§2. правова характеристика цінних паперів

Відомо, що використання цінного папера як особливого документа і засвідчення права володіння майном відноситься до епохи середньовіччя. А прообразом першого виду цінних паперів – векселя був супровідний лист одного італійського банкіра-міняйла іншому з проханням виплатити подавцю листа замість сплачених ним грошей відповідну суму в місцевій валюті.

Сучасне уявлення про цінні папери в Україні визначається Цивільним кодексом України. Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.

Цінний папір являє собою документ офіційного характеру, виконаний за встановленою формою, що містить необхідний мінімум реквізитів, які посвідчують грошове або інше майнове право. Реалізація втіленого в цінному папері права можлива тільки за умови пред’явлення оригіналу самого документа.

Цінний папір є специфічним товаром, який має споживчу вартість і ціну. Ціна, за якою цінний папір перебуває в обігу на ринку, називається курсовою ціною.

Цінний папір відрізняється від інших документів тим, що він завжди є документом майнового характеру. Але на відміну від інших документів, які фіксують певні права (заповіти, страхові поліси та інше), цінний папір може бути реалізований лише шляхом його пред’явлення.

В сучасних умовах цінні папери є регулятором суспільного відтворення, забезпечуючи приплив капіталу в одні галузі та відтік капіталу з інших. Падіння курсу цінних паперів свідчить про погіршення економічної кон’юнктури, а підвищення курсу свідчить про стабілізацію економічного стану країни. В свою чергу, економічна ситуація в країні впливає на курси цінних паперів, а ті – на функціонування економіки.

Цінні папери можуть бути іменними, на пред’явника та ордерні.

Іменний цінний папір – це документ, виписаний на ім’я конкретної особи, яка тільки і може здійснити закріплене цим папером право. Для іменних акцій ім’я власника вноситься в книгу реєстрації акцій, що ведеться товариством. Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення вимог (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером, несе відповідальність за недійсність відповідної вимоги, але не за її виконання.

Цінним папером на пред’явника називається документ, для засвідчення прав власника якого достатньо лише пред’явлення цінного папера. Цінні папери на пред’явника обертаються вільно і можуть бути використані для розрахунків, а також як застава для забезпечення кредитів. Для передавання іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення цінного папера цій особі.

Ордерні цінні папери характеризуються тим, що держатель папера повинен бути легітимований як пред’явленням самого папера, так і шляхом передавального напису – індосаменту. Індосант несе відповідальність не лише за існування права, а й за його здійснення.

Індосамент, учинений на цінному папері, переносить усі права, посвідчені цінним папером, на особу – індосата, якій або за наказом якої передаються права за цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якою має бути здійснено виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якою або за наказом якої має бути здійснено виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник.

Особа, яка видала цінний папір, та всі особи, які індосували його, відповідають перед його законним власником солідарно. У разі задоволення вимоги законного власника цінного папера про виконання посвідченого цим папером обов’язку однією або кількома особами з числа тих, хто зобов’язався за цінним папером, вони набувають права зворотної вимоги щодо інших осіб, які зобов’язалися за цінним папером.

Правове регулювання випуску та обігу цінних паперів, до яких належать облігації, чеки, векселі, ощадні сертифікати, коносаменти, варанти, акції та інші документи, забезпечується постановами Кабінету Міністрів України «Про встановлення плати за видачу дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів» (25.10.1991 р. зі змінами 28.10.1996 р.), «Про затвердження порядку накладання арешту на цінні папери» (22.09.1999 р.) та іншими.

Облігацією називається цінний папір, що посвідчує права її утримувача на одержання від особи, яка випустила облігацію, у передбачений у ній строк номінаційної вартості облігації або іншого майнового еквівалента. Облігація надає її утримувачеві також права на одержання фіксованого в ній відсотка номінальної вартості облігації або інші майнові права.

Підставою виникнення обов’язків емітента облігації є договір облігаційного займу, сутність якого полягає в наступному. Одна сторона (займодавець) надає встановлену грошову суму іншій стороні (позичальнику). На підтвердження цієї угоди позичальник вручає облігацію контрагенту і зобов’язується повернути йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ній строк зі сплатою обумовленого відсотка.

У разі невиконання емітентом зобов’язання з виплати доходів від відсоткових облігацій стягнення відповідних сум проводиться примусово судом або арбітражним судом.

Окрім раніш наведених загальних нормативних актів, які регулюють правовідносини на ринку цінних паперів, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів, Фондом державного майна, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та Національним банком України прийнято спеціальні нормативно-правові акти за різними напрямками використання цінних паперів в Україні. Так, для регулювання випуску і розміщення безвідсоткових облігацій внутрішньої державної позики 1996 р. затверджена постанова Кабінету Міністрів України 29.04.1996 р. «Про випуск безвідсоткових (дискантних) облігацій внутрішньої державної позики 1996 р.»

Чеком називається цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження чекодавця банкові видати утримувачеві чека зазначену в ньому суму.

Правове регулювання використання при безготівкових розрахунках юридичних та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою розрахункових чеків як платіжних інструментів здійснюється згідно з Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 р.

Векселем називається цінний папір, що посвідчує нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням передбаченого векселем строку певну суму власнику векселя.

Відповідно до Положення про операції банків з векселями від 28.05.1999 р. зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Правління Національного банку України від 23.10.1999 р., банки здійснюють з векселями кредитні, торгові, розрахункові, гарантійні, комісійні та довірчі операції. Акцією називається цінний папір, що посвідчує право її утримувача (акціонера) на одержання частини прибутку акціонерного товариства у формі дивідендів, на участь в управлінні справами акціонерного товариства та на частину майна, що залишилося після його ліквідації. Акції можуть бути іменними та на пред’явника, простими та привілейованими.

Прості іменні акції передбачають рівні права участі акціонерів, імена яких входять до обов’язкових реквізитів акцій. Власниками простих іменних акцій є громадяни, які вільно розпоряджаються ними, але з дотриманням певних правил. Обіг іменних акцій фіксується в книзі реєстрації акцій, в якій зазначаються відомості про власника, час придбання акції, кількість таких акцій у кожного з акціонерів. Статутами акціонерних товариств визначаються акції, що перебувають у вільному обігу, або з обмеженим колом обігу. Якщо в акції спеціально не зазначено, що вона не підлягає передачі, така акція передається шляхом повного індосаменту. Прості акції дають акціонеру право на отримання дивідендів у розмірі, який визначається зборами акціонерів, право одного голосу в управлінні товариством, а також право на частину майна акціонерного товариства у разі його ліквідації пропорційно кількості належних акціонеру акцій.

Придбання і відчуження акцій на пред’явника не потребують реєстрації акцій, окрім фіксації у книзі реєстрацій загальної кількості акцій на пред’явника. Акції на пред’явника обертаються вільно, без індосаментних процедур, і для акціонерного товариства пред’явник такої акції має усі права і повноваження акціонера.

Привілейовані акції дають право акціонеру на переважне отримання дивідендів і пріоритетну участь в розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» власники привілейованих акцій не можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством. Привілейовані акції дають їх власникові переважне право на пріоритетну участь в розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації.

Ощадним сертифікатом називається письмове свідоцтво банку про вкладення коштів, яке посвідчує право вкладника на одержання у будь-якому закладі цього банку або в іншій кредитній установі суми вкладу та процентів за тим вкладом після спливу встановленого строку. Ощадні сертифікати можуть бути номіновані як в національній, так і в іноземній валюті. Сертифікати можуть бути строковими або до запитання, іменні та на пред’явника. Доход від ощадних сертифікатів виплачується при пред’явленні останніх для оплати в банк, що їх випустив. Розрахунки за придбання сертифікатів і виплати сум за ними для юридичних осіб здійснюються тільки в безготівковій формі, а для фізичних осіб – як готівковій, так і в безготівковій формах.

Правове регулювання випуску та обігу ощадних сертифікатів здійснюється згідно з Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03.12.03 р.

Варантом визначають цінний папір (товаророзпорядчий документ), що посвідчує право його утримувача розпоряджатися майном, зазначеним у варанті, використовуючи останній як спосіб забезпечення зобов’язання. Варант є різновидом опціону на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями, та надає його власнику право придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною. А опціон являє собою стандартний документ, укладений як стандартизований контракт, який закріплює (але не зобов’язує) його власника на придбання від емітента опціону (опціон на купівлю) чи на продаж емітенту (опціон на продаж) у термін, визначений в ньому, зазначеної в ньому кількості базового активу за зафіксованою при укладенні ціною.

Вимоги до проведення реєстрації випуску та порядок обігу варантів регулюються Правилами випуску та обігу фондових деривативів від 24.06.1997 р., затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Коносамент – це товаророзпорядчий документ, що посвідчує право його утримувача розпоряджатися зазначеним у коносаменті вантажем і одержати вантаж після завершення перевезення. Коносамент може бути на пред’явника, ордерним або іменним. Коносамент головним чином застосовується при здійсненні морських перевезень і є доказом прийняття перевізником вантажу, зазначеного в цьому документі. Він виконує наступні функції: є доказом наявності договору морської перевозки вантажу та його змісту; являє собою розписку, яка засвідчує прийняття вантажу перевізником; є товаророзпорядчим цінним папером. Комерційні банки можуть видавати кредити під заставу коносамента. Враховуючи, що коносамент є товаророзпорядчим цінним папером, застава коносамента фактично означає заставу товару.

Серед цінних паперів особливе місце займають лотерейні білети, в основі яких знаходиться договір лотереї. За договором лотереї одна сторона – покупець лотерейного білета сплачує встановлену грошову суму іншій стороні – засновнику лотереї, який на посвідчення укладеної угоди вручає лотерейний білет контрагенту і зобов’язується передати у власність виграш за умови випаду його в тиражі на даний білет. Договір лотереї реальний, сплатний, односторонньо зобов’язальний.

Приватизаційні папери – це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Вони можуть бути тільки іменними.

Порядок випуску та обігу приватизаційних паперів визначається Законом України «Про приватизаційні папери» від 6.03.1992 р., а також іншими нормативними актами.

Приватизаційні папери містять інформацію про вид приватизаційного папера, серію, номер, дату випуску, строк використання, прізвище власника та його права.

Приватизаційні папери використовуються громадянами України тільки шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного папера з обов’язком відображення змісту обмінної операції. Громадяни мають право використовувати приватизаційні папери одного виду в різних сферах приватизації шляхом забезпечення їх взаємного конвертування.