Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§6. джерела банківського права

Норми банківського права містяться у великій кількості різноманітних правових нормативних актів або джерел як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню банківських правовідносин. До джерел банківського права належать: Конституція України, міжнародні правові акти, які ратифіковані Верховною Радою України, загальні та спеціальні закони і постанови Верховної Ради України, підзаконні нормативні акти, локальні акти комерційних банків.

Джерелами банківського права є ті положення Конституції України, які тією чи іншою мірою регламентують банківську діяльність кредитних організацій та Національного банку або встановлюють обмеження цієї діяльності, тобто утворюють конституційні основи банківської діяльності. Конституція визначила національну валюту України та забезпечення її стабільності як основну функцію Національного банку (ст. 99). Конституційні норми регламентують порядок призначення на посаду та звільнення з посади Верховною Радою за поданням Президента України Голови НБУ (п. 18 ст. 85); призначення та звільнення складу Ради НБУ Верховною Радою та Президентом України (п. 19 ст. 85; п. 12 ст. 106). Конституція також визначає повноваження Ради НБУ – це розробка основних засад грошово-кредитної політики та контроль за її проведенням (ст. 100).

Значення конституційних основ банківського права полягає в тому, що вони програмують банківську діяльність в Україні, розповсюджуючи на неї правовий режим підприємництва, визначають свободу економічної діяльності, конкуренцію, рівний захист всіх форм власності, право на саму власність, право на інформацію та інше.

Серед джерел банківського права відповідне місце займають закони України. Це перш за все Цивільний і Господарський кодекси України; Закони України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу». Норми цих та інших законів регулюють найбільш важливі основні правовідносини, а саме:

встановлюють вимоги до організаційно-правових форм підприємницької діяльності;

встановлюють правила про угоди та договори, їх форми та порядок укладення.

Оскільки банки утворюються тільки як господарчі товариства, то на форми їх створення розповсюджуються норми Закону України «Про господарчі товариства», а правове регулювання банківських операцій та угод і договірні відносини здійснюються у відповідності з нормами Цивільного кодексу України.

До основних, найбільш вагомих джерел банківського права слід віднести Закони України: «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., в якому визначено структуру банківської системи, економічні, організаційні та правові засади створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків; «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., в якому визначено організаційно-правові основи та структуру НБУ, завдання та функції по забезпеченню стабільності національної валюти України.

Важливий блок серед джерел банківського права становлять підзаконні нормативні акти, що поділяються на три групи:

укази Президента України;

постанови, положення та інструкції Кабінету Міністрів та Національного банку України;

локальні нормативні акти комерційних банків.

Серед багатьох указів Президента, що регулюють різні напрямки банківської діяльності, зупинимося на найбільш важливих на цей час. Це Указ від 12 червня 1995 р. № 436 ‘‘Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (із змінами, внесеними указами Президента України від 11 березня 1996 р. № 173, від 15 липня 1997 р. № 646, від 3 вересня 1997 р. № 949 і від 11 травня 1999 р. № 491). Його мета – подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами. В другому Указі Президента від 23 січня 1999 р. № 44 «Про комплексні заходи щодо оздоровлення банківської системи на 1999–2000 роки» визначається створення правових, організаційних та матеріально-технічних умов для запобігання кризовій ситуації в банківській системі України.

Підзаконні нормативні акти Кабінету Міністрів України та НБУ у вигляді постанов, положень, інструкцій та інші, які стосуються сфери банківської діяльності, забезпечують перш за все правове регулювання банківських операцій в Україні. Так, Положення НБУ «Про порядок видачі банком банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», затверджене постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. №275, регламентує порядок і умови видачі ліцензії на здійснення банківських операцій комерційними банками, а також умови, за яких Національний банк України може відмовити в наданні ліцензії. А Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», прийнята постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р., визначає загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу і поширюється на підприємства, організації та установи всіх форм власності, фізичні особи, банки та їх установи.

У структурі джерел банківського права відповідне місце займають локальні нормативні акти, які розробляються та використовуються самими комерційними банками і які регулюють правовідносини між банком та його філіями, між внутрішніми службами банку, а також встановлюють правове становище окремих організаційних утворень і посадових осіб.

Локальні акти можна поділити на декілька груп. Першу складають акти, котрі розробляються самим банком, але підлягають державній реєстрації і мають подвійне значення. Ці акти визначають правове становище конкретного банку. В локальних актах загальні положення знаходять свою реалізацію та конкретизацію. Отже, в статутах та ліцензіях фіксується правове становище конкретного банку.

До другої групи локальних актів входять розроблені самим банком правила обслуговування клієнтів, наприклад, правила кредитування клієнтів, правила ведення рахунків та інші.

Третю групу складають нормативні акти про служби банку, наприклад Положення про кредитний комітет, посадові інструкції працівників кредитного комітету та ін.

Основними міжнародними джерелами в сфері банківського права є три групи актів.

Першу групу складають правила проведення деяких банківських операцій, які містяться в Уніфікованих правилах по інкасо, Уніфікованих правилах та звичаях для документарних акредитивів, Уніфікованих правилах про договірні гарантії та гарантії на першу вимогу та ін. Особливістю цих актів є те, що їх дія розповсюджується на всіх учасників тих або інших операцій автоматично, а якщо сторони хочуть, щоб цього не сталося, вони можуть це визначити в договорі.

Другу групу норм утворюють дво- або багатосторонні конвенції, що діють на території країн, які їх підписали. Наприклад, Женевська конвенція про перевідний та простий векселі та конвенція про чеки.

Міжнародні банківські стандарти складають третю групу актів, які розробляються Міжнародною організацією зі стандартизації. Такі стандарти діють з приводу підписів офіційних осіб, уповноважених підписувати банківські документи, платіжні доручення, перекази грошей за банківськими чеками та ін.

Крім зазначених, джерелами банківського права можуть бути практика господарських судів, яка виконує функцію тлумачення норм законів та умов договорів, банківські правила та звичаї, а також телеграми НБУ, що суперечать поняттю нормативного акта і не передбачені законом як форма офіційного документа в Україні.

 

Контрольні запитання

Що означає поняття «банківська система», і які функції вона виконує?

Що означає поняття «банківське право», і що є предметом банківського права?

В чому полягає подвійна правова природа банківських правовідносин?

Що слід розуміти під банківськими правовідносинами?

Назвіть основні принципи банківського права.

Охарактеризуйте джерела банківського права.

 

Нормативно-правові акти та література

Конституція України: Основний Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р.

Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р.

Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua

Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000р. зі змінами та доповненнями // www.rada.gov.ua

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28.11.2002 р. // www.rada.gov.ua

Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.01 р. // www.rada.gov.ua

Банківське право України / За заг. ред. Селіванова А. О. – К., 2000. – 384 с.

Качан О. О. Банківське право. – К.: Школа, 2004. – 328 с.

Костюченко О. А. Банківське право: Підручник. – К.: АСК, 2003. – 928с.