§1. поняття, ознаки та види комерційних банків

Комерційні банки належать до другого рівня банківської системи України. Вони здійснюють різноманітні фінансові та кредитні операції, пов’язані з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Правовий статус комерційних банків визначається нормами різних галузей права:

в загальноправових аспектах, як правовий статус суб’єкта підприємницької діяльності, – нормами конституційного права;

безпосередньо, як правовий статус суб’єкта цивільно-правових відносин, – нормами цивільного права;

як правовий статус суб’єкта міжбанківських відносин, суб’єкта взаємовідносин з Національним банком України, – нормами банківського права.

Банк, як визначено в ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Комерційні банки – це економічно самостійні незалежні комерційні підприємства, які створюються для задоволення інтересів власника банку. Ці інтереси реалізуються в процесі задоволення інтересів юридичних та фізичних осіб, що обслуговуються банками. Комерційні банки як підприємства особливого типу організують рух позикового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку, концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють банківські операції та фінансові послуги для юридичних і фізичних осіб.

Як юридична особа банк має свої ознаки.

По-перше, наявність усіх прав юридичної особи: організаційна єдність, участь у господарських відносинах, самостійна відповідальність, спеціальне найменування, обов’язкове зазначення у статуті, що банк є юридичною особою.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк повинен мати повне і скорочене офіційне найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово «банк», а також вказівку на організаційно-правову форму банку. Банк має печатку за своїм повним офіційним найменуванням.

Слово «банк» та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані НБУ як банки і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України. Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює уже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів «Україна», «державний», «центральний», «національний» та похідних від них можливе лише за згодою НБУ.

Банк повинен мати статут, затверджений у порядку, передбаченому чинним законодавством, тобто при реєстрації Національним банком України. Про всі зміни та доповнення до статуту повідомляється НБУ, який у місячний термін повинен розглянути та прийняти відповідне рішення про їх реєстрацію.

По-друге, володіння майном на правах власності або на правах повного господарського відання, наявність статутного фонду, який відображається на самостійному балансі банку. Статутний фонд комерційного банку формується за рахунок власних коштів акціонерів або пайових внесків засновників банку у грошовій формі. Статутний фонд не повинен формуватися за рахунок бюджетних коштів та кредитних ресурсів. Розмір статутного фонду не може бути меншим за розмір, встановлений законом.

По-третє, основна мета діяльності банку – одержання прибутку. Комерційні банки здійснюють банківську діяльність шляхом розрахунково-касового, кредитного та іншого обслуговування на договірних умовах підприємств, установ, організацій, а також громадян шляхом виконання банківських операцій, надання різноманітних послуг, внаслідок чого і утворюється прибуток банку.

По-четверте, відповідно до ст. 6 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки в Україні створюються у формі відкритого акціонерного товариства, або кооперативного банку. Це означає, що банки не можуть створюватися у формі установ чи кооперативів та в інших організаційно-правових формах, окрім господарського товариства, яке може володіти майном на правах власності або на правах повного господарського відання. Статутний фонд банку відображається на самостійному балансі. Розмір статутного фонду банку визначається засновниками, але не може бути меншим за розмір, встановлений законом.

По-п’яте, банк наділений спеціальною правоздатністю. Правоздатність – це передбачена законом здатність особи набувати відповідних прав і обов’язків. Для банку це спеціальна правоздатність юридичної особи. Спеціальна правоздатність означає, що юридична особа як суб’єкт підприємницької діяльності може здійснювати тільки ті види діяльності, які передбачені її статутом. Отже, юридична особа може бути учасником тільки тих правовідносин, котрі обумовлені цими видами діяльності. У зв’язку з цим відповідні види банківської діяльності є правомірними тільки у тих випадках, якщо вони здійснюються на підставі відповідної ліцензії, а комерційні банки в Україні діють на підставі ліцензій, виданих Національним банком України.

По-шосте, банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати банківські операції, а при дотриманні відповідних умов, передбачених законодавством України, здійснювати інші операції та угоди.

Законодавство України визначає, що комерційні банки згідно зі своїм правовим становищем не повинні здійснювати наглядових та контрольних повноважень стосовно своїх клієнтів, що є однією з функцій НБУ (п. 8 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»). Але в деяких випадках на комерційні банки покладаються обов’язки щодо контролю за діяльністю клієнтів: контроль обсягів готівки в касах підприємств та установ чи то валютний контроль. Так, Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. комерційні банки віднесені до органів, які повинні здійснювати контроль операцій з валютою. Комерційним банком забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних ювілейних та інвестиційних монет), страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Враховуючи загальні риси та особливості комерційних банків як юридичних осіб особливого роду, які використовують гроші в ролі товару, правове регулювання банківської діяльності здійснюється на підставі загального законодавства про підприємства і спеціального банківського законодавства: законів України «Про Національний банк України» «Про банки і банківську діяльність» та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Національного банку України.

Комерційні банки виступають активними суб’єктами ринкових відносин, працюють в умовах ризику. Вони постачають у грошовий обіг додаткові кредитні ресурси. Діяльність банків не обмежується акумуляцією і розміщенням коштів підприємств, організацій і населення. Вони сприяють нагромадженню капіталу, не лише активно втручаючись в усі сфери господарського життя, але й безпосередньо беруть участь у функціонуванні капіталу або здійснюючи контроль за ним. Завдяки банкам діє механізм розподілу і перерозподілу капіталу за сферами й галузями виробництва, який значною мірою забезпечує розвиток національної економіки.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. НБУ здійснює регулювання діяльності комерційних банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Держава не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором; НБУ не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями НБУ, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законами України.

Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначені правові основи створення в Україні державних, а також кооперативних банків.

Державний банк – це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належить державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України, а його статутний фонд формується за рахунок Державного бюджету України. Діяльність державного банку повинна відповідати вимогам законів України та нормативно-правових актів НБУ.

Кооперативний банк створюється у відповідності до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та законодавства про кооперацію. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї, а рівень мінімального розміру для місцевих кооперативних банків становить 1 млн. євро.

Акціонерні банки створюються у формі акціонерних товариств відкритого типу. Вони формують статутний фонд шляхом об’єднання індивідуальних капіталів засновників за допомогою випуску та реалізації акцій. Власником капіталу банку є акціонерне товариство.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати банківські об’єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Банківське об’єднання створюється за попередньою згодою НБУ та підлягає державній реєстрації.

Банк може бути учасником лише одного банківського об’єднання. Учасники банківського об’єднання несуть відповідальність за зобов’язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківська корпорація – це юридична особа, засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки, яка створюється з метою концентрації капіталів банків, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська холдингова група – це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки. Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк додаткових організаційних функцій стосовно банків – членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю.

Фінансова холдингова група складається переважно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, а материнська компанія повинна бути фінансовою установою. Материнська компанія холдингової групи відповідає за зобов’язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних ти міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо удосконалення банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.