§ 2. види екологічних прав громадянНавколишнє природне середовище і природні ресур- си – невід’ємна умова життєдіяльності будь-якої людини, суспільства в цілому. Якість навколишнього природного середовища, зокрема природних ресурсів, впливає на най- дорожче, що є у людини – на здоров’я, а в державі – на стан розвитку економіки1. Пряма залежність стану здоров’я та тривалості життя громадян від своєчасної та ефективної реалізації екологічних прав є незаперечною. Екологічні права громадян – це визнана міжнародним співтовариством та закріплена в юридичних нормах націо- нального законодавства можливість певної поведінки грома- дян у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ре- сурсів і забезпечення екологічної безпеки. Конституція України в ст. 50 визначає основні еколо- гічні права громадян (рис. 4.3). 1 Рябець К.А. Проблемні питання діяльності природоохоронних і природоресурсових органів державного управління та шляхи їх ви- рішення // Збірник праць студентів та молодих учених. – К.: Між-
Основні (конституційні) екологічні права громадян право на безпечне для життя і здоров’я довкілля право на відшкодування шкоди завданої порушенням права на безпечне довкілля право на одержання екологічної інформації
Розвиток інституту екологічних прав почався з форму- вання права людини на безпечне довкілля. Вперше в історії правової науки ця тема була досліджена на монографічно- му рівні О.С. Колбасовим (1976 р.). Він, розглядаючи право людини на безпечний стан довкілля, зазначив, що це право не знайшло «еще достаточно полного позитивного право- вого закрепления ни в международно-правовых докумен- тах, ни в законодательстве отдельных стран»1. Документом, який заклав основи сучасного інститу- ту екологічних прав, О.С. Колбасов визначив Декларацію ООН про права людини. У ній знайшло своє відображення право людини на життя. На міжнародному рівні проблема права людини на безпечне довкілля вперше була обговорена в процесі про- ведення Стокгольмської конференції ООН 1972 року, результатом якої стала прийнята 16 червня Декларація з навколишнього середовища. У ній знайшло закріплено на- ступне положення: «Людина має право на сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дозволяє вести достойне та процвітаюче життя, та несе відповідаль- ність за охорону і покращення навколишнього середовища 1 Колбасов О.С. Экология: политика – право. – М.: Наука, 1976. – С. 78-91.
Право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкіл- ля – одне з фундаментальних і всеосяжних суб’єктивних прав людини та громадянина, що зачіпає основи життєдіяльності, пов’язані з підтримкою нормальних екологічних, економічних і естетичних умов життя. Саме тому зазначене право закріплене не лише в ст. 50 Конституції України, а й ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 293 Цивільного кодексу України. У ст. 293 Цивільного кодек- су України зазначено, що фізична особа має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псу- вання, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути при- пинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту), а також на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо. Право на безпечне навколишнє природне середовище є невіддільним від сутності людини. Розуміння і розгляд цього права з природно правових позицій характеризують- ся його універсальністю. Формування права на безпечне довкілля як вихідної, основної ідеї виражає зміст, основну мету екологічного права. Особливості права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля полягають у наступному: загальнолюд- ське право, що знайшло відображення в екологічному за- конодавстві; тісно пов’язане з правом на життя і охорону здоров’я; характеризує гуманістичну спрямованість еколо-
Оскільки право громадян на екологічну безпеку, закріплене в ст. 50 Конституції України, носить абсолютний характер, то, незалежно від чинників, що призвели до його порушення, грома- дяни мають право на відшкодування заподіяної шкоди2. Правове регулювання можливості відшкодування такої шкоди є одним із важливих механізмів реалізації права громадян на безпечне до- вкілля та одночасно воно виступає як самостійне їх право.
1 Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юридичних факультетів вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С. 35. 2 Решетник Л.П. Відшкодування шкоди, заподіяної порушен- ням екологічних прав громадян: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 2005. – С. 10. 3 Решетник Л.П. Відшкодування шкоди, заподіяної порушен- ням екологічних прав громадян: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06. – Х., 2005. – С. 11.
Доступ громадськості до актуальної та оперативної ін- формації є життєво важливим для здоров’я людини і захис- ту довкілля. Декларація Ріо-де-Жанейро про навколишнє середовище та розвиток стверджує, що екологічні питання найкраще вирішуються за участю усіх зацікавлених грома- дян на відповідному рівні. Конвенція про доступ до інформації, участь громад- ськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуд- дя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) накладає на держави-учасниці ряд зобов’язань стосовно збирання і обробки екологічної інформації, її доведення до громадськості, публікування екологічних звітів тощо1. Право на одержання екологічної інформації є одним із важливих конституційних прав громадян. Кожна особа в Україні повинна мати змогу одержати інформацію про стан довкілля та про його вплив на здоров’я. Закон України «Про охорону навколишнього природно- го середовища» (ст. 9) закріплює за кожним громадянином право на вільний доступ до інформації про стан навколиш- нього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених за- коном. Цьому праву відповідає обов’язок держави щодо на- дання необхідної інформації, через відповідні органи дер- жавної влади, у повноваження яких входить інформування населення про екологічний стан. Такими органами держав- 1 Пономаренко М.М. Практика співпраці органів державної вла- ди і громадськості з питань охорони довкілля (на прикладі Мініс- терства охорони навколишнього природного середовища України) // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світо- вий та український досвід: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. – К.: НАДУ, 2008. – Т. 2. – С. 334.
Важливу роль у поширенні екологічної інформації віді- грають громадські екологічні організації, розміщуючи її на власних сайтах. Для найбільш ефективного використання інформації деякі організації створили власні бази електро- нної розсилки. Серед таких організацій необхідно відміти- ти Харківську міську громадську організацію «Незалежна агенція екологічної інформації», яка створила і постійно поновлює інформацію на Веб-сайті «Світ відходів» (www. waste.com.ua). Окрім вищезазначених екологічних прав громадян Конституція України закріплює право користування при- родними об’єктами права власності народу (ч. 2 ст. 13), у тому числі на землю (ч. 2 ст. 14). Значна частина екологічних прав громадян регламенто- вана статтею 9 Закону України «Про охорону навколиш- нього природного середовища» (рис. 4.4). Екологічні права громадян визначені також і в інших нормативно-правових актах природоохоронного законо- давства. Природоресурсове законодавство вміщує правові норми, що закріплюють права громадян щодо використан- ня тих, чи інших природних ресурсів на праві власності чи праві природокористування. Антропоохоронним законо- давством визначаються права громадян у галузі санітарно- епідемічної, радіаційної, ядерної та іншої безпеки.
Екологічні права громадянина право на безпечне для його життя та здоров’я навколиш- нє природне середовище право на участь в розробці та здійсненні заходів щодо охоро- ни навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів право на здійснення загаль- ного і спеціального викорис- тання природних ресурсів право на об’єднання в гро- мадські природоохоронні формування право на участь у публічних слу- ханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє при- родне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об’єктів та у проведенні громад- ської екологічної експертизи право на подання до суду по- зовів до державних органів, підприємств, установ, органі- зацій і громадян про відшко- дування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навко- лишнє природне середовище
право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проек- тів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколиш- нього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів міс- цевого самоврядування, юри- дичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань право на вільний доступ до інформації про стан навколиш- нього природного середовища (екологічна інформація) та віль- не отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обме- жень, встановлених законом право на одержання екологіч- ної освіти право на оскарження у судо- вому порядку рішень, дій або бездіяльності органів держав- ної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення еколо- гічних прав громадян у поряд- ку, передбаченому законом
|