§1. поняття ринку цінних паперів

На сучасному етапі формування в Україні ринкових правовідносин найважливішим фактором підвищення ліквідності та фінансової стабільності банків є активізація та розширення кола операцій на ринку цінних паперів та, особливо, на фондовому ринку. Ринок цінних паперів відіграє життєво важливу роль в розвитку окремих господарюючих суб’єктів і суспільства в цілому, сприяє підвищенню прибутковості капіталу, активізації його обігу та раціональному розміщенню. Основним завданням фондового ринку виступає мобілізація та вкладання фінансових ресурсів у найбільш привабливі види підприємницької діяльності, створення правового механізму залучення інвестора.

Комерційні банки як спеціалізовані юридичні особи згідно з чинним законодавством мають право випускати різноманітні цінні папери, тобто займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів та їх перепродаж. Через ринок цінних паперів, елементами якого в Україні виступають банки, спеціальні кредитно-фінансові установи, фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, акумулюються кошти підприємств, банків, держави і населення, які спрямовуються на виробниче і невиробниче вкладення капіталів. Ринок цінних паперів умовно поділяють на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий. Кожен з них має економічну і правову характеристики.

Первинний ринок цінних паперів – це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів. Первинне розміщення цінних паперів проводиться за підпискою або у формі безпосереднього продажу первинним покупцем.

Межі первинного ринку фактично обмежуються першим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного папера. На цій стадії емітенти – держава, кредитно-фінансові установи, підприємства та інші організації, що випустили цінні папери, передають майнові права на свою власність іншим особам, одержуючи грошові кошти для інвестицій. Більшість цінних паперів згодом переходять від одного власника до іншого – відбувається подальша їх купівля-продаж, що залежить від їх привабливості та кон’юнктури фондового ринку. Тобто цінні папери надходять в обіг і стають об’єктом вторинного ринку.

Вторинний ринок цінних паперів – це ринок без посередників, на якому здійснюються операції купівлі-продажу цінних паперів між особами, які не є первинними кредиторами і позичальниками.

Прямими комерційними учасниками фондового ринку є1:

фінансові компанії, які спеціалізуються на комерційній та комісійній діяльності з цінними паперами, а також на операціях за дорученням емітента в процесі первинного розміщення цінних паперів та надання інших послуг;

комерційні банки, які отримали ліцензію на ведення операцій з цінними паперами;

інвестиційні компанії, які поєднують в одній особі функції фінансового посередника (брокера, дилера) та інвестора.

Побічними комерційними учасниками фондового ринку, які зобов’язані діяти лише через посередництво прямих учасників, є:

довірчі товариства, що здійснюють операції на фондовому ринку від імені, за рахунок і в інтересах довірителів;

пенсійні фонди та страхові компанії, які через послуги фінансових посередників здійснюють операції на фондовому ринку з метою формування власних портфелів цінних паперів і отримання доходу від них.

Комерційні банки в сучасних умовах активно проводять операції як на біржовому, так і на позабіржовому ринку цінних паперів.

В основу біржового ринку покладено діяльність фондових бірж, що сприяє формуванню зваженої ціни на цінні папери через механізм біржових торгів. Біржові торги проводяться як у режимі фіксації котирувань цінних паперів, так і шляхом підтримання безпосередньо аукціону, шляхом торгів з використанням засобів електронного зв’язку. Членом фондової біржі може стати будь-який прямий учасник фондового ринку, який повинен зареєструвати на біржі свою брокерську контору і брати участь у торгах відповідно до правил біржової торгівлі.

Позабіржовий ринок цінних паперів існує з метою забезпечення зв’язку фондового ринку з інтересами інвесторів та емітентів окремих регіонів. Саме на позабіржовому ринку здійснюються операції з управління портфелем цінних паперів та його раціонального використання.

Ефективне функціонування ринку цінних паперів можливе при наявності відповідного правового регулювання, яке в Україні знаходиться в стані формування та удосконалення. Основою законодавства про ринок цінних паперів є закони України: «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про приватизаційні папери», «Цивільний кодекс України».

Серед джерел, що становлять правову основу ринку цінних паперів, важливе місце займають нормативно-правові акти, які прийняті Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку і регулюють:

порядок видачі дозволу на здійснення діяльності щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій;

порядок реєстрації випуску акцій закритими акціонерними товариствами та інше.

Важливе місце в правовому регулюванні ринку цінних паперів займають укази Президента України, постанови та інструкції Кабінету Міністрів та інструкції Національного банку України.

Аналіз чинних нормативно-правових актів свідчить про створення в Україні правової основи ринку цінних паперів, під яким слід розуміти сукупність суспільних відносин, що складаються у сфері обміну фінансовими та іншими активами в процесі випуску та здійснення угод з цінними паперами.

Здійснюючи професійну діяльність на ринку цінних паперів, юридичні і фізичні особи можуть виконувати різні дії: виступати емітентами та інвесторами, виконувати посередницьку діяльність, організовувати торгівлю цінними паперами, вести їх облік та інше.

В організаційній структурі ринку цінних паперів особливе місце займає фондова біржа, яка являє собою організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Фондова біржа створюється без мети отримання прибутку, займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функцію депозитарію. Сама фондова біржа зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та виконує інші функції, пов’язані з обігом цінних паперів.

Специфічним суб’єктом ринку цінних паперів є держава, яка наділена як компетенцією емітента, інвестора, а в деяких випадках – професійного учасника ринку цінних паперів, так і компетенцією нормативного характеру видання нормативних актів про регулювання ринку цінних паперів.

Основною метою державного регулювання ринку цінних паперів є реалізація єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення суб’єктами ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням приватних та публічних інтересів.

Свої повноваження на ринку цінних паперів держава здійснює через спеціальні державні заклади: Національний банк України, Міністерство фінансів України, Фонд державного майна України, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку та інші.

Державне регулювання ринку цінних паперів покладене на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яка здійснює за допомогою територіальних відділень контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» основними завданнями Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку є:

формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

державне регулювання та контроль за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, дотримання законодавства у цій сфері;

захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Згідно з цими завданнями Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку:

встановлює вимоги щодо емісії та обігу цінних паперів і їх похідних, інформації про випуск та розміщення цінних паперів, у тому числі іноземних емітентів;

встановлює за погодженням з Національним банком України додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками;

встановлює стандарти емісії цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу.

Професійну діяльність на ринку цінних паперів банки здійснюють відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 47) і Положення «Щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів», яке затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та постановою Правління Національного банку України від 18 травня 1999 р. Складовими професійної діяльності банків на ринку цінних паперів є:

торгівля цінними паперами;

депозитарна діяльність зберігача цінних паперів;

ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

управління цінними паперами.

Свою діяльність на ринку цінних паперів комерційні банки повинні організовувати у складі відокремлених внутрішніх підрозділів або дочірніх структур. Спеціалізовані підрозділи здійснюють окремі види діяльності на ринку цінних паперів на підставі внутрішнього положення за умови дотримання ними установлених чинним законодавством вимог, що обмежують ризики з цінними паперами. Положення про підрозділ банку для здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів повинно містити вимоги щодо:

наявності достатньої кількості фахівців;

наявності комп’ютерної техніки, відповідного програмного забезпечення та окремого приміщення;

обмеження на обмін інформацією з іншими підрозділами банку, які виконують операції з цінними паперами;

переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших підрозділів банку;

окремого технічного та технологічного забезпечення підрозділу;

системи захисту від несанкціонованого доступу до інформації цього підрозділу;

системи обмеження доступу спеціалістів та працівників банку до спеціалізованих підрозділів банку;

визначення окремого механізму управління ризиками за операціями з цінними паперами.

Банк зобов’язаний виконувати ці вимоги при досягненні суми угод за цінними паперами більш ніж 0,5 млн. гривень на квартал.