Банківське право України - Навчальний посібник (Фомін Г.Ф.)

§1. поняття кредиту і кредитних правовідносин

Кредит є органічною складовою ринкової економіки та головним джерелом забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форм власності та сфери господарювання.

Від ефективної кредитної політики окремо взятого банку багато в чому залежить не тільки фінансовий стан останнього, але і стабільність, поступовий розвиток ринкових відносин та економіки в цілому.

Широкі можливості щодо мобілізації і перерозподілу тимчасово вільних коштів, поряд з традиційними банківськими угодами, створює законодавчо закріплена вимога про необхідність зберігання господарюючими суб’єктами своїх коштів на банківських рахунках. Зростаюча роль безготівкових розрахунків пояснюється їх проведенням не тільки внаслідок примусу закону, але і з міркувань зручності та економічності. Результат, як свідчить банківська статистика, – нарощування обсягу тимчасово вільних коштів сучасних банків, які з моменту своєї історичної появи розглядалися саме як кредитні установи, основна частина прибутку яких формувалася за рахунок укладення кредитних угод.

Комерційні банки, залучаючи на вільному ринку грошові кошти юридичних та фізичних осіб, здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок використання різних форм кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розвиток виробничих потужностей для створення нових робочих місць.

Кредит (від лат. Creditum – позика, борг) – це форма руху позикового капіталу в процесі кредитних відносин, обумовлених, з одного боку, станом товарно-грошових відносин, а з іншого – такою специфікою їх прояву, як поворотний рух вартості.

Сутність кредитних відносин слід розглядати в сукупності з грошовими та фінансовими відносинами. Грошові відносини є найбільш широким утворенням: вони пов’язані з виміром вартості робіт чи послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій формах. Фінансовими слід розглядати відносини, що пов’язані з формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення потреб держави та органів місцевого самоврядування у виконанні своїх завдань та функцій. Фінансові відносини виражають відносини розподілу на безтоварній та безвідплатній основі.

Кредитні відносини мають поворотний і відплатний характер. Розподільчі і перерозподільчі процеси в економіці відбуваються не тільки за допомогою фінансових відносин, а шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов’язані з відтворенням позичкового капіталу. Надання кредиту є формою грошових відносин, але, на відміну від фінансових відносин, має власні особливості, пов’язані з обслуговуванням усього процесу розширеного відтворення та забезпеченням його безперервності.

Кредитні відносини виникають на підставі кредитної угоди між кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Природа кредитної угоди зумовлює необхідність майнової відповідальності її учасників за виконання прийнятих на себе забов’язань. Обов’язкова умова виникнення кредитних відносин – це узгодження інтересів кредитора і позичальника. Суб’єктами кредитної угоди можуть виступати юридичні та фізичні особи, що вступають у відносини тимчасового запозичення вартості в грошовій або товарній формі. Необхідність повернення позичкової вартості позичальником зумовлюється збереженням права власності на неї кредитора і подальшого використання за призначенням.

Рушійними мотивами кредитних угод з боку кредитора є одержання доходу у вигляді позичкового відсотка, а з боку позичальника – покриття нестачі власних ресурсів і отримання доходу в результаті використання позикової власності.

Правові засади кредитних відносин в Україні, форми і види кредитів, принципи та умови кредитування визначаються Цивільним та Господарським кодексами України, законами «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про фінансовий лізинг», «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та іншими законами України і нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Національного банку України.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» кредит – кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений термін та під відсоток. Кредит розподіляється на фінансовий, товарний, інвестиційний, податковий та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Фінансовий кредит – кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений термін, для цільового використання та під відсоток. Товарний кредит – товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений термін та під відсоток. А ст. 347 Господарського кодексу України визначено, що у сфері господарювання можуть використовуватися банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту.