§ 2. правова охорона навколишнього природного середовища у сільському господарстві

Сільське господарств України – найбільш природоміст- ка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів сільськогосподарських угідь (69,3 відсотка території  України), в тому числі 33,19 млн. гектарів ріллі (55 відсотків), 7,63 млн. гектарів при- родних кормових  угідь – сіножатей  і пасовищ (12,6 відсо- тка). У сільськогосподарському виробництві щороку ви- користовується понад 10,9 млрд. куб. метрів води, або 36,4 відсотка її загального споживання.

Основними причинами низької  віддачі земельного  по- тенціалу в Україні є безгосподарне ставлення до землі, три- вала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недоскона- лі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сіль- ськогосподарської продукції,  невиважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих систем ведення землеробства  і, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення  недостатньої  кількості  органічних  добрив, низь- кий  науково-технічний рівень  проектування, будівництва

та експлуатації меліоративних систем, недосконала  систе- ма використання і внесення  мінеральних добрив та неви- конання  природоохоронних, комплексно-меліоративних, протиерозійних та інших заходів (п. 3 Основних  напрямів державної політики України  у галузі охорони довкілля, використання природних  ресурсів  та забезпечення еколо- гічної безпеки,  затверджених постановою  Верховної  Ради України  від 5 березня 1998 року № 188/98-ВР).

Згідно зі ст. 52 Закону  України  «Про охорону навко- лишнього   природного   середовища»   підприємства,   уста- нови, організації та громадяни зобов’язані додержуватися правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних до- брив, нафти і нафтопродуктів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів,  з тим щоб не допустити  забруднення ними або їх складовими навколишнього природного серед- овища і продуктів харчування.

При створенні нових хімічних препаратів  і речовин, ін- ших потенційно  небезпечних  для навколишнього природ- ного середовища  субстанцій  повинні  розроблятися та за- тверджуватися у встановленому законодавством порядку допустимі  рівні вмісту цих речовин  у об’єктах навколиш- нього природного середовища та продуктах харчування, методи визначення їх залишкової  кількості та утилізації після використання.

Вміст природних та штучних домішок, які можуть не- гативно  впливати  на стан навколишнього природного  се- редовища або здоров’я людей, у таких препаратах,  а також сировині, що використовується для їх виробництва, не по- винен перевищувати допустимих  рівнів, встановлених від- повідно до законодавства.

Екологічні вимоги при виробництві, зберіганні, транспор- туванні, використанні, знешкодженні, захороненні токсичних та  інших  небезпечних  для  навколишнього природного  се-

редовища і здоров’я людей речовин, віднесення  хімічних ре- човин до категорії токсичних  та їх класифікація за ступенем небезпечності  визначаються нормативними документами  на підставі  висновку  державної  екологічної  експертизи і пого- джуються  спеціально  уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я і спеціально упо- вноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених для ви- користання в Україні, регламенти  їх застосування, а також щорічні доповнення до нього визначаються в установлено- му законодавством порядку.

Закон України «Про пестициди і агрохімікати»  від 2 бе- резня 1995 року № 86/95-ВР1 регулює правові відносини, пов’язані  з державною  реєстрацією,  виробництвом, заку- півлею, транспортуванням, зберіганням,  торгівлею  та без- печним для здоров’я людини і навколишнього природного середовища  застосуванням пестицидів  і агрохімікатів,  ви- значає права і обов’язки підприємств,  установ, організацій та громадян,  а також повноваження органів державної  ви- конавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

У ст. 1 вищезазначеного Закону  закріплені визначення термінів, серед яких відзначимо:

-           пестициди – це токсичні речовини, їх сполуки або суміші

речовин хімічного чи біологічного походження, призначені для знищення, регуляції та припинення розвитку шкід- ливих організмів, внаслідок діяльності яких вражаються рослини, тварини, люди і завдається шкоди матеріаль- ним цінностям, а також гризунів, бур’янів, деревної, ча- гарникової рослинності, засмічуючих видів риб;

-           агрохімікати – це органічні, мінеральні і бактеріальні

добрива, хімічні меліоранти, регулятори  росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення

1 Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 14. – Ст. 91.

родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

На підставі ст. 4 Закону  України  «Про пестициди  і агро- хімікати»  пестициди  і агрохімікати  вітчизняного, а також іноземного  виробництва, що завозяться для  використання на територію України, повинні відповідати таким вимогам:

-           висока  біологічна  ефективність щодо  цільового  при-

значення;

-           безпечність  для  здоров’я  людини  та  навколишнього природного середовища за умови дотримання регла- ментів їх застосування;

-           відповідність  державним  стандартам, санітарним  нор-

мам та іншим нормативним документам. Забороняються ввезення  на митну  територію  України

(крім дослідних партій, що використовуються для держав- них випробувань та наукових  досліджень), виробництво (крім виробництва для експорту та виробництва дослідних партій, що використовуються для державних  випробувань, науково-технологічних досліджень  та випробувань), тор- гівля, застосування та рекламування пестицидів  і агрохімі- катів до їх державної реєстрації.

Ввезення на митну територію України незареєстрованих пестицидів  і агрохімікатів, що використовуються для держав- них випробувань та наукових  досліджень,  у науково  обґрун- тованих  обсягах  здійснюється відповідно  до планів  держав- них випробувань і наукових досліджень, а також обробленого ними насіннєвого  (посадкового) матеріалу  – за дозволом, що видається  спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природно- го середовища, погодженим із спеціально уповноваженим цен- тральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Використання залишків пестицидів  і агрохімікатів, тер- мін реєстрації яких закінчився, проводиться протягом двох

років за дозволом спеціально уповноваженого центрально- го органу виконавчої  влади з питань охорони навколиш- нього природного середовища, погодженим із спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої   влади з питань охорони здоров’я та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої  влади з питань аграрної політики.

Обов’язковою умовою завезення  та застосування неза- реєстрованих в Україні пестицидів  для законодавчо визна- чених цілей є документальне підтвердження їх викорис- тання в країні, де вони виробляються.

Відповідно  до ст. 18 Закону  України  «Про охорону ат- мосферного   повітря»   підприємства,   установи,   організа- ції  та  громадяни  – суб’єкти  підприємницької діяльності зобов’язані дотримуватися правил та вимог щодо тран- спортування, зберігання і застосування пестицидів та агро- хімікатів з метою недопущення забруднення атмосферного повітря.

Особлива  увага у земельному  законодавстві приділена охороні земель при здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення. Так, охорона зе- мель сільськогосподарського призначення згідно зі ст. 36 За- кону України «Про охорону земель» забезпечується на основі реалізації  комплексу  заходів  щодо  збереження  продуктив- ності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучен- ня (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Зміна цільового призначення земель сільськогосподарсько- го призначення допускається лише за умови обґрунтування до- цільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

У  разі  вилучення (викупу)  земель  сільськогосподар- ського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет  максимального збереження  про- дуктивних  земель.

Черезсмужжя та конфігурація земельних  ділянок, що створюють перешкоди  в ефективному їх використанні і здійсненні  природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуван- ню відповідно до затвердженої  проектної документації із землеустрою.

Захист  земель сільськогосподарського призначення від ерозії, селів, підтоплення та інших видів деградації здій- снюється на основі реалізації заходів, передбачених дер- жавними  і регіональними програмами,  відповідно до ро- бочих проектів  рекультивації, захисту  земель від ерозії та іншої документації  із землеустрою.

Стаття  3 Закону  України  «Про меліорацію  земель» ви- значає види меліорації земель: гідротехнічна, культуртех- нічна, хімічна, агротехнічна, агролісотехнічна.

Гідротехнічна меліорація земель передбачає  здій- снення комплексу  заходів, спрямованих на забезпечення поліпшення земель з несприятливим водним режимом (пе- резволожених, переосушених тощо),  регулювання водно- го режиму  шляхом  створення спеціальних гідротехнічних споруд на схилових  та інших землях  з метою поліпшення водного і повітряного режиму ґрунтів та захисту їх від шкід- ливої дії води (затоплення, підтоплення, ерозія тощо).

Під час гідротехнічної  меліорації  земель здійснюються зрошувальні, осушувальні, осушувально-зволожувальні, протиповеневі, протипаводкові, протисельові,  протиеро- зійні  та інші  меліоративні заходи  (ст.  4 Закону  України

«Про меліорацію земель»).

Культуртехнічна меліорація земель передбачає  про- ведення  впорядкування поверхні  землі та підготовку  її до використання для сільськогосподарських потреб. З цією метою здійснюються  такі  заходи,  як  викорчування дерев і чагарників,  розчищення від каміння, зрізування купин, вирівнювання поверхні,  меліоративна оранка,  залуження,

влаштування тимчасової  вибіркової  мережі  каналів  (ст. 5

Закону  України  «Про меліорацію земель»).

Хімічна меліорація земель передбачає  здійснення комплексу  заходів, спрямованих на поліпшення фізико- хімічних і фізичних  властивостей ґрунтів, їх хімічного складу. Вона включає  роботи з гіпсування,  вапнування та фосфоритування ґрунтів (ст. 6 Закону  України  «Про мелі- орацію земель»).

Агротехнічна меліорація земель передбачає  здій- снення комплексу  заходів, спрямованих на збільшення по- тужності  та поліпшення агрофізичних властивостей коре- невмісного шару ґрунтів. З цією метою здійснюються  такі заходи, як плантажна оранка, глибоке меліоративне розпу- шення, щілювання, кротовий аераційний дренаж, піскуван- ня, глинування тощо (ст. 7 Закону  України  «Про меліора- цію земель»).

Агролісотехнічна меліорація земель передбачає  здій- снення комплексу  заходів, спрямованих на забезпечення докорінного  поліпшення земель шляхом використання ґрунтозахисних, стокорегулюючих та інших властивостей захисних  лісових  насаджень.  З цією  метою  формуються такі поліфункціональні лісомеліоративні системи, як:

-           площинні (протиерозійні) захисні лісонасадження, що забезпечують захист земель від ерозії, а водних об’єктів від виснаження та замулення шляхом заліснення ярів, балок, крутосхилів, пісків та інших деградованих зе- мель, а також  прибережних захисних  смуг і водоохо- ронних зон річок та інших водойм;

-           лінійні  (полезахисні)  лісонасадження, що забезпечу- ють захист від вітрової  і водної ерозій та поліпшення ґрунтово-кліматичних            умов    сільськогосподарських угідь шляхом  створення полезахисних і стокорегулю- ючих лісосмуг (ст. 8 Закону  України  «Про меліорацію земель»).

В умовах, що склалися нині в Україні, стратегія системи сільськогосподарського природокористування відповідно до п. 17 Основних  напрямів  державної політики  України  у галузі  охорони  довкілля,  використання природних  ресур- сів та забезпечення екологічної безпеки має передбачати:

-           формування високопродуктивних і екологічно стійких

агроландшафтів;

-           гармонійне поєднання механізму дії економічних зако- нів і законів природи в межах території з урахуванням лімітуючих  чинників  навантаження на сільськогоспо- дарські угіддя, біологічні ресурси та ландшафти;

-           впровадження вимог щодо екологічної  безпеки  в сис-

темі сільськогосподарського природокористування;

-           забезпечення розширеного     відтворення    родючос- ті ґрунтів  шляхом  формування та реалізації  системи ґрунтозахисних природоохоронних заходів;

-           забезпечення екологічно  обґрунтованого поводження

з пестицидами та агрохімікатами;

-           формування механізму економічної, адміністративної та кримінальної відповідальності сільськогосподарських природокористувачів за порушення екологічних вимог;

-           розроблення природоохоронних заходів на основі вимог

міжнародного законодавства та підвищення його ролі в практиці сільськогосподарського природокористування;

-           створення системи економічних стимулів виробництва

екологічно  чистої сільськогосподарської продукції  на основі технологій біологічного землеробства;

-           підтримання сприятливого в екологічному  відношенні

довкілля, інфраструктури та умов для праці, відпочин- ку і фізичного розвитку  сільського населення;

-           виведення з  користування  малопродуктивних  сіль-

ськогосподарських угідь, насамперед у регіонах з висо- кою розораністю земель1.

1 Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.