§ 4. особливості правового регулювання біологічної, генетичної та харчової безпекиПерші генетично модифіковані організми з’явилися по- над 20 років тому у США. Для зручності транспортування томатів ці організми застосували виробники сільськогос- подарської продукції. Далі генетично модифіковані орга- нізми поширилися на сою, кукурудзу, горох, картоплю. Па- ралельно розширилася і територія їх розповсюдження. 31 травня 2007 року Верховна Рада України прийня- ла Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» № 1103-V1, в якому законодавчо закріпила визначення наступних понять: - біологічна безпека – це стан середовища життє-
1 Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 35. – Ст. 484.
- генетична безпека – це стан середовища життєді- яльності людини, при якому відсутній будь-який непри- родній вплив на людський геном, відсутній будь-який неприродній вплив на геном об’єктів біосфери, а також відсутній неконтрольований вплив на геном сільськогос- подарських рослин і тварин, промислових мікроорганіз- мів, який призводить до появи у них негативних та/або небажаних властивостей. Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» в редакції Закону № 2809-IV від 6 вересня 2005 року1 регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та спожи- вачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експор- туються. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» безпечність харчового про- дукту – це стан харчового продукту, що є результатом ді- яльності з виробництва та обігу, яка здійснюється з дотри- манням вимог, встановлених санітарними заходами та/ або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий продукт не завдає шкоди здоров’ю люди- ни (споживача), якщо він спожитий за призначенням; без- печний харчовий продукт – це харчовий продукт, який не створює шкідливого впливу на здоров’я людини безпосеред- ньо чи опосередковано за умов його виробництва та обігу з дотриманням вимог санітарних заходів та споживання (ви- користання) за призначенням.
1 Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. авт.; За ред. А.П.Гетьмана, В.З.Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 218.
Система органів державного управління в галузі харчової безпеки Кабінет Міністрів України центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я Державна санітарно-епідеміологічна служба України Державна служба ветеринарної медицини України центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики Рис. 7.2. Система органів державного управління в галузі хар- чової безпеки Відповідно до національних правових вимог генетично- інженерна діяльність у замкненій системі підлягає ліцен- зуванню. Ліцензування такої діяльності здійснюється на підставі оцінки ризику при поводженні з ГМО1 у замкне- 1 «ГМО» – генетично модифікований організм, живий змінений організм.
Підприємства, установи та організації, які здійснюють генетично-інженерну діяльність, створюють при установі Комісію з біологічної та генетичної безпеки проведення генетично-інженерних робіт. Завданням Комісії є прове- дення попередньої оцінки ризику при плануванні та підго- товці генетично-інженерних робіт. Типове Положення про Комісію з біологічної та гене- тичної безпеки проведення генетично-інженерних робіт затверджується центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки. У випадках, коли генетично-інженерна діяльність здій- снюється фізичними особами або чисельний склад устано- ви не дозволяє сформувати Комісію при установі, то такі особи або установи прикріплюються до однієї з існуючих комісій за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки (ст. 12 Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікова- них організмів»). На підставі ст. 18 Закону України «Про державну сис- тему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспорту- ванні та використанні генетично модифікованих організ- мів» порушення вимог законодавства в галузі поводження з ГМО тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплі- нарну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Зазначені види юридичної відповідальність несуть осо- би, які винні у: приховуванні або перекрученні інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю та здоров’ю людини чи навколишньому природному серед- овищу; недотриманні або порушенні вимог стандартів, ре- гламентів, санітарних норм і правил використання, тран-
Законом може бути встановлена відповідальність і за інші види порушень законодавства України в галузі генетично-інженерної діяльності. Контрольні питання 1. Сформулюйте поняття екологічної безпеки. 2. Відповідно до яких нормативно-правових актів в Укра- їні здійснюється правове регулювання екологічної без- пеки? 3. Які нормативно-правові акти утворюють законодав- ство з ядерної та радіаційної безпеки? 4. Яким чином в Україні здійснюється правова охорона довкілля від забруднення відходами? 5. Назвіть особливості правового регулювання біологіч- ної, генетичної та харчової безпеки. |
|