Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§1. поняття та юридична сутність валютних операцій

Становлення в Україні дворівневої банківської системи пов’язано з формуванням нової валютної політики, удосконаленням валютного регулювання. Валютне регулювання полягає в установленні механізму валютних обмежень і валютного контролю. При цьому валютне регулювання виступає як комплекс заходів, спрямованих на встановлення порядку проведення операцій з валютними цінностями та включення держави у світовий ринок.

Валютне регулювання в національному масштабі передбачає перш за все встановлення правил банківського обслуговування клієнтів з приводу валюти та валютних цінностей.

У ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» наведено терміни «валюта України» та «іноземна валюта».

Під валютою України слід розуміти як власну національну валюту України, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені в валюті України, а під іноземною валютою – як власне іноземну валюту, так і монетарні метали, платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Виходячи з цих визначень, об’єктом валютних відносин в Україні є:

валюта України;

платіжні документи та інші цінні папери, виражені в валюті України;

іноземна валюта;

платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Вищезазначеним Декретом названі об’єкти валютних відносин об’єднані загальним терміном «валютні цінності». А до валютних операцій цей Декрет відносить:

операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з переданням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Юридичну сутність валютних операцій можна визначити як правомірні дії фізичних та юридичних осіб, безпосередньо спрямовані на встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків при здійсненні дій з валютою. В широкому розумінні під валютною операцією прийнято розуміти урегульовані нормами права суспільні відносини з використанням валюти, учасники яких володіють суб’єктивними правами і несуть юридичну відповідальність за дотримання умов норми.

Валютні операції в залежності від особливих класифікаційних ознак розподіляються на:

валютні операції, що проводяться на території України;

валютні операції, пов’язані з перевезенням валютних цінностей за кордон України в тій чи іншій формі;

валютні операції, які здійснюють комерційні банки за межами України;

валютні операції, пов’язані з обслуговуванням банками своїх клієнтів як резидентів, так і нерезидентів України;

валютні операції банків з цінними паперами, купівлі-продажу іноземної валюти, а також міжбанківські кредитні операції з іноземною валютою.

Таким чином, валютними операціями є банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання валютних цінностей як засобу платежу; вивезення, пересилання та переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів, нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та інші операції. Валютні операції поділяються на поточні і термінові.

Основними видами поточних операцій є операції в готівковій та безготівковій формах. Готівкові здійснюються обмінними пунктами банків, а безготівкові – банками, валютними біржами та іншими учасниками валютного ринку. До поточних операцій відносять операції, які здійснюються в межах трьох робочих днів. Розрізняють такі поточні операції:

«тод» (поставка валюти відбувається сьогодні );

«том» (поставка валюти відбувається наступного робочого дня);

«cпот» (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня підписання договору – «сьогодні на післязавтра»).

Такі операції використовуються переважно для обслуговування зовнішньоторговельних розрахунків, а також з метою одержання додаткового прибутку в разі коливань валютних курсів.

Основна мета здійснення операцій «спот», які становлять 60 \% від загального обсягу міжбанківського ринку, це забезпечення потреб клієнтів банків в іноземній валюті і конверсії іноземних валют, а також купівля-продаж валюти для отримання прибутку за рахунок різниці в курсах цих валют. Банки використовують операції «спот» для підтримки мінімально необхідних робочих залишків у іноземних банках на рахунках «ностро» для зменшення залишків в одній валюті та покриття потреб в іншій. Таким чином банки регулюють свої валютні позиції і не допускають утворення непокритих залишків на рахунках.

Купівля-продаж валют на умовах «спот» означає, що курс валют фіксується на день купівлі-продажу, а її поставка здійснюється на другий робочий день без урахування дня продажу. Тобто якщо валюта була продана у середу, то на рахунок покупця вона має поступити в п’ятницю. Різниця в часі підписання угоди і виплати за нею пов’язана з необхідністю оформлення платіжних документів і т. ін. Кожна сторона при цьому намагається купити більшу кількість грошових одиниць іноземної валюти за одну одиницю національної валюти, а продавати меншу кількість одиниць іноземної валюти за одну одиницю національної. Базою для проведення операцій «спот» служать кореспондентські відносини між банками.

Останнім часом широкого розвитку набувають форвардні операції – угоди про обмін валют за раніше узгодженим курсом, які укладаються сьогодні, а дата виконання умов контракту відкладається на визначений термін у майбутньому.

Необхідність у проведенні валютних операцій на умовах «форвард» випливає із короткострокових зобов’язань і вимог, які виникають у ході експортно-імпортних операцій клієнтів банку. Валютні операції на строк здійснюються з метою скорочення валютного ризику до мінімуму. При цьому враховується курс валюти, а саме яка валюта буде поставлена через раніше обумовлений термін, вказаний у контракті. Операції на умовах «форвард» страхують учасників від ризику можливого змінення курсу валют.

Важливу роль відіграють форвардні операції для банків при здійсненні ними фінансових операцій з купівлі чи продажу цінних паперів та при наданні кредитів в іноземній валюті. Терміни форвардних угод стандартизовані і здійснюються на строк 1, 2, 3, 6, 9 та 12 місяців. Найбільш поширеним є використання таких угод для страхування незабезпечених відкритих валютних позицій, проте часто вони можуть бути використані зі спекулятивною метою.

Комбінацією двох протилежних конверсійних угод на умовах «спот» та «форвард» є валютна операція на умовах «своп». Такі операції здійснюються з метою покриття валютної позиції, коли не можна залучити іноземну валюту в депозит, а внаслідок проведення операції на умовах «своп» банк досягає закриття форвардної позиції на більш вигідних для себе умовах.

Для поліпшення форвардної позиції банк укладає нову угоду про купівлю чи продаж відповідної іноземної валюти на певний термін і суму, або покриття позиції здійснюється шляхом щоденного свопіювання.

В сучасних умовах для одержання додаткового прибутку широко розповсюдженими є угоди на умовах «своп з депозитом», тобто операції на умовах «своп» з одночасним розміщенням залучених коштів на депозитні рахунки. Банки, здійснюючи таку операцію, проводять купівлю іноземної валюти за готівку для подальшого її перепродажу на умовах «форвард». При цьому з іноземним банком, що надає валюту, укладається угода, що куплена або продана валюта буде прийнята в депозит за узгодженою ставкою на термін до моменту настання платежу на умовах «своп». Операції на умовах «своп з депозитом» здійснюються для одержання прибутку, а також тоді, коли вартість залучених на термін депозитів у національній валюті на внутрішньому ринку дорожча, ніж на ринку іноземних валют.

Головною метою використання валютних «свопів» є:

забезпечення фінансування довгострокових зобов’язань в іноземній валюті;

хеджування довгострокового валютного ризику;

забезпечення конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

А переваги у використанні угод «своп» перед форвардними угодами полягають у зменшенні валютного ризику, оскільки він розподіляється між учасниками угоди, та забезпеченні хеджування довгострокових валютних ризиків.

Необхідність забезпечення надійних методів хеджування валютних ризиків обумовлена виникненням нових видів «свопів», які поєднують у собі ф’ючерсні та опціонні угоди.

Валютними ф’ючерсами називають угоди на купівлю або продаж стандартизованої суми іноземної валюти за стандартизованою специфікацією валют за узгодженою ціною. Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, й зобов’язання обміняти обумовлену стандартизовану суму певної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладання угоди. Здійснення валютних ф’ючерсів відбувається тільки на біржовому ринку, що значно підвищує їхню надійність і рівень страхування валютних ризиків.

Валютні опціони є своєрідною формою термінової угоди продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право, а не зобов’язання, купити у продавця опціону або передати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу за обумовленим курсом, визначеним на день обміну.

Власник опціону має право вибору реалізовувати опціон або відмовитися від нього залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу.

Продавець опціону зобов’язаний виконати валютну операцію за курсом обміну, встановленим за опціонною угодою, та забезпечити власнику опціону виконання умов угоди до завершення встановленого терміну.

Використання валютних опціонів доцільне в таких випадках:

з метою захисту експортних та імпортних товарів, чутливих до зміни цін;

якщо час і сума валютних надходжень чітко не визначені;

для забезпечення одночасного страхування валютних ризиків.

Різновидом валютних операцій є арбітражні операції, головна мета яких полягає в одержанні прибутку від різних валютних ризиків. Валютні арбітражні операції поділяють так:

тимчасові, пов’язані із зміною валютних курсів у часі;

просторові, пов’язані з різницею валютних курсів на національному ринку;

конверсійні, обумовлені коливанням курсових співвідношень різних валют.

Переваги валютних арбітражних операцій полягають у тому, що завдяки одночасній купівлі та продажу валют легко закрити валютні позиції і зменшити валютні ризики.

Таким чином, сучасні валютні операції здійснюються для одержання додаткового прибутку перш за все за рахунок різниць валютних курсів у часі або на різних валютних ринках чи у формі відкритої валютної позиції.