Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§5. наглядова діяльність нбу

Удосконалення банківської діяльності в Україні обумовлено існуючою системою банківського регулювання та нагляду, що згідно з чинним законодавством здійснюється Національним банком. Ст. 1 Закону України «Про Національний банк України» визначає банківське регулювання як одну із функцій Національного банку, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. В цьому визначенні акцентується увага на нормах, чого, на наш погляд, недостатньо. Норми – це тільки початковий елемент в механізмі регулювання банківських відносин. Наступний елемент – це реалізація цих норм. Може статись, що всі необхідні норми є, але вони не застосовуються або застосовуються недостатньо. Потрібна законність – точне дотримання норм законів. Це також стосується і встановлених НБУ обов’язкових економічних нормативів, за допомогою яких регулюється достатність капіталу, ліквідність та кредитоспроможність установ та організацій. Якщо ці нормативи встановлені, але не виконуються, то цим створюється загроза для законних інтересів акціонерів і вкладників, і ні про яке регулювання мова йти не може. Таким чином, банківське регулювання повинно включати нагляд за нормами банківського права та практикою їх застосування.

Державне регулювання діяльності банків, як визначено ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», здійснюється Національним банком України у таких формах:

І. Адміністративне регулювання:

реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

нагляд за діяльністю банків;

надання рекомендацій щодо діяльності банків.

ІІ. Індикативне регулювання:

встановлення обов’язкових економічних нормативів;

визначення норм обов’язкових резервів для банків;

встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

визначення процентної політики;

рефінансування банків;

кореспондентські відносини;

управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

імпорту та експорту капіталу.

Метою банківського нагляду, яка визначена ст. 67 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Подібне визначення міститься і в ст. 55 Закону України «Про Національний банк України», але стосовно головної мети як нагляду, так і банківського регулювання взагалі. А ст.1 Закону України «Про Національний банк України» визначає банківський нагляд як систему контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.

Аналізуючи норми державного регулювання банківської діяльності, можна визначити, що основними принципами банківського нагляду є принципи законності, плановості, постійності, об’єктивності, компетентності, поєднання внутрішнього і зовнішнього контролю та можливість залучення незалежних аудиторських організацій.

Принцип законності є визначальним у побудові системи банківського нагляду. Він закріплює вимогу дотримуватися Конституції України та чинного законодавства. Об’єктивність є одним з основоположних принципів організації наглядової діяльності і базується на неупередженості здійснюваної контрольної діяльності.

Наглядові та регулятивні функції НБУ здійснюються ним як безпосередньо, так і через створений ним орган банківського нагляду шляхом:

перевірки достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків та ліцензуванні банківських операцій;

перевірки дотримання обов’язкових економічних нормативів;

участі у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку та ін.

Принцип плановості в ході здійснення контрольних повноважень НБУ передбачається відповідно до ст. 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правовими актами НБУ. Перевірки банків здійснюються відповідно до плану, затвердженого НБУ. Планова перевірка здійснюється не частіше як один раз на рік. Щодо принципу постійності, то одним з його проявів є закріплений законом обов’язок банків подавати НБУ фінансову і статистичну інформацію щодо роботи банку, його операцій, ліквідності та платоспроможності.

До системи наглядово-контрольної діяльності входить декілька її напрямків, зокрема: державний нагляд, що здійснюється НБУ; внутрішній банківський контроль, що здійснюється відповідною службою комерційного банку; зовнішній аудит проводиться незалежними аудиторськими організаціями.

В Україні використовується комбінована система банківського регулювання і нагляду, яка передбачає використання документарного підходу, побудованого на аналізі звітності комерційних банків й інспектуванні банківських установ на місцях шляхом проведення перевірок органами банківського нагляду, а також під час проведення консультацій та переговорів.

Вступний контроль здійснюється з метою повного визначення вимог для отримання ліцензії на проведення банківських операцій. Він здійснюється на стадії державної реєстрації банків та їх філій і дає змогу ще до вирішення питання щодо відкриття банку впевнитися в його майбутній надійності. Основною метою вступного контролю є допущення на фінансово-кредитний ринок країни лише таких банків, умови діяльності яких відповідають встановленим НБУ обов’язковим вимогам і не створюють загрози інтересам їх клієнтів. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» вимоги вступного контролю передбачають подання НБУ для державної реєстрації відповідних установчих документів, що відповідають чинному законодавству. Зазначені вимоги відповідно до ст. 17 зазначеного Закону стосуються обсягу капіталу; джерел внесків до статутних фондів банків; фінансового стану засновників банків; кваліфікації, професійної придатності та ділової репутації керівників банків; бізнес-плану, що визначає основні види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки. Основними вимогами для отримання банківської ліцензії відповідно до ст. 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу у розмірі, що встановлюється ст. 31 цього Закону; належна забезпеченість банку банківським обладнанням, комп’ютерною технікою, відповідними приміщеннями; рівень професійної придатності керівників банку.

Попередній контроль здійснюється з метою дотримання розумного ведення справ, заборони або обмеження окремих видів діяльності, відрахувань від резервів страхування активних операцій банків, які гарантують безпеку і стабільність банку та захист інтересів його клієнтів. Він базується на перевірці економічних нормативів та аналізі звітності, що надаються комерційними банками до НБУ (документальна ревізія).

Обов’язкові економічні нормативи НБУ встановлює з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової стабільності банків відповідно до ст. 58 Закону України «Про Національний банк України». Інструкцією НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженою постановою Правління НБУ 28.08.2001 р., визначено тринадцять обов’язкових нормативів, об’єднаних в чотири групи, яких повинні дотримуватись комерційні банки:

1. Нормативи капіталу:

мінімальний розмір регулятивного капіталу;

адекватність регулятивного капіталу;

адекватність основного капіталу.

2. Нормативи ліквідності:

миттєва ліквідність;

поточна ліквідність;

короткострокова ліквідність.  

3. Нормативи кредитного ризику:

максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента;

великий кредитний ризик;

максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;

максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам.

4. Нормативи інвестування:

інвестування в цінні папери окремо за кожною установою;

загальна сума інвестування;

ризик загальної (довгої) короткої валютної позиції банку.

Проведення документальної ревізії дає можливість спостерігати за динамікою економічних нормативів для визначення реальних можливостей та перспектив розвитку кожного конкретного банку, а також ймовірності і причини виникнення можливих негативних явищ в його наступній діяльності.

Поточний контроль здійснюється шляхом інспектування, проведення систематичних та комплексних перевірок поточної діяльності банків і їх установ, а також розробки і вживання заходів їх організаційного закріплення. При інспектуванні перевіряються: законність здійснюваних операцій; стан бухгалтерського обліку, діяльність служби внутрішнього банківського аудиту, достовірність звітів тощо. Поточний контроль передбачає розробку заходів організаційного зміцнення і фінансового оздоровлення перевірюваного банку.

В залежності від фінансового стану комерційного банку нагляд поділяється на загальний, інтенсивний та нагляд високої міри.

Загальний нагляд розповсюджується на стабільно працюючі банки, які фінансово стійкі, дотримуються економічних нормативів, норм чинного законодавства, мають добру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управління НБУ. Загальний нагляд полягає в контролі за дотриманням економічних нормативів і перевірці інших звітів банків. Інформація щодо виявлених порушень направляється НБУ для вжиття відповідних заходів.

Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки, які періодично не дотримуються економічних нормативів, мають нестабільний фінансовий стан, в діяльності яких є інші недоліки.

Нагляд високої міри застосовується до банків, які два і більше разів протягом кварталу порушують економічні нормативи і допускають інші грубі порушення або мають незадовільний фінансовий стан.

Вагомою складовою індикативного регулювання та активного банківського нагляду є застосування обов’язкових економічних нормативів, ретельний аналіз яких дозволяє виявити проблеми в банках на ранньому етапі та застосувати своєчасні заходи щодо виправлення існуючої ситуації.

Однією з форм банківського контролю є подання банками звітності. Банківську звітність можна визначити як сукупність дій банківської установи по складанню, веденню та здачі документів установленої форми, які містять відомості про результати діяльності банку, в тому числі за активними та пасивними операціями, його майновий стан, ліквідність, платоспроможність, прибутковість тощо. Згідно з Інструкцією «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» форми звітності банків поділяються на щоденні, щомісячні та квартальні.

До щоденних форм звітності належать такі форми: баланс комерційного банку; звіт про структуру активів та пасивів за строками; звіт про відкриті валютні позиції; інформація щодо обсягу валюти, яка знаходиться на окремому депозитному рахунку в Національному банку, для розрахунку значень відкритої валютної позиції; інформація для розрахунку деяких економічних нормативів. До щомісячних форм звітності належать такі форми: баланс комерційного банку; балансовий звіт комерційного банку; звіт про дотримання економічних нормативів, дотримання нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції, кредитний портфель та інше. До квартальних форм звітності належить така форма звітності, як інформація про фізичних осіб у комерційних банках.

Результати економічного аналізу діяльності кожного банку та висновок щодо діяльності, який має містити загальну оцінку фінансового стану банку; оцінку дотримання банком економічних нормативів і розмір регулятивного капіталу; інформацію територіального управління НБУ про застосування заходів впливу до банків за порушення банківського законодавства; відомості про суми нарахованих, стягнених або нестягнених штрафів; основні відомості про проведені перевірки діяльності банку, щомісяця подаються територіальними управліннями Генеральному департаменту банківського нагляду НБУ.

Як уже зазначалось, банківський нагляд передбачає не тільки виконання наглядово-контрольних завдань Національним банком, а також обов’язкову участь у контрольному процесі аудиторів. Щодо зовнішнього аудиту, то фінансова звітність банків, що подається НБУ, має бути щорічно перевірена незалежною аудиторською фірмою, а її висновки доповідаються Департаменту пруденціального нагляду НБУ. В аудиторському звіті – висновки про баланс банку; рахунки доходів та витрат; рух капіталу; активи та пасиви; достатність резервів та капіталу банку; адекватність бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього аудиту та заходів контролю банку і про те, чи відповідає наданий банком фінансовий звіт дійсному фінансовому стану банку.

Об’єктом аудиторської перевірки виступають не лише комерційні банки, а й Національний банк України.

Для органів, які здійснюють банківський нагляд, найефективнішим способом отримання інформації про реальне становище банку є інспектування. У ст. 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що регулює порядок проведення інспекційних перевірок на місцях, містяться норми, які визначають мету і порядок проведення таких перевірок. Зокрема, перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ.

За часом проведення перевірки поділяються на планові та позапланові, а за організацією проведення – на виїзні та безвиїзні. Під час проведення виїзних перевірок банки зобов’язані забезпечити інспекторам НБУ вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням вимог чинного законодавства.

За результатами проведення виїзних перевірок складається акт, в якому повинні бути обов’язково відображені, якщо мали місце, конкретні статті законодавчих актів НБУ, вимоги яких порушені. В свою чергу, під час здійснення безвиїзного контролю фінансового стану банків працівниками банківського нагляду ключову роль відіграє банківська статистика. Однак тільки перевірка на місці може дати детальну інформацію про операції, систему контролю і процес керівництва банком, яка необхідна для оцінки фінансового стану банку і його відповідності вимогам банківського законодавства.

Наглядова діяльність НБУ охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні у частині дотримання законодавства щодо здійснення банківської діяльності. Свої наглядові та регулятивні функції НБУ здійснює шляхом реалізації таких повноважень:

здійснює всі види перевірок на місцях банків в Україні, а також перевірку достовірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами під час реєстрації банків та ліцензування банківських операцій;

може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів (учасників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;

може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасників), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.

Національний банк ставить вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій про результати діяльності банків. Наглядова діяльність передбачає проведення департаментом банківського нагляду НБУ інспекційних перевірок банків, їх філій та представництв, які спрямовані на виявлення порушень і недоліків у роботі. Інспектори перевіряють законність операцій, що виконуються, стан обліку, достовірність звітів та інших документів. За підсумками інспектування керівництву банку направляється інформація, в якій зазначаються причини виявлених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його можливість та шляхи виходу з ситуації, що склалася.

Безпосередньо процес нагляду за діяльністю комерційних банків здійснює територіальне управління НБУ, відділ банківського нагляду на підставі отриманої інформації та звітності. У разі порушення вимог банківського законодавства територіальне управління вирішує питання з керівництвом комерційного банку про проведення спільної наради з метою обговорення проблем діяльності цього банку, а при виявленні недоліків у роботі банку пропонується вжити заходів щодо їх усунення.

За підсумками проведеної інспекції територіальне управління інформує керівництво комерційного банку про подальші дії територіального управління, в тому числі про надання необхідних матеріалів до відповідних департаментів НБУ. Відповідні департаменти Національного банку проводять детальний аналіз наданих та матеріалів, отриманих з інших джерел, про наявність недоліків і порушень в діяльності комерційного банку та готують пропозиції щодо їх усунення.

§6. Заходи впливу Національного банку України

Завершальним етапом нагляду за комерційними банками є контроль за дотриманням у визначені строки вказівок відповідних органів щодо усунення виявлених недоліків. Для цього наглядові органи використовують законодавчо визначені заходи впливу на банки. Основними офіційними заходами є попередження, вимоги щодо усунення недоліків, штрафні санкції, передача банку під контроль наглядового органу, організація злиття або поглинання, позбавлення ліцензії на проведення окремих банківських операцій, призначення тимчасової адміністрації і як максимально негативний захід – ліквідація кредитної установи. Конкретні види санкцій, підстави та порядок їх застосування уповноваженим державним органом банківського нагляду – НБУ передбачені чинним законодавством.

Національний банк України має право застосовувати до комерційних банків відповідні санкції у випадку порушення суб’єктами банківської діяльності законодавства, обов’язкових економічних нормативів, порядку виконання банківських операцій, допущення несанкціонованої емісії, невиконання нормативно-правових актів НБУ, ненадання звітності або надання недостовірної звітності, збиткової діяльності, створення становища, яке загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку.

Особливістю банківського нагляду в Україні є можливість застосування безпосередньо штрафних санкцій за порушення банківського законодавства. При цьому норми чинного законодавства мають проміжні заходи впливу, а не лише анулювання банківської ліцензії й припинення діяльності банку. Вони включають перелік примусових заходів впливу щодо припинення некомпетентного й неправомірного управління банком, у тому числі:

можливість усунення апарату управління або голови;

грошові штрафи, що накладаються на посадових осіб за порушення банківського законодавства;

право обмежувати виплату дивідендів акціонерам комерційних банків;

можливість ліквідації філій та представництв;

можливість накладення фінансових стягнень на голову правління банку за збитки, що спричинені протизаконними діями банку.

Аналізуючи банківське законодавство в сфері банківського нагляду, можна визначити, що, по-перше, відповідальність за порушення банківського законодавства настає на підставі законів України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність». По-друге, досить широке коло санкцій, які можуть застосовувати наглядовці НБУ. Слід також зауважити, що на відміну від фінансових правовідносин у банківських правовідносинах представники НБУ наділені правом оперативної самостійності. В залежності від виду порушення фінансової дисципліни, його наслідків для банківської системи та суспільства в цілому орган банківського нагляду вирішує питання про застосування того чи іншого заходу відповідальності. Такий підхід підтверджується багаторічною банківською практикою, що доводить її ефективність.

Вибір заходів впливу Національним банком України визначається з урахуванням найбільш ефективного вирішення виявлених проблем, причин і характеру допущених порушень та загального фінансового стану комерційного банку.

Заходи впливу застосовуються Національним банком на підставі:

результатів планових та позапланових інспекційних перевірок діяльності банків чи їх філій;

результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів;

результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями;

матеріалів правоохоронних органів, державних податкових служб та інших органів.

У разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк адекватно вчиненому порушенню згідно зі ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться:

письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов’язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

розпорядження щодо:

а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

д) заборони видавати банкові кредити;

е) накладення штрафів на:

керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

банки відповідно до положень, затверджених Правлінням НБУ, у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв) у разі грубого чи систематичного порушення банківського законодавства або нормативно-правових актів НБУ;

ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог банківського законодавства або нормативно-правових актів НБУ;

з) реорганізації банку;

и) призначення тимчасової адміністрації.

Письмове застереження комерційному банку надсилається НБУ, якщо діяльність проблемного банку може призвести до підвищення ризику діяльності та погіршення платоспроможності, які несуть загрози інтересам вкладників і кредиторів банку. Цим листом Національний банк України також попереджає комерційний банк про можливість застосування примусових заходів у разі недотримання вимог письмового застереження. Комерційний банк у відповіді на письмове застереження зобов’язаний повідомити строк, протягом якого він має виправити проблеми, зазначені у попередженні.

Види і вибір заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства, порядок їх застосування закріплено в Положенні «Про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», затвердженому постановою Правління НБУ від 28.08.2001р.

Застосування заходів впливу у вигляді накладення штрафів на керівників та службових осіб банку, фізичних осіб – власників істотної участі здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення, а до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, – встановлюється законами України та нормативно-правовими актами НБУ.

Якщо застосовані Національним банком заходи впливу для виходу з кризової ситуації не сприяли покращенню фінансового стану, то відповідним департаментом системи банківського нагляду за підсумками перевірок порушується перед Правлінням НБУ питання про необхідність призначення тимчасової адміністрації.

Ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено право НБУ призначати тимчасову адміністрацію банку у разі:

систематичних порушень банком вимог НБУ;

зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30 відсотків протягом останніх 6 місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу;

якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов’язань;

арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників банку;

вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;

необґрунтованої відмови банку у наданні необхідних документів чи інформації уповноваженим працівникам НБУ;

наявності публічного конфлікту у керівництві банку;

наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації.

Законодавець ретельно визначає перелік вимог та умов призначення тимчасового адміністратора та безпосередньо його діяльності.

Тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк має участь, що перевищує 50 відсотків. Тимчасовий адміністратор має повне право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, при необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.

Зокрема, тимчасовий адміністратор має право:

продовжувати або припиняти будь-які операції банку;

виконувати будь-які дії, рішення від імені банку;

розривати будь-які угоди за участю банку, які є збитковими чи непотрібними для банку;

заявляти майнові позови у судові органи;

звертатися до судових органів із заявами про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має давати інформацію про свої активи;

залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта, а також доручати керівникам здійснення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації;

звільнити чи перевести на іншу посаду будь-кого з керівників чи службовців банку, переглянути їх службові обов’язки, змінити розмір заробітної плати;

зупинити розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

продавати активи і повернути пасиви банку, які повинні бути відповідно продані або повернені з метою збереження чи підвищення платоспроможності банку або захисту інтересів вкладників та кредиторів банку;

за згодою НБУ організувати продаж чи реорганізацію банку.

У разі, якщо Національний банк України погоджується з рекомендаціями тимчасового адміністратора щодо фінансового оздоровлення, продажу чи реорганізації банку, виноситься рішення про виконання плану тимчасового адміністратора. Якщо визнано неможливість приведення банку у правову та фінансову відповідність з вимогами банківського законодавства і нормативно-правових актів НБУ протягом одного року, Національний банк відкликає ліцензію та здійснює ліквідацію банку.

Режим фінансового оздоровлення – це система заходів, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану. Підставою для переведення банку на строк не більше 12 місяців (за наявності обґрунтованих підстав строк може бути продовжений на 6 місяців) у режим фінансового оздоровлення є віднесення банку до категорії проблемних, відсутність необхідного рівня капіталу, порушення загальновстановлених норм банківського законодавства.

Програма фінансового оздоровлення має містити:

аналіз причин, які спричинили погіршення фінансового стану та збиткову діяльність банку;

конкретні заходи фінансового оздоровлення із зазначенням термінів та економічного ефекту;

кошторис витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом за філіями.

У разі переведення банку у режим фінансового оздоровлення ним проводиться детальний аналіз витрат, складається кошторис доходів та витрат і здійснюються обґрунтовані заходи, спрямовані на їх скорочення. Також аналізуються витрати, які фінансуються за рахунок балансового прибутку на предмет їх можливого скорочення.

Комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, забороняється:

залучення вкладів фізичних осіб, відкриття нових депозитних рахунків та поповнення діючих;

проведення подальшої емісії цінних паперів;

розміщення коштів у статутні фонди інших юридичних осіб;

проведення нових довірчих операцій за дорученням клієнтів;

нарахування та сплата відсотків за кредитами, наданими установами банку.

При переведенні банку у режим фінансового оздоровлення Національний банк відкликає у банку ліцензії на проведення касового виконання Державного бюджету та виконання відповідних операцій клієнтів.

Комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та пропозицій територіального управління НБУ може бути надана стабілізаційна позика. Стабілізаційна позика може надаватися тільки за умови її забезпечення заставою високоліквідних активів комерційного банку або під гарантію чи поручительство інших стабільних банків.

Рішення про надання стабілізаційної позики банку приймає Правління НБУ на підставі експертної оцінки програми фінансового оздоровлення, здійсненої територіальним управлінням НБУ, та пропозицій відповідного департаменту НБУ. У рішенні визначаються строки надання позики, порядок її погашення і оплати відсотків за користування позикою. Надання стабілізаційної позики оформлюється кредитною угодою.

Комерційним банком, який переведений у режим фінансового оздоровлення, подається до системи банківського нагляду НБУ звіт про хід виконання програми фінансового оздоровлення. У разі незадовільного виконання запланованої програми фінансового оздоровлення Правлiння НБУ може прийняти рішення про переведення комерційного банку на особливий режим контролю за його діяльністю.

У разі ефективного виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення, відповідним рішенням Правління НБУ про відміну режиму фінансового оздоровлення банк переводиться у загальний режим роботи, а якщо програма фінансового оздоровлення не виконана протягом встановленого строку і основні показники діяльності банку не покращились, Правління НБУ за поданням відповідного департаменту системи банківського нагляду та на підставі висновку територіального управління НБУ приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про ліквідацію комерційного банку.

 

Контрольні запитання

В чому полягає подвійна правова природа НБУ?

Керівні органи НБУ та їх повноваження.

Яка організаційна структура НБУ?

Які функції НБУ і за допомогою чого вони здійснюються ?

Які операції здійснює Національний банк?

За допомогою чого здійснюється наглядова діяльність НБУ?

Яких економічних нормативів повинні додержуватись комерційні банки України?

Які заходи впливу застосовує НБУ до комерційних банків за порушення банківського законодавства?

 

Нормативно-правові акти та література

Конституція України: Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р.

Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua

Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua

Агарков М. М. Основы банковского права: Курс лекций. Учение о ценных бумагах. Изд. 2-е. – М.: БЕК, 1994. – 276 с.

Банківське право України / За заг.ред. Селіванова А.О; – К., 2000. – 384 с.

Банківські операції / За ред. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

Ефимова Л. Г. Банковское право – М.: БЕК, – 1994. – 360 с.

Качан О. О. Банківське право – К.: Школа, 2004. – 328 с.

Костюченко О. А. Банківське право: Підручник. – К.: АСК, 2003. – 928с.

Орлюк О. П. Банківське право. − К.: Юрінком Інтер, 2005. – 376 с.

Орлюк О. П. Теоретичні питання банківського права та банківського законодавства. − К.: Юрінком Інтер, 2003. – 104 с.