Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§4. операції на міжбанківському валютному ринку

Однією із найважливіших складових грошового ринку є валютний ринок, започаткований у серпні 1992 р. після створення Валютної біржі Національного банку України, яка згодом, у липні 1993 р., була реформована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ) і діє відповідно до постанови Правління НБУ «Про українську міжбанківську валютну біржу». Головною метою діяльності УМВБ було визначено необхідність упорядкування операцій з купівлі–продажу іноземної валюти уповноваженими банками та надання пропозицій щодо політики курсоутворення.

До 1993 р. торгівля на УМВБ здійснювалася тільки двома валютами – доларами США та білоруськими рублями. З 1993 р. розпочалися торги російськими рублями та німецькою маркою, а з 1995 р. – французькими франками, англійськими фунтами стерлінгів та італійськими лірами.

Складовою сучасного валютного ринку України поряд з УМВБ, яка має чотири філії (в Дніпропетровську, Харкові, Львові та Донецьку), є Кримська валютна біржа, яка діє в Сімферополі.

Валютний ринок можна визначити як систему соціально-економічних та організаційних відносин з приводу купівлі та продажу іноземних валют і платіжних документів, що виражені в іноземних валютах1.

Функціями валютного ринку є:

обслуговування міжнародного обігу товарів, послуг та капіталів;

формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;

створення механізму для захисту від валютних ризиків;

використання державою валютного ринку для здійснення збалансованої грошово-кредитної політики.

Правові засади організації валютного ринку в Україні встановлені Декретом Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ, мають право від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, а також за свій рахунок здійснювати операції з фізичними особами з купівлі та продажу готівкою іноземної валюти. А Національний банк України визначає структуру міжбанківського ринку, порядок та умови торгівлі на ньому іноземною валютою.

Згідно з Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затвердженими постановою Правління НБУ від 18.03.1999 р. зі змінами та доповненнями операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяються лише суб’єктам цього ринку, до яких належать:

Національний банк України;

уповноважені комерційні банки, які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями;

валютні біржі.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках.

Операції купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб’єктами на міжнародних валютних ринках або на міжбанківському ринку України.

Всі валютні операції з валютами першої групи Класифікатора іноземних валют НБУ і операції купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні здійснюються уповноваженими банками тільки на умовах «тод», «том» або «спот». Проведення валютних операцій на умовах «форвард», а також операцій з валютними деривативами (ф’ючерс, опціон і т. ін.) не дозволяється.

Уповноваженим банкам забороняється здійснення безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти першої групи за іноземну валюту другої групи, за винятком покупки іноземної валюти першої групи Класифікатора за іноземну валюту другої групи на міжнародних валютних ринках.

Укладення та підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют першої групи Класифікатора за гривні серед уповноважених банків проводиться в період Торгової сесії. Класифікація валют встановлюється і змінюється на підставі постанови Правління НБУ. Національний банк України має право змінювати режим Торгової сесії, попередивши про це уповноважені банки не пізніше ніж за два робочі дні до терміну зміни.

Підставою для купівлі іноземної валюти резидентами чи нерезидентами за національну чи іноземну валюту є відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення відповідних валютних операцій.

Придбані у встановленому порядку на міжбанківському валютному ринку валютні кошти, відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні бути використані резидентом протягом 5 робочих днів з моменту зарахування цих коштів на його валютний рахунок на цілі, зазначені у заяві на купівлю валюти. У випадках порушення цього терміну придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, яка може виникнути внаслідок такої операції, щоквартально направляється в Державний бюджет України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

На період до стабілізації ситуації на валютному ринку в Україні запроваджується обов’язковий продаж іноземної валюти, що надходить на користь резидентів України. Відповідно до постанови Правління Національного банку України «Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів – юридичних осіб» від 4.09.1998р. зі змінами та доповненнями встановлено, що на період до стабілізації валютного ринку України 50\% надходжень в іноземній валюті першої групи Класифікатора на користь резидентів – юридичних осіб підлягають обов’язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку.

Обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют НБУ:

а) які надходять у вигляді кредитів від уповноважених банків та уповноважених кредитно-фінансових установ, від нерезидентів, міжнародних фінансових організацій;

б) які перераховані на територію України з метою здійснення інвестицій;

в) придбані на Українській і Кримській міжбанківських валютних біржах через уповноважені банки для розрахунків з нерезидентами;

г) які були перераховані на користь нерезидента і повернулись у зв’язку з тим, що взаємні обов’язки повністю або частково не виконані, за умови, що ці кошти не були куплені на міжбанківському валютному ринку України;

д) які надійшли на користь резидентів – посередників за договорами комісії, поруки, консигнації або агентськими угодами і котрі підлягають перерахуванню резидентам і нерезидентам;

е) депозити, котрі розміщені резидентами в уповноважених банках, а також інвестиції, які здійснені резидентами за межами України в випадках їх повернення власнику;

є) які надходять транспортним організаціям і підприємствам зв’язку від експорту власних послуг, що спрямовуються ними на експлуатаційні видатки;

ж) які надходять у безготівковій формі у вигляді добровільних пожертвувань;

з) відсотки, нараховані на залишки коштів в іноземній валюті на рахунках резидентів – юридичних осіб.

Гривневий еквівалент іноземної валюти, проданої на міжбанківському валютному ринку України (МВРУ), в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше 2 банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ отримують комісійну винагороду в гривнях. Операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються суб’єктами МВРУ за договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження комісійної винагороди і розміру маржі між курсами купівлі та продажу.

Виступаючи основним суб’єктом МВРУ, Національний банк України як головний державний орган валютного регулювання встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют і міжнародних розрахункових одиниць, який застосовується як розрахунковий обмінний курс для проведення валютних операцій.

Національний банк України встановлює офіційний обмінний курс гривні до долара США як середньозважений курс за операціями комерційних банків на міжбанківському валютному ринку, фіксингу Європейського центрального банку, поточних крос-курсів валют до євро, а також крос-курсів відповідних валют до долара США на міжнародних валютних ринках.

Щодо інших іноземних валют, то офіційні обмінні курси гривні до них встановлюються Національним банком України в передостанній робочий день місяця зі строком дій цих курсів з першого числа наступного місяця і до його кінця без зобов’язань здійснювати операції купівлі та продажу цих іноземних валют за зазначеними курсами.

Уповноважені банки, здійснюючи операції з купівлі продажу іноземної валюти за власні кошти, повинні здійснювати їх тільки в межах ліміту відкритої валютної позиції. Цей ліміт визначається Національним банком України у відповідності до п.3 ст.44 Закону України «Про Національний банк України».

Валютна позиція – це співвідношення активів і пасивів, а також позабалансових вимог і зобов’язань банку за кожною іноземною валютою, яке складається внаслідок проведення уповноваженим банком валютних операцій.

До активів та позабалансових вимог в іноземній валюті належать готівкові валютні кошти, кошти на кореспондентських рахунках «Ностро», кредитно-інвестиційний портфель в іноземній валюті, надані валютні гарантії, укладені строкові контракти на придбання валюти. До пасивів та позабалансових зобов’язань в іноземній валюті належать валютні депозити, отримані кредити в іноземній валюті, кошти на кореспондентських рахунках «Лоро», укладені строкові контракти на продаж валюти.

При здійсненні операцій на валютних ринках банки постійно вкладають частину своїх ресурсів у валюті, яку вони продають, в найбільш ліквідну валюту. При цьому змінюється співвідношення вимог та зобов’язань банку в іноземній валюті, яке визначає його валютну позицію. Якщо вони рівні, валютна позиція вважається закритою, а якщо не збігаються, – відкритою. Відкрита валютна позиція може бути довгою (вимоги перевищують зобов’язання) і короткою (зобов’язання перевищують вимоги). Стан валютної позиції є головним чинником валютного ризику, тому правове регулювання цього питання сприяє стабілізації економічної ситуації через мінімізацію валютних ризиків окремих банків і банківської системи в цілому та запобігання спекулятивного тиску на валютний курс.

Уповноважені банки одержують право на відкриту валютну позицію з дати отримання ними від Національного банку України банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. В сучасних умовах управління співвідношення довгих і коротких валютних позицій банку має важливе прикладне значення для підвищення рівня прибутковості валютних операцій та досягнення оптимального рівня валютних ризиків. Прибутковості валютних операцій сприяє підвищення курсу іноземної валюти при наявності довгої валютної позиції, в той час зниження курсу іноземної валюти призводить до одержання прибутку при наявності короткої валютної позиції банку.