Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§2. правове регулювання розрахунково-касового обслуговування

Розрахункові взаємовідносини між комерційними банками і їх клієнтами будуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Основними нормативними актами, на підставі яких здійснюється розрахунково-касове обслуговування в Україні, є: Закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5.04.2001 р., Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19.02.2001 р., затвердженими постановами Правління НБУ.

Договір на розрахунково-касове обслуговування між банком і клієнтом включає комплекс взаємних платіжних зобов’язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами (Додаток 2), а саме:

користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;

здійснення розрахункових операцій;

касове обслуговування;

транспортне обслуговування перевезень готівки.

В договорі за кожний вид розрахунково-касового обслуговування встановлюється відповідна плата.

Комерційні банки користуються тимчасово вільними коштами своїх клієнтів і сплачують їм за це плату у розмірах, визначених у договорах між банком і клієнтом.

Розрахункові операції комерційних банків включають в себе відкриття поточного та інших рахунків клієнту, плату за кожний відпрацьований документ, плату за дублікат тощо. Інструкцією НБУ «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» визначено перелік платіжних інструментів, які можуть бути використані комерційними банками під час здійснення безготівкових розрахункових операцій: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги тощо.

Касове обслуговування клієнтів банків включає два види операцій:

переведення готівки в платіжні кошти шляхом списання коштів з поточного рахунка клієнта і видача йому відповідної суми готівкою;

переведення готівки у безготівкові платіжні кошти за зарахування на рахунки коштів, одержаних від клієнтів готівкою.

Готівкові розрахунки підприємств та підприємців між собою, а також з громадянами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих із кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів, робіт чи послуг. Сума платежу готівкою одного підприємства (підприємця) іншому підприємству (підприємцю) не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Платежі одного підприємства (підприємця) іншому підприємству (підприємцю) понад встановлену граничну суму 3 тис. грн. проводяться виключно в безготівковій формі.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні усі суб’єкти розрахункових відносин, які мають рахунки в установах банків, зобов’язані зберігати свої кошти на цих рахунках. Тому підприємства, організації та установи можуть залишати в своїх касах готівку лише в межах ліміту. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється щорічно протягом першого кварталу.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється комерційними банками за місцем відкриття основного поточного рахунка з урахуванням режиму та специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, установлених строків і порядку здавання касової виручки та графіка заїзду інкасаторів.

Ліміт залишку готівки в касі не встановлюється селянським (фермерським) господарствам, які займаються виключно виготовленням, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, та індивідуальним підприємцям.

Порядок визначення лімітів залишку готівки в касі регулюється Інструкцією «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України».

Усю готівку понад встановлені ліміти залишку готівки в касі підприємства зобов’язані здавати в банк для зарахування їх на рахунки. У разі, якщо ліміти залишку готівки в касі підприємства взагалі не встановлено, то ця наявна готівка його в касі наприкінці дня має бути здана до банку.

Для підприємств і організацій, які мають постійну грошову виручку і зобов’язані здавати її до банку або на пошту щоденно наприкінці робочого дня, ліміт залишку готівки в касі встановлюється в розмірах, необхідних для забезпечення нормальної роботи вранці наступного дня. Для виробничих підприємств, а також для організацій і установ, які не мають постійної грошової виручки і одержують готівку в банку, ліміт залишку готівки в касі встановлюється в межах середньоденного витрачання готівки, крім виплат на заробітну плату, премії, стипендії.

Підприємства, виконавчі органи селищних, міських та районних у містах рад мають право зберігати протягом трьох робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана в банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, коштів на відрядження, дивідендів; колективні сільськогосподарські підприємства, підприємства залізничного транспорту та морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад – протягом 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки. Кошти, не використані за призначенням, мають бути повернуті до банку не пізніше наступного робочого дня і в подальшому видаються підприємству на їх першу вимогу на ті ж самі цілі.

За касове обслуговування комерційний банк встановлює клієнту плату у розмірі, передбаченому договором, але не вище 1,0 \% відсотка від виданої суми готівки.

Касове обслуговування бюджетних організацій здійснюється безкоштовно.

Витрати комерційних банків на касове обслуговування клієнтів складаються з витрат банків на: оплату праці касових працівників з нарахуванням на соціальне страхування; технічне обладнання та утримання касових вузлів; виготовлення та пересилання пакувальних матеріалів для здійснення касових операцій; амортизаційні відрахування на оновлення основних засобів; охорону; загальногосподарські витрати; транспортні витрати на перевезення готівки в межах банківської системи.

У договорі між клієнтом і банком визначається, чиїм транспортом здійснюється перевезення готівки від банку до клієнта. При перевезенні готівки транспортом банку плата за транспортні послуги здійснюється в межах фактичних витрат банку і визначається в договорі, а при перевезенні готівки транспортом самого клієнта плата банку за транспортні послуги не стягується.

На перевезення виручки клієнтів і перевезення її в комерційні банки укладається окремий договір між службою інкасації установи Національного банку України і клієнтом.

Згідно з діючим порядком ведення касових операцій установи банків не менше одного разу на два роки перевіряють дотримання касової дисципліни на всіх підприємствах, які вони обслуговують, незалежно від форм власності і мають право отримувати від них дані про касові обороти за джерелами надходжень та цільовим призначенням витрачання коштів.

Дотримання вимог законодавчих та нормативних актів з питань готівкового обігу та порядку ведення касових операцій в Україні контролюється також органами Державної податкової адміністрації, фінансовими органами, Державною контрольно-ревізійною службою, органами Міністерства внутрішніх справ України.

Перевірка дотримання касової дисципліни здійснюється за даними бухгалтерського обліку організацій (в окремих випадках і за первинними документами – касовими ордерами, платіжними відомостями, податковими накладними, рахунками-фактурами, товарними і касовими чеками, актами виконання робіт і т.ін.) за відповідний період – квартал, півріччя, але не менш ніж за 3 місяці.

У випадках виявлення порушень або зловживань відповідні акти перевірок передаються податковій адміністрації або правоохоронним органам для застосування відповідних санкцій, передбачених Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в редакції від 11.05.1999 р.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст.164) передбачена відповідальність посадових осіб за здавання виторгу торговельними підприємствами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку, з порушенням термінів, установлених правилами розрахунків і ведення касових операцій у вигляді штрафу від 17 до 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення цих дій протягом року після накладення адміністративного стягнення за це порушення тягне за собою накладення штрафу від 49 до 175 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Справи про правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ України.

Відносини, які виникають між банком і клієнтом у процесі, поділяються на ті, що стосуються відкриття та ведення банківського рахунка, і ті, що пов’язані зі зберіганням у банку коштів клієнта та здійсненням банком готівкових та безготівкових розрахункових операцій.

Договір на розрахунково-касове обслуговування складається за довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов’язання сторін, відповідальність за їх невиконання, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.

У договорі на розрахунково-касове обслуговування передбачається конкретна відповідальність обох сторін за невиконання взятих на себе зобов’язань. Так, банк несе відповідальність за несвоєчасне чи неправильне зарахування сум. Клієнт, у свою чергу, несе відповідальність за неповідомлення банку про помилково зараховані на його рахунок суми, несвоєчасну сплату послуг банку тощо.

У договорі на розрахунково-касове обслуговування банк може брати на себе зобов’язання зберігати грошові кошти та повернення взятих сум на вимогу клієнта, виконання інших доручень власників грошових коштів за розрахунками за вкладами.

Договір на розрахунково-касове обслуговування є правовою формою, в рамках якої здійснюються розрахунки між підприємствами. Цей договір є господарським, двостороннім, консенсуальним, безстроковим і платним. У договорі зазначаються права та обов’язки банку і його клієнта. Так, одна сторона – власник рахунка – вправі вимагати від другої сторони – банку – оперативного здійснення банківських операцій, а обов’язком є виконання всіх встановлених правил розрахунків. Відповідно, банк має право використовувати тимчасово вільні кошти власника рахунка, вимагати виконання банківських правил і зобов’язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта банку. А права та обов’язки клієнта банку і кредитної установи здійснюються на умовах, визначених у правилах Національного банку України.