§ 3. державне управління у галузі використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів
1 Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 25. – Ст. 172. 2 Про Загальнодержавну програму «Питна вода України» на 2006-2020 роки: Закон України від 3 березня 2005 року № 2455-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 15. – Ст. 243. 3 Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
Державне управління у водному господарстві здійсню- ють загальні (Верховна Рада України, Верховна Рада Авто- номної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, органи місцевої державної виконавчої влади) та спеціальні (Міністерство охорони на- вколишнього природного середовища України, Державний комітет України по водному господарству) органи держав- ної влади2. У галузі управління і контролю за використан- ням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів здій- снюють також управлінську діяльність органи місцевого самоврядування та громадські об’єднання. Необхідно відзначити, що питання законодавчого вре- гулювання повноважень Уряду Автономної Республіки Крим та органів місцевої державної виконавчої влади у зазначеній вище галузі не знайшли свого відображення у Водному кодексі України. До відання Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин згідно зі ст. 7 Водного кодексу України на- лежить:
// Урядовий кур’єр. – 2007. – № 152. – С. 6. 2 Рябець К.А. Діяльність органів адміністративної юрисдикції у водному господарстві // Новітні тенденції розвитку демократич- ного врядування: світовий та український досвід: матеріали наук.- практ. конф. за міжнар. участю. – К.: НАДУ, 2008. – Т. 2. – С. 60-62.
- розпорядження водним фондом України; - затвердження загальнодержавних, міждержавних про- грам використання і охорони вод та відтворення вод- них ресурсів; - встановлення правового режиму використання і охо- рони вод та відтворення водних ресурсів у зонах над- звичайних екологічних ситуацій; - регулювання розподілу зборів за спеціальне водоко- ристування; - визначення повноважень місцевих Рад і органів дер- жавної виконавчої влади щодо використання і охоро- ни вод та відтворення водних ресурсів; - вирішення інших питань у галузі законодавчого регу- лювання водних відносин. На підставі ст. 8 Водного кодексу України до відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим у галузі регулю- вання водних відносин на території республіки належить: - забезпечення реалізації державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ре- сурсів; - розпорядження водними об’єктами місцевого значення; - погодження державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, участь у їх реалізації; - розробка, затвердження та реалізація місцевих про- грам використання і охорони вод та відтворення вод- них ресурсів; - видача дозволів на спеціальне водокористування з вод- них об’єктів місцевого значення тощо. До відання Кабінету Міністрів України у галузі управ- ління і контролю за використанням і охороною вод та від-
- реалізація державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; - розпорядження водними об’єктами загальнодержав- ного значення; - здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; - визначення пріоритетів водокористування; - забезпечення розробки державних, цільових, міждер- жавних та регіональних програм використання і охо- рони вод та відтворення водних ресурсів, затверджен- ня регіональних програм; - визначення порядку діяльності органів державної вико- навчої влади у галузі використання і охорони вод та від- творення водних ресурсів, координація їх діяльності та ін. До відання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в галузі управління і контролю за використан- ням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: - здійснення комплексного управління в галузі охорони водних ресурсів, проведення єдиної науково-технічної по- літики з питань використання і охорони вод та відтворен- ня водних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі; - здійснення державного контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; - розробка та участь у реалізації державних, цільових, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; - організація та здійснення державного моніторингу вод; - розробка і затвердження нормативів і правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів в межах сво- єї компетенції тощо (ст. 15 Водного кодексу України).
882, Державний комітет України по водному господарству є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів Укра- їни через Міністра охорони навколишнього природного се- редовища. Комітет у своїй діяльності керується Конституцією і за- конами України, постановами Верховної Ради України та указами Президента України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Державний комітет України по водному господарству, а також наказами Міністра охорони навколишнього природного середовища. Державний комітет України по водному господарству узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установлено- му порядку вносить їх на розгляд Міністра охорони навко- лишнього природного середовища. У межах своїх повнова- жень Комітет: - організовує виконання актів законодавства та здій- снює систематичний контроль за їх реалізацією; - на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання; - видає у разі потреби разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти. У випадках, передбачених законодавством, рішення Державного комітету України по водному господарству обов’язкові для виконання іншими центральними і місце- вими органами виконавчої влади, органами місцевого са- моврядування, підприємствами, установами і організація- ми незалежно від форми власності та громадянами.
До відання районних Рад у галузі регулювання водних від- носин на їх території згідно зі ст. 9 Водного кодексу Украї- ни належить: - координація роботи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) Рад під час прове- дення ними міжтериторіальних водогосподарських і водоохоронних заходів та подання їм відповідної мето- дичної допомоги; - погодження розміщення підприємств, будівель, споруд та інших об’єктів, діяльність яких пов’язана з викорис- танням водних об’єктів місцевого значення і може за- вдати їм шкоди; - організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому поряд- ку до цієї роботи підприємств, установ і організацій; - організація роботи по винесенню в натуру та влашту- ванню прибережних захисних смуг вздовж річок, мо- рів та навколо водойм; - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо оголошення водних об’єктів об’єктами природно- заповідного фонду до Верховної Ради Автономної Рес- публіки Крим, обласних Рад та ін. До відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх тери- торії належить: - здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;
- встановлення правил загального користування водни- ми об’єктами в порядку, визначеному статтею 47 Вод- ного кодексу України; - обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяль- ності підприємств та інших об’єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї ком- петенції; - організація роботи, пов’язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому поряд- ку до цієї роботи підприємств, установ і організацій тощо (ст. 10 Водного кодексу України). На підставі ст. 11 Водного кодексу України громадяни та їх об’єднання, інші громадські формування у галузі регу- лювання водних відносин у встановленому порядку мають право: - брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими державними органами питань, пов’язаних з викорис- танням і охороною вод та відтворенням водних ресур- сів; - за погодженням з місцевими Радами та іншими держав- ними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за влас- ні кошти та за добровільною участю членів об’єднань громадян; - брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління у галузі використан- ня і охорони вод та відтворення водних ресурсів пере- вірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань; - проводити громадську екологічну експертизу, обнаро- дувати її результати і передавати їх органам, уповно-
- здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів та ін. § 4. Юридична відповідальність за порушення водного законодавства Порушення водного законодавства тягне за собою дис- циплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримі- нальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у: 1) самовільному захопленні водних об’єктів; 2) забрудненні та засміченні вод; 3) порушенні режиму господарської діяльності у водо- охоронних зонах та на землях водного фонду; 4) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або по- рушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; 5) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв на- лежної потужності; 6) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спе- ціального водокористування; 7) самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будів- ництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
9) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи; 10) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, міську каналізаційну мережу або зливну ка- налізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод; 11) використанні земель водного фонду не за призначенням; 12) неповідомленні (приховуванні) відомостей про ава- рійні ситуації на водних об’єктах; 13) відмові від надання (приховуванні) проектної доку- ментації та висновків щодо якості проектів підпри- ємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які при- ймали об’єкт в експлуатацію; 14) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення. Законодавством України може бути встановлено відпо- відальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (ст. 110 Водно- го кодексу України). До дисциплінарної відповідальності притягаються поса- дові особи, які не виконують або неналежно виконують свої професійні обов’язки щодо охорони та раціонального вико- ристання вод і відтворення водних ресурсів. Притягнення ви- нних осіб до дисциплінарної відповідальності здійснюється на підставі норм Кодексу законів про працю України. Адміністративна відповідальність наступає у разі по- рушення норм водного законодавства за такі проступки як: порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59 КУпАП); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 591 КУпАП);
Цивільно-правова відповідальність має вияв у від- шкодуванні збитків, які виникли внаслідок порушення водного законодавства. Так, підприємства, установи, ор- ганізації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов’язані від- шкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень вод- ного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених за- конодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спе- ціальне водокористування, а також від необхідності здій- снення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків (ст. 111 Водного кодексу України). Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства передбачена за такі злочинні діяння: пору- шення правил охорони вод (ст. 242 КК України); забруднен- ня моря (ст. 243 КК України); порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244 КК України). Контрольні питання 1. Охарактеризуйте поняття права водокористування. 2. Що є об’єктом права водокористування? 3. У чому полягає зміст правової охорони вод? 4. Які нормативно-правові акти регулюють використан- ня та охорону вод? 5. Назвіть органи державного управління у галузі вико- ристання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. 6. Викладіть види юридичної відповідальності за пору- шення водного законодавства. |