Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§3. міжбанківські розрахунки

Комерційні банки доручення своїх клієнтів виконують за допомогою своїх філій, а також інших комерційних банків на підставі відповідних угод. У зв’язку з цим, перш ніж клієнти комерційних банків зможуть здійснити відповідні розрахунки один з одним, їхні банки повинні розрахуватися в безготівковому порядку.

Міжбанківські розрахунки – це система безготівкових розрахунків за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між банківськими установами чи їх клієнтами в процесі їх діяльності. Для здійснення міжбанківських розрахунків банки відкривають кореспондентські рахунки. Кореспондентський рахунок відкривається банку для здійснення розрахунків, які виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

Особливістю кореспондентського рахунка є те, що на ньому обліковуються кошти не лише самого банку, а й кошти його клієнтів. Цим зумовлюються і певні особливості функціонування кореспондентських рахунків. А система міжбанківських розрахунків України забезпечує проведення розрахунків між установами Національного банку України, комерційними банками, а опосередковано – між клієнтами банків, якщо платник і одержувач коштів обслуговуються не в одній установі банку.

Правове регулювання відносин при міжбанківських розрахунках в Україні визначається нормами Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 р. та Інструкції про міжбанківські розрахунки в Україні від 27.12.1999 р.

Міжбанківські розрахунки в Україні, як відомо, здійснюються за допомогою системи електронних платежів (СЕП), у впровадженні якої визначальну роль відіграє НБУ. А безпосередньо технічне забезпечення проведення розрахунків здійснюється через підрозділи територіальних управлінь НБУ – регіональні розрахункові палати, які обслуговують банки СЕП відповідного регіону.

Відповідно до законодавства України кореспондентські відносини можуть бути між комерційними банками і регіональними управліннями НБУ або безпосередньо між комерційними банками.

Кореспондентські відносини між комерційними банками та регіональними управліннями НБУ встановлюються на підставі укладеного між ними договору про відкриття кореспондентського рахунка для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку з іншими банками.

У разі проведення безпосередніх міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкриває кореспондентський рахунок в іншому комерційному банку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди.

Для відкриття кореспондентського рахунка комерційний банк має надати територіальному управлінню НБУ після ідентифікації уповноважених осіб практично такі самі документи, які вимагають для відкриття поточних рахунків клієнтам банків:

заяву на відкриття рахунка встановленого зразка;

копію належним чином зареєстрованого статуту;

картку із зразками підписів та відбитка печатки встановленого зразка;

копію документа, що підтверджує взяття комерційного банку на податковий облік;

копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду;

копію довідки органу державної статистики про включення до Державного реєстру.

Додатково до вищезазначеного переліку документів вимагається подання копії банківської ліцензії.

Кореспондентський рахунок комерційного банку закривається за рішенням НБУ чи арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку чи визнання його банкрутом, а також за рішенням вищого органу управління комерційного банку про реорганізацію чи ліквідацію банку.

При відкритті і закритті кореспондентських рахунків комерційному банку чи його філії діють також правила щодо повідомлення про це податкового органу, як і при відкритті поточних рахунків та депозитних рахунків клієнтів банку, тобто територіальне управління НБУ зобов’язане в триденний строк, включаючи день відкриття чи закриття, надіслати відповідне повідомлення податковому органу за місцем обліку власника рахунка.

Активні операції комерційні банки здійснюють за умови наявності коштів на кореспондентських рахунках. Усі операції, виконані протягом операційного дня за кореспондентським рахунком комерційного банку чи його філії, мають бути відображені того ж дня у балансі самого банку і у балансі територіального управління НБУ, де відкритий такий рахунок.

Потреби банківської системи в проведенні міжбанківських розрахунків забезпечуються переважно функціонуванням СЕП. Проте в деяких випадках (наприклад, під час здійснення операцій, пов’язаних із купівлею-продажем валютних коштів на Українській міжбанківській валютній біржі) комерційні банки укладають між собою прямі кореспондентські відносини, метою встановлення яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Комерційні банки, які встановили між собою прямі кореспондентські відносини, – це банки-кореспонденти. Кореспондентські рахунки поділяються на два види: рахунок «лоро» («Ваш рахунок у нас»), і рахунок «ностро» («наш рахунок у Вас»). Ці рахунки можуть бути як односторонні, так і двосторонні.

Рахунок «лоро» – кореспондентський рахунок, відкритий банком-кореспондентом комерційному банку та за яким банк-кореспондент здійснює операції з перерахування і зарахування коштів згідно з укладеним договором. Цей рахунок є кореспондентським рахунком «ностро» у комерційному банку.

Порядок відкриття та режим функціонування кореспондентських рахунків між банками визначається договором між ними.

Платежі за кореспондентськими рахунками, умови яких узгоджуються в укладеному договорі, можуть виконуватися в межах залишку грошових коштів на рахунку або з перевищенням цього залишку, але за рахунок наданого за рахунком кредиту (овердрафту).