний рік та інших документів і рішень;

3) визначення організаційної основи та структури Національного банку, затвердження положень про структурні підрозділи та установи Національного банку, статутів його підприємств, порядку призначення керівників підрозділів підприємств та установ;

затвердження штатного розпису Національного банку та форми оплати праці;

встановлення порядку надання ліцензії на ведення банківських операцій, а також інших ліцензій;

видання нормативних актів Національного банку та інше.

Згідно з розглянутою статтею Правління Національного банку України наділено виключними повноваженнями, які реалізуються у формі прийняття рішень, визначення структури банку, затвердження положень та статутів його підрозділів, підприємств і організацій, встановлення порядку в здійсненні банківських операцій тощо. Найважливішим юридичним засобом здійснення регулятивної функції НБУ слід вважати повноваження щодо прийняття Правлінням нормативних актів.

Нормативні акти за загальним визначенням їх правової природи встановлюють правові норми, що є обов’язковими для суб’єктів відповідних відносин, розраховані на неодноразове застосування і діють незалежно від виникнення чи припинення конкретних правовідносин, що передбачені відповідним актом. У результаті нормотворчої діяльності загальні положення, що встановлюються Національним банком у процесі банківського регулювання та банківського нагляду, одержують статус юридичних норм, дія яких поширюється як на органи державної влади та місцевого самоврядування, так і на юридичних осіб незалежно від форм власності, а також на громадян. У ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» прямо зазначена форма правових актів, що видаються Національним банком, – постанови Правління НБУ, інструкції, положення, правила, що також затверджуються постановами Правління. Нормативно-правові акти НБУ підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

На відміну від Ради Національного банку, Правління здійснює виконавчо-розпорядчу діяльність як самостійний суб’єкт, хоча і перебуває під контролем Ради НБУ.

Правління Національного банку очолює Голова Національного банку, який призначається на посаду більшістю від конституційного складу Верховної Ради України строком на п’ять років. Згідно зі ст. 19 Закону України «Про НБУ» Голова Національного банку керує діяльністю НБУ, діє від імені банку і представляє його інтереси у відносинах з органами державної влади і управління банками, фінансовими і кредитними установами та міжнародними організаціями. Він головує на засіданнях Правління, підписує його постанови, а також угоди, які укладаються НБУ, але призначає та звільнює своїх заступників тільки за погодженням з Радою Національного банку. Голова Національного банку вирішує питання оперативного керівництва банком і несе повну політичну і юридичну відповідальність перед Президентом та Верховною Радою України за результати проведення грошово-кредитної політики в державі.

Таким чином, сучасна структура керівних органів НБУ та визначення їх правосуб’єктності узгоджуються із Конституцією України і відповідають інтересам як забезпечення незалежності банку щодо проведення грошово-кредитної політики, так і завданням забезпечення контролю за її здійсненням у фінансово-кредитній системі.

Здійснення Національним банком повноважень обумовлює його організаційну структуру, яка побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і має функціонально-територіальний характер. У відповідності до ст. 22 Закону України «Про НБУ» до системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства й інші структурні підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Законодавець надав право НБУ самостійно вирішувати питання організації, створення та реорганізації структурних підрозділів та установ банку, затверджувати положення, які визначають завдання та функції територіальних управлінь, які діють від імені банку та в межах отриманих повноважень.

Для здійснення своїх функцій та керівництва територіальними управліннями НБУ у Києві діє центральний апарат. До структури центрального апарату банку входять департаменти та управління з основних напрямів банківської діяльності, функціями яких, зокрема, є розроблення напрямків грошово-кредитної політики, раціональних форм та методів розрахунків, здійснення банківських операцій. В центральному апараті НБУ функціонують такі департаменти: економічний, банківського нагляду, платіжних систем, готівково-грошового обігу, бухгалтерського обліку, міжнародних зв’язків, валютного контролю і ліцензування, юридичний, пруденціального нагляду тощо. До складу департаментів входять управління. Так, до департаменту валютного регулювання входять управління: валютних операцій; прогнозування; валютної політики; методології валютного регулювання та валютного контролю і ліцензування. Крім департаментів, у структурі апарату є самостійні управління: реєстрації та ліцензування й інспектування банків, безвиїзного нагляду за діяльністю банків та інші.

Свої завдання і функції НБУ здійснює через територіальні управління, створені в Автономній Республіці Крим, у Києві і Київській області та в обласних центрах України. Вони виконують комплекс функцій від імені центрального банку, видають гарантії та поручительства, вексельні зобов’язання, але не уповноважені приймати рішення, які мають нормативний характер.

Банк забезпечує територіальне управління рухомим та нерухомим майном, вартість якого відображається в балансі управління, який є складовою частиною балансу центрального банку. Територіальне управління має печатку, його очолює начальник, який призначається і звільняється з посади постановою Правління НБУ. Начальник управління діє на підставі положення і довіреності. Він видає накази, розпорядження, затверджує згідно з Типовою структурою та затвердженим Правлінням кошторисом структуру та штатний розклад, положення про структурні підрозділи управління, посадові обов’язки працівників та інші документи.

Національний банк покладає на територіальні управління завдання, які дають йому змогу проводити грошово-кредитну політику на місцях, спрямовану на підтримку стабільності національної валюти, зміцнення засад функціонування банківської системи та ефективного управління грошово-кредитними відносинами в регіоні. Територіальні управління мають проводити розрахунки між комерційними банками, займатися емісійно-касовою роботою, а також здійснювати контроль за дотриманням комерційними банками банківського законодавства, економічних нормативів і його нормативних актів.