Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§2. система запобігання та протидії легалізації в україні доходів, одержаних злочинним шляхом

Відповідно до ст.2 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», до легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, відносяться дії, спрямовані на приховування чи маскування незаконного походження коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх надходження, місцезнаходження, переміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів або іншого майна, за умови усвідомлення особою, що вони були доходами. А доходом у даному випадку визнається будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передує легалізації, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а так само включає рухоме та нерухоме майно і документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній.

Система запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, складається з двох рівнів: первинного та державного фінансового моніторингу.

Суб’єктами первинного фінансового моніторингу є: банки, страхові та інші фінансові установи; платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрінгові та клірингові установи; товарні, фондові та інші біржі; професійні учасники ринку цінних паперів; інститути спільного інвестування; гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї; підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами; підприємства і об’єднання зв’язку, інші не кредитні організації, які здійснюють переказ грошей, та інші юридичні особи, які здійснюють фінансові операції. Суб’єктами державного фінансового моніторингу є: центральні органи виконавчої влади та Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, які виконують функції регулювання та нагляду за діяльністю юридичних осіб, що забезпечують здійснення фінансових операцій, та спеціально уповноважений орган виконавчої влади, який діє у складі Міністерства фінансів України, – Державний департамент фінансового моніторингу.

Фінансовою операцією визначається будь-яка операція, пов’язана із здійсненням або забезпеченням здійснення платежу за допомогою суб’єкта первинного фінансового моніторингу, зокрема: внесення або зняття депозиту; відкриття рахунка; переказ грошей з рахунка на рахунок; обмін валюти; надання послуг з випуску, купівлі або продажу цінних паперів та інших видів фінансових активів; надання або отримання позики чи кредиту; страхування або перестрахування; надання фінансових гарантій та зобов’язань; довірче управління портфелем цінних паперів; фінансовий лізинг; здійснення випуску, обігу, погашення державної та іншої грошової лотереї; надання послуг з випуску, купівлі, продажу і обслуговування чеків, платіжних карток, грошових поштових переказів та інших платіжних інструментів.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу для запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, зобов’язані:

проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок, на підставі наданих в установленому порядку документів або наявності підстав вважати, що інформація щодо ідентифікації особи потребує уточнення;

забезпечувати виявлення і реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

надавати Державному департаменту фінансового моніторингу інформацію про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, та сприяти у проведенні аналізу цих операцій;

сприяти суб’єктам державного фінансового моніторингу з питань проведення аналізу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» обов’язковий фінансовий моніторинг визначено як сукупність заходів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу з аналізу інформації щодо фінансових операцій, що надається суб’єктами первинного фінансового моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації відповідно до законодавства України.

Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції, визначається суб’єктами первинного фінансового моніторингу згідно з вимогами законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про банки та банківську діяльність» безумовними вимогами до банків щодо ідентифікації є заборона відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки та вступати в договірні відносини з клієнтами – юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від свого імені.

Банк зобов’язаний ідентифікувати: клієнтів, що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що перевищує еквівалент 50 тис. грн.; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Для відкриття клієнтові рахунка банк має право витребувати, а клієнт зобов’язаний надати документи і відомості, необхідні для з’ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Для ідентифікації клієнта – юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі, якщо юридична особа є господарським товариством, банк має ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Для ідентифікації клієнта – фізичної особи банк має право витребувати інформацію, яка стосується його особи, в органів державної влади, інших юридичних осіб. Вказані органи державної влади, банки, інші юридичні особи зобов’язані протягом 10 робочих днів з дня отримання вимоги безоплатно надати банку таку інформацію.

Ідентифікація клієнта банку не є обов’язковою при здійсненні кожної операції, якщо клієнт був раніше ідентифікований відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері легалізації доходів.

Усі документи про здійснення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та результати ідентифікації осіб, які здійснювали такі операції, банк зобов’язаний зберігати протягом 5 років з дня проведення таких операцій, так само, як і результати ідентифікації власника банківського рахунка та особи, уповноваженої діяти від його імені.

Як і банкам, так і фінансовим установам відповідно до ст.18 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під час здійснення фінансових операцій забороняється вступати в договірні відносини з анонімними особами, відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки, вступати в договірні відносини з юридичними чи фізичними особами у разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені. Аналогічними є й інші вимоги щодо ідентифікації клієнтів фінансових установ. Фінансова установа надає відповідні фінансові послуги лише після здійснення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів по запобіганню легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Перед або після здійснення фінансової операції суб’єкт первинного фінансового контролю з’ясовує можливість віднесення її до операції, що підлягає фінансовому моніторингу.

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від забезпечення здійснення фінансової операції у разі встановлення, що ця фінансова операція містить ознаки такої, що підлягає фінансовому моніторингу.

Порядок надання Державному департаменту фінансового моніторингу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, для банків встановлюється НБУ, а для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу – КМ України. Працівникам суб’єктів первинного фінансового моніторингу, які надіслали Державному департаменту фінансового моніторингу повідомлення про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, забороняється повідомляти про це осіб, які здійснюють фінансову операцію, та будь-яких третіх осіб.

У випадку, коли у працівників суб’єкта первинного фінансового моніторингу, який здійснює фінансову операцію, виникають мотивовані підозри, що фінансова операція здійснюється з метою легалізації доходів, суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний надавати Державному департаменту фінансового моніторингу інформацію про таку фінансову операцію. Коли суб’єкти первинного фінансового моніторингу підозрюють, що здійснювані фінансові операції пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, вони зобов’язані негайно повідомити про такі операції Державний департамент фінансового моніторингу та правоохоронні органи України.

Важливим кроком у напрямку реалізації норм законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», «Про внесення змін у деякі закони України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом», налагодження суворого контролю за операціями банків, а також перешкоджання легалізації «брудних» коштів є розробка НБУ Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.05.2003 р. У цьому Положенні встановлені загальні вимоги НБУ до виявлення та реєстрації операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, а також передбачається організація внутрішньобанківської системи запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, основними елементами якої є:

процедури ідентифікації та вивчення клієнтів та осіб, уповноважених діяти від їх імені;

ведення реєстру фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу;

надання інформації про фінансові операції, які підлягають фінансовому моніторингу, Державному департаменту фінансового моніторингу.

Згідно з цим Положенням у комерційних банках з урахуванням основних напрямків діяльності, рівня ризиків, пов’язаних з клієнтами та їх операціями, призначається відповідальний працівник або створюється спеціальний підрозділ з протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.