Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

Короткий словник банківських термінів

Авуари − 1. У широкому розумінні − кошти, чеки, векселі, перекази, акредитиви, за рахунок яких можуть бути проведені платежі і погашені зобов’язання їх володільців. 2.У вузькому розумінні − це кошти банку, що знаходяться на його рахунках в закордонних банках в іноземній валюті (кошти, рахунки в інших банках, векселі і т. ін.). Розрізняють вільні А., які використовуються без обмежень, блоковані А., що перебувають у розпорядженні держави або банків, а також А. з певним режимом використання.

Аваль − поручительство за векселем при зовнішньоторговельних розрахунках, яке дається третьою особою (авалістом) у вигляді особливого напису на лицьовому боці векселя або на окремому аркуші (алонжі), що є гарантією оплати. Поручитель, що оплачує вексель, бере на себе відповідальність за зобов’язанням і звільнюється від неї тоді, коли основний боржник перестає відповідати за векселем.

Авізо − поштове або телеграфне повідомлення одного підприємства іншому підприємству про стан взаємних розрахунків або розрахунків з третіми особами. Банки надсилають А. своїм клієнтам про записи на рахунках, залишки коштів на рахунках, про здійснені розрахункові операції.

Андеррайтинг − купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладення договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов’язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов’язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

Акредитивна форма розрахунків − здійснюється на підставі доручення платника банкові провести за рахунок своїх коштів або позики оплату товарно-матеріальних цінностей чи наданих послуг за місцем знаходження одержувача коштів на умовах, передбачених платником у заяві про виставлення акредитива. Кожен акредитив призначається для розрахунків тільки з одним постачальником і не може бути переадресований. Строк дії акредитива визначається угодою сторін. Виплату готівки з акредитива заборонено.

Акцептний кредит − надається акціонерними банками, які дають згоду про оплату переказних векселів, виставлених до банків під час зовнішньоторговельних операцій. Продавець (експортер) домовляється з покупцем (імпортером) про оплату його банком товару шляхом акцепту векселів, що виставляються продавцем. Покупець доручає своєму банку (або банку третьої сторони) відкрити безвідзивний акредитив на користь продавця по пред’явленні ним платіжних документів. Банк покупця оплачує вексель продавця за рахунок коштів свого клієнта. Погоджуючись оплатити вексель, банк ризикує, бо за відсутності коштів покупця на момент оплати розраховується своїми коштами. А. К. є різновидом акцептно-рамбурсного кредиту.

Акцептоване платіжне доручення − підтвердження банку про наявність на окремому рахунку платника депонованих сум, необхідних для розрахунку. Застосовується при одноміських розрахунках бюджетних організацій за одержані товари і надані послуги; при поверненні фінорганами доходів до бюджету; при розрахунках за товари та послуги, надані через підприємства зв’язку; при розрахунках з підприємствами зв’язку за перекази, пересилку поштових посилок і оплату накладних платежів; при разових розрахунках з транспортними організаціями за перевезення вантажів і пасажирів. На суму А. П. Д. не можуть накладатися арешт і звернене стягнення за претензіями до платника, що виписав доручення.

Акцептований вексель − вексель, на оплату якого є згода (акцепт) платника (трасата), внаслідок чого особа, названа в векселі, стає вексельним боржником. Акцептований чек − чек, за яким банк згоден гарантувати оплату. Застосовується при одноміських розрахунках за товари і послуги, поверненні фінорганами доходів до бюджету.

Алонж − додатковий лист, що прикріплюється до векселя (є невід’ємною його частиною) для вміщення передатних написів, якщо вони не вміщуються на вексельному бланку.

Андеррайтер − у банківській справі це особа або компанія, яка гарантує емітенту розміщення на ринку його облігаційної позики або пакета акцій на погоджених умовах.

Банківський акцепт − згода банку оплатити розрахункові документи коштами платника, переведеними при настанні строку платежу. У разі неплатоспроможності платника банк проводить платіж за свій рахунок.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Індекс Доу-Джонса − середній показник курсів акцій групи великих компаній США, який публікується фірмою Доу - Джонс. В сучасних умовах публікується декілька індексів: для промислових компаній на основі акцій 30 компаній; для залізничних компаній (20 великих фірм) і комунальних компаній (15 фірм). І. Д. Д. служить показником поточної господарської кон’юнктури США і віддзеркалює реакцію американських монополістичних кіл на відповідні економічні та політичні події.

Банківський кредит − форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками в тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, залишки на поточних рахунках, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

Б.К. надається при укладенні кредитного договору. Позики господарським суб’єктам надають комерційні банки; НБУ як банк останньої інстанції надає кредити комерційним банкам на умовах двосторонніх договорів.

Бланковий кредит − це кредит, який надає комерційний банк тільки під зобов’язання повернути кредит із застосуванням підвищеної відсоткової ставки наділеним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Бюджетний кредит − кошти, які виділяються на покриття тимчасових касових розривів (незбіг строків надходження платежів до бюджету і видачі грошових коштів на фінансування видатків), що утворюються в них протягом року і не покриваються за рахунок оборотної касової готівки та залишків коштів відповідних бюджетів минулих років. Б.К. з Державного бюджету видається Міністерством фінансів України за клопотанням обласних та міських державних адміністрацій, а з місцевих бюджетів − на підставі рішень місцевих державних адміністрацій. Строки погашення Б.К. встановлюються в межах поточного року.

Вексель − письмове зобов’язання встановленої форми, яке видається позичальником (векселедавцем) кредиторові (векселедержателю), що надає останньому право вимагати від позичальника сплати до певного строку вказаної у В. суми коштів. В. бувають: простий − зобов’язання, видане позичальником на ім’я кредитора; переказний (тратта) − письмовий наказ однієї особи (кредитора, або трасанта) іншій особі (позичальникові, або трасату) сплатити певну суму коштів третій особі (пред’явникові, що зветься ремітентом); комерційний, що видається позичальником під заставу товару; банківський − тратта, що виставляється банком однієї країни на свого іноземного кореспондента; казначейський − випускається державою для покриття своїх видатків.

Відсотковий ризик − це небезпека фінансових втрат банку через перевищення відсоткових ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позичками. В.Р. виникає також внаслідок можливості втрат від несплати позичальниками відсотків за користування позикою.

Валютний демпінг − вивіз товарів за цінами, нижчими за світові, з країни зі знеціненою валютою у країни з більш твердою чи менш знеціненою валютою.

Валютна інтервенція − цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для певного обмеження динаміки курсу національної валюти − його підвищення чи зниження; операції центрального емісійного банку зі скупки чи продажу валюти своєї країни для підтримки її курсу.

Грошово-кредитова політика − комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Гарантія − це договір, за яким одна юридична особа (гарант) зобов’язується погасити заборгованість перед кредитором другої юридичної особи у випадках, коли остання не здатна зробити це самостійно.

Девізи − боргові вимоги і зобов’язання, виражені в іноземній валюті, за допомогою якої здійснюються міжнародні розрахунки. До Д. належать: перекази, чеки, акредитиви, які виставляються на іноземні банки, платіжні доручення і вимоги, векселі, що підлягають оплаті за кордоном, а також іноземні банківські білети (банкноти) і монети. Д., виражені у валютах провідних країн світу, є частиною валютних резервів центральних банків і казначейств.

Депонент (депозитор) − юридична особа чи громадянин, кошти яких тимчасово зберігаються в установах, на підприємствах. Д. є працівники, які своєчасно не одержали заробітну плату, а також організації та особи, на користь яких проведено утримання із заробітної плати. Депоновані суми зберігаються певний строк, а по закінченні строку позовної давності вносяться в бюджет.

Державний кредит − специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами − юридичні та фізичні особи. Економічним призначенням Д.К. є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Д.К. використовується для покриття бюджетного дефіциту.

Девальвація − знецінення валюти, яке полягає в зниженні її курсу стосовно інших валют. Основні причини Д. − висока інфляція, дефіцит платіжного балансу.

Емісія − випуск в обіг грошових знаків у всіх формах. Емісія цінних паперів може бути приватною (випуск акціонерними компаніями акцій і облігацій) і державною (випуск облігацій державних позик).

Золотий паритет − співвідношення грошових одиниць різних країн за їх офіційним золотим вмістом. При золотому стандарті 3. П. є основою для формування валютних курсів.

Застава − спосіб забезпечення будь-якого, в тому числі кредитного, зобов’язання. Банк укладає з позичальником окремий договір 3. Предметом 3. є високоліквідні товарно-матеріальні цінності, готова продукція, цінні папери тощо.

Іпотечний кредит − це особлива форма кредиту, пов’язана з наданням позик під заставу нерухомого майна: землі, виробничих або житлових будівель тощо. І.К. надаються на довгостроковій основі.

Інфляція − 1. Надмірне збільшення грошової маси в обігу порівняно з реальною пропозицією. 2. Загальне тривале підвищення цін, що викликається різними причинами і призводить до знецінення грошей.

Індосамент − передатний напис на звороті цінного папера, векселя, чека, коносамента і т.п., що засвідчує перехід прав за цим документом до іншої особи.

Інкасо − порядок розрахунків, при якому банк бере на себе виконання доручень постачальника про одержання для нього платежу з платника. Широко застосовуються у міжнародних розрахунках. Порядок здійснення І. регламентується правилами, виданими Міжнародною торговою палатою.

Інкасове доручення − розрахунковий документ, який укладається фінансовою або кредитною установою у випадках, коли вони наділені законодавчим правом на списання коштів без згоди володільника рахунка, тобто на безспірне списання. Фінансові органи, наприклад, безспірно списують платежі в бюджет. І. Д. подається в банк разом з оригіналами документів на списання коштів або з дублікатами з дотриманням строків позовної давності.

Інвестиційний податковий кредит − це відстрочка плати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що буде отримано внаслідок реалізації інноваційних програм.

Інсайдер − юридична або фізична особа, яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, участі в капіталі банку, родинним зв’язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах.

Кредит під цінні папери − грошові кошти, які залучаються юридичною особою − боржником (дебітором) від інших юридичних осіб або фізичних осіб як компенсація вартості емітованих таким дебітором облігацій або депозитних сертифікатів.

Кредитор останньої інстанції − це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк чи інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Облікова ставка Національного банку України − виражена у відсотках плата, що береться НБУ за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Ставка рефінансування Національного банку України − виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банком, яка встановлюється НБУ з метою впливу на грошовий обіг та кредитування. НБУ встановлюється облікова та ломбардна процентні ставки.

Кредитні відносини − відособлена частина економічних відносин, пов’язана з наданням грошових коштів і матеріальних цінностей у позику і поверненням їх разом із певним відсотком.

Кредитор − суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитоспроможність − здатність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Кредитний ризик − ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які підлягають сплаті за користування кредиту в терміни, визначені у кредитному договорі.

Кредитна лінія − згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу, без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Комерційний кредит − це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарської діяльності. Комерційний кредит надається продавцем (виробником) покупцеві у вигляді відстрочки оплати за продані товари (виконані роботи, надані послуги). Суб’єктами комерційного кредиту є підприємство-постачальник (кредитор), яке надає відстрочку платежу за свій товар, та підприємство-покупець (позичальник), яке передає кредитору вексель як боргове свідоцтво і зобов’язання платежу. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладають.

Кредитна картка − випущений кредитною установою іменний грошовий документ, що засвідчує наявність у цій установі рахунка його володільника і надає право купувати товари, отримувати послуги без оплати готівкою. Установа, в якій відкрито рахунок володільникові К.К., у необхідних випадках кредитує свого клієнта, погашаючи борг після надходження коштів на цей рахунок і стягуючи проценти за позику, або здійснює платежі в межах залишків коштів на рахунках клієнта. К.К. бувають внутрішні, коли використовуються тільки в межах своєї країни, і міжнародні.

Консорціумний кредит − це кредит, який надається банківським консорціумом наступними способами: шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності; шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків; шляхом зміни гарантованих банками – учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Кредитні ресурси − кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних операцій. К. Р. банку поділяються на власні і залучені.

Кредитний процес − це рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних стадій. Основні стадії К.П: розгляд заявки позичальника на отримання кредиту; аналіз фінансового стану (кредитоспроможності) клієнта; розробка умов позики, підготовка та укладання кредитного договору; визначення порядку забезпечення кредиту, гарантії повернення позики; процедура надання позики; процедура погашення позики; контроль за кредитною операцією.

Крос-курс − співвідношення між двома валютами, яке обчислюється на основі курсів цих валют відносно будь-якої третьої валюти.

Кредити «Стенд-бай» − надаються країнам − членам МВФ для фінансування погоджених з фондом програм на основі угод «Стенд-бай» строком до 12 місяців. За такою угодою країна може автоматично і будь-коли одержати в МВФ іноземну валюту в обмін на національну в межах раніше погодженої суми і протягом обумовленого строку.

Кредитна заборгованість − сума, що її підприємство винне іншим юридичним особам або окремим громадянам, які є кредиторами Може виникати під час розрахунків за поставлену продукцію або внаслідок несвоєчасного виконання підприємством своїх платіжних зобов’язань. К. З. є одним із джерел позичених коштів підприємством, котре зобов’язане її погашати.

Кореспондентські відносини − зв’язки між банками для здійснення платежів і розрахунків за взаємним дорученням на основі кореспондентської угоди між ними всередині країни та поза її межами. Кореспондентська угода визначає валюту розрахунків, порядок поповнення рахунка, розмір комісійної винагороди і т.д.

Котирування − встановлення курсу іноземних валют НБУ або валютною біржею; встановлення курсу цінних паперів на фондовій біржі; ціни товарів на товарній біржі.

Контрольний пакет акцій − кількість акцій, необхідних для повного контролю за діяльністю акціонерного товариства. К. П. А. становить, як правило, п’ятдесят відсотків плюс одна акція.

Контокорент – єдиний рахунок, на якому відбиваються всі операції банку клієнтом; з одного боку, фіксуються позики банку і всі платежі з рахунка за дорученням клієнта, а з другого – кошти, які надходять до банку від клієнта у вигляді вкладів, повернення позик і таке інше. К. являє собою поєднання позикового рахунка з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо.

Конвертовані валюти – це валюти, що вільно без обмежень обмінюються на інші національні валюти і міжнародні платіжні засоби. До числа К.В. належать валюти країн зі сталою економікою: американський долар, євро, англійський фунт стерлінгів, японська єна.

Контингентована емісія − випуск банком (державою) кредитних білетів, паперових грошей, який обмежується відомими умовами (наприклад, вимогою золотого забезпечення).

Контингентування − форма регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою встановлення експортних та імпортних квот (контингентів). Шляхом К. за кількістю чи вартістю обмежується або дозволяється ввіз (вивіз) тих чи інших товарів.

Кліринг − система безготівкових рахунків за товари, послуги, цінні папери, яка ґрунтується на взаємному зарахуванні зустрічних вимог і зобов’язань. Розрізняють внутрішній К. − систему безготівкових розрахунків між банками і міжнародний К. − систему міжнародних розрахунків у формі угод між державами про погашення заборгованості одна одній за зовнішньоторговельними операціями шляхом зарахування взаємних вимог.

Кредитування − це сукупність конкретних методів і прийомів, що використовуються в процесі здійснення кредитних операцій. Технологія банківського К. включає в себе системну оцінку всього кредитного процесу в банку та розгляд руху позики в органічному зв’язку з певними організаційними формами та структурами банківської системи.

Кредитний рахунок — рахунки, які відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити, з дотриманням вимог чинного законодавства. К.Р. призначені для обліку кредитів, наданих шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитного договору.

Квотування − один із засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Застосовується державними і міжнародними органами для обмежування виробництва, експорту й імпорту товарів. Такі обмеження можуть випливати із зобов’язань за міжнародними угодами або з необхідності захищати національні інтереси. Як правило, експортні квоти запроваджуються на основі міжнародних стабілізаційних угод, в яких визначається частка у виробництві та експорті кожної договірної сторони. К. згідно з національними інтересами найчастіше пов’язане з потребою збалансувати поставки і платіжні баланси, врегулювати попит і пропозиції на внутрішньому ринку, досягти вигідних домовленостей на переговорах або відповісти на дискримінаційні дії іноземних держав. Експорт та імпорт товарів, згідно з квотами, здійснюються за ліцензіями, які видаються уповноваженими державними органами.

Кредитний договір − цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і зобов’язання та економічну відповідальність комерційного банку і позичальника з приводу проведення кредитної операції.

К. Д. включає такі складові: преамбулу, в якій зазначається найменування сторін та їх організаційна правова форма; мету і суму кредиту, строк надання позики та величину річних відсотків; умови забезпечення кредиту; порядок надання і погашення позики; зобов’язання банку і позичальника; права банку і позичальника; санкції у разі невиконання умов договору; порядок розгляду спірних питань; особливі умови; строк дії договору; юридичні адреси та реквізити сторін; підписи сторін.

Лізинговий кредит − це кредитні відносини між юридичними особами, які виникають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є специфічною формою майнового, тобто товарного, кредиту. Його специфіка полягає у тісному взаємозв’язку і переплетенні кредитних, фінансових і орендних відносин.

Лізинг − це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційного призначення, куплених орендодавцем для орендаря з метою їх виробничого використання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору оренди. Лізинг може бути двох видів − фінансовий та оперативний.

Фінансовий лізинг − це угода, що передбачає протягом періоду своєї дії виплату платежів, які покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця.

Оперативний лізинг − це договір лізингу, який укладається на термін, менший за період амортизації орендованого майна.

Лоро-конто − кореспондентський рахунок, що його відкриває банк для записування сум, які виділяються або удержуються за дорученням свого кореспондента.

Ліквідність банків − здатність банків своєчасно і без втрат забезпечити виконання своїх зобов’язань. Показник Л.Б. визначається як нормативне співвідношення між активами і зобов’язаннями банку з урахуванням строків їх сплати, а також можливостей реалізувати активи.

Маржа − це різниця між відсотковими ставками; для процесу кредитування − різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового відсотка) і залучених депозитних коштів (ставки депозитного відсотка).

Неустойка (штраф, пеня) − визначена законом чи договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання. В залежності від підстав виникнення розрізняють Н. законну (нормативну) і договірну.

Оферта − формальна пропозиція певній особі укласти угоду із зазначенням всіх необхідних для її укладення умов.

Акцепт − 1. Згода на укладення угоди відповідно до пропозиції (оферти) другої сторони; в міжнародному праві − одностороння заява про пов’язаність умовами договору. 2. Прийняття платником (трасатом) зобов’язання за переказним векселем (траттою) сплатити борг у строк, вказаний у векселі. 3. Згода банку гарантувати сплату суми, що вказана у переказному векселі. 4. Форма безготівкових розрахунків. А. може бути позитивний, негативний, наступний і попередній.

Опційні угоди − позичання коштів за ставкою, рівень якої заздалегідь обумовлюється в контракті.

Опційний кредит − форма позики або договірного зобов’язання, коли кредиторові в певних межах надається право вибору умов погашення позики.

Овердрафт − банківська операція, яка передбачає кредитування банком власника поточного рахунка на суму, що перевищує розмір власних коштів. Розмір такого кредиту, форма його забезпечення, строки погашення та інші умови встановлюються за згодою між банком і власником поточного рахунка.

Опціон − придбане за певну плату право купувати або продавати будь-які цінні папери або товари протягом певного періоду часу за встановленою ціною.

Принципи банківського кредитування − основні вихідні положення, обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а також закономірностями розвитку і функціонування кредитних відносин. Кредитний процес передбачає дотримання принципів кредитування: повернення, строковості, платності, цільового характеру та забезпечення.

Податковий кредит − це податкова пільга, яка полягає в терміновій відстрочці сплати податку в календарному році. Для одержання податкового кредиту підприємство має укласти договір з податковим органом за формою, встановленою для укладання кредитних договорів із комерційними банками.

Позиковий відсоток − плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування останнім позиченими коштами. Комерційні банки мають право самостійно встановлювати рівень відсоткової ставки, що залежить від попиту та пропозиції на кредитному ринку та рівня облікової ставки НБУ.

Порука − за договором поруки поручитель зобов’язується перед банком-кредитором відповідати за виконання свого обов’язку в повному обсязі чи в його частині. Можливі випадки участі в договорі П. кількох поручителів.

Пул − угода між біржовими спекулянтами про спільний виступ на біржі з метою підвищення або зниження курсу цінних паперів.

Поточний рахунок − відкривається банком для зберігання коштів і здійснення розрахунків підприємствами, організаціями, об’єднаннями різних форм власності. Порядок відкриття П.Р. встановлено банківськими правилами. Кількість П.Р. не обмежена.

Портфельні інвестиції − довгострокові вкладення капіталу в підприємства за кордоном, які проводяться у формі купівлі акцій іноземних компаній. На відміну від прямих інвестицій, П.І. не дають інвесторам права повного контролю за діяльністю підприємства або володіння ним.

Платіжне доручення − розрахунковий документ, в якому міститься доручення підприємства установі банку, що його обслуговує, про перерахування певної суми зі свого поточного рахунка на рахунок іншого підприємства в тому чи іншому банку. П. Д. подається в банк не пізніше 10 днів з дня виписки.

Переказний вексель (тратта) − документ, що містить пропозицію векселедавця (трасанта) платникові за векселем (трасату) сплатити першому векселедержателю (ремітенту) або за його наказом певну суму коштів у встановлений строк. Трасант може бути водночас і ремітентом, якщо платіж має бути проведений трасанту або за його наказом.

Перевірка забезпечення кредиту − спосіб здійснення банківського контролю за додержанням умов і принципів кредитування; зіставлення на певну дату заборгованості банку по кредитах з їх матеріальним забезпеченням. П. З. К. здійснюється з метою встановити цільове використання кредиту і повноту його повернення банку у встановлені строки.

Ревальвація − підвищення курсу відносно валют інших країн шляхом зміни законодавчим порядком металевого вмісту грошової одиниці.

Рефінансування − 1. Погашення державного боргу шляхом випуску нових позик, головним чином, заміною короткострокових зобов’язань довгостроковими цінними паперами. 2. Продаж компанією нових цінних паперів з метою використання отриманих грошей для вилучення з обігу існуючих цінних паперів. 3. Погашення старої заборгованості новою шляхом заміни короткострокових зобов’язань довгостроковими або за допомогою випуску нових позик.

Рахунок «Лоро» − міжнародний кореспондентський рахунок, відкритий банком-кореспондентом у даній кредитній установі. При відкритті такого рахунка обумовлюється, в якій валюті буде вестися рахунок, чи повинні платежі здійснюватися в межах сум на рахунку, чи можливий овердрафт.

Рахунок «Ностро» − міжнародний кореспондентський рахунок даної кредитної установи у банку-кореспондентові. Умови ведення Р.Н. визначають під час встановлення кореспондентських відносин між двома кредитними установами.

Споживчий кредит − це кредит, який надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку. Суб’єктами С.К. є банки і торговельні заклади (кредитори) та населення (позичальники). Кредитування фізичних осіб здійснюється переважно ощадними та іпотечними банками.

Свіфт − автоматизована система здійснення міжнародних платежів через мережу комп’ютерів.

Своп − операція з обміну національної валюти на іноземну із зобов’язанням зворотного обміну через певний строк.

Санація − система заходів, до яких вдається держава, щоб поліпшити фінансовий стан підприємств, банків, запобігаючи їхньому банкрутству або підвищуючи конкурентоспроможність.

Споріднена особа − юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Вклад (депозит) − це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Товарний кредит − товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах договору, що передбачає відстрочку кінцевого розрахунку на визначений термін і під відсоток.

Трансферт − переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу або з країни в країну; перерахування, переказ іменних цінних паперів від одного власника іншому.

Тратта − переказний вексель. Розрізняють: торгові Т., що виставляються продавцем (трасантом) на покупця (трасата); банківські, що виставляються продавцем на банк; фінансові, які виставляються банком на банк.

Фінансовий кредит − грошові кошти, що передаються банком або небанківською фінансовою установою в позику юридичній або фізичній особі на визначений термін і під відсоток.

Форма кредиту − це зовнішні ознаки відповідних кредитних відносин. Кредит здійснюється у конкретних формах, які виступають способами існування процесу кредитування. У ринковій економіці форми кредиту постійно змінюються. В сучасних умовах в Україні розповсюджені такі форми кредиту: банківський, комерційний, державний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий, міжнародний.

Факторинг − банківська операція, яка являє собою купівлю банком у клієнта термінових вимог платежу, пов’язаних з постачанням товарів або наданням послуг, інших договорів. Ф. − це уступка права вимоги, що оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом. У договорі банк зобов’язується не тільки стягувати борги, але визначає свої функції щодо обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, зарахувальні операції, приймання на себе ризику несплати й ін.

Управління державним боргом − сукупність фінансових заходів держави, пов’язаних з погашенням позик, організацією виплати доходів за ними, проведення конверсії державних позик і консолідації позик.

Емітент − держава в особі органу управління, підприємство, установа, які від свого імені випускають цінні папери і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов випуску.