§ 1. поняття екологічної безпеки та її правові основиПраво екологічної безпеки, як об’єктивна категорія, має об’єкт і предмет регулювання. Об’єктом є ця безпека, а пред- метом – правовідносини, пов’язані з її забезпеченням1. Поняття «безпека», згідно з етимологією цього слова, означає «відсутність» безпеки, «надійність», тобто відсут- ність будь-яких загроз особистості, суспільству та держа- ві (об’єкту безпеки)2. З позиції юридичної науки понят- тя «безпека» розглядається як стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз3. Екологічна безпека є такий стан навколишнього при- родного середовища, при якому забезпечується попереджен- ня погіршення екологічної обстановки та виникнення небез- пеки для здоров’я людей (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Зі змісту ч. 1 ст. 50 Закону України «Про охорону на- вколишнього природного середовища» випливає, що в ньо- 1 Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формуван- ня об’єктивного складу // Право України. – 2001. – № 10. – С. 9. 2 Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1989. – Т. 1. – С. 67. 3 Юридическая энциклопедия / Под ред. Ю.М.Тихомирова. – М., 1997. – С. 47. му зафіксована спроба визначити екологічну безпеку як стан довкілля (біологічний, хімічний, фізичний), що не є небезпечним для здоров’я людей. Причому це такий стан, за якого здійснюється система запобігання настанню не- безпеки, тобто загрози1. Конституційне право на безпечне для життя і здоров’я довкілля (право на екологічну безпеку) більшістю науков- ців визначається як загальнолюдське, абсолютне право, яке тісно пов’язане з правом на життя, правом на охорону жит- тя2. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов’язаних полі- тичних, економічних, технічних, організаційних, державно- правових та інших заходів. Законність створює умови існування екологічної безпе- ки, її вдосконалення та зміцнення. В результаті здійснення законності створюється екологічна безпека, тобто такий порядок, забезпечення якого закріплено державою; закон- ність та екологічна безпека складають основу нормального життя суспільства, усіх громадян України3. На підставі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року № 55-XII4 Україна само- стійно встановлює порядок організації охорони природи на своїй території та порядок використання природних ресур- сів. Вона має право заборонити будівництво та припинити функціонування будь-яких підприємств, установ, організа- цій та інших об’єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці. 1 Андрейцев В. Право екологічної безпеки: проблеми формуван- ня об’єктивного складу // Право України. – 2001. – № 10. – С. 9. 2 Краснова М., Позняк Е. Правове забезпечення екологічної без- пеки: роль науково-правового фактора // Право України. – 2000. – № 5. – С. 49. 3 Хіміч О. Взаємозв’язок екологічної безпеки із законністю: окремі аспекти // Право України. – 2003. – № 11. – С. 65. 4 Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429. Завданнями національної екологічної політики є досяг- нення безпечного для здоров’я людини стану навколишньо- го природного середовища, що передбачає: проведення оцін- ки та послідовне зниження екологічних ризиків для здоров’я людини; упровадження системи екологічного маркування товарів і продуктів харчування; приведення якості питної води у відповідність з європейськими стандартами1. Екологічну безпеку можна поділити на декілька видів (рис. 7.1). Види екологічної безпеки залежно від терито- ріальних показників локальна регіональна державна міжнародна залежно від способів забезпечення ядерна, радіа- ційна хімічна техногенна біологічна залежно від об’єкта захисту екологічна без- пека людини та суспільства екологічна без- пека довкілля
генетична харчова санітарна Рис. 7.1. Види екологічної безпеки 1 Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 року № 880-р // Офіційний вісник України. – 2007. – № 79. – Ст. 2961. Екологічну безпеку належить розглядати в рамках на- ціональної безпеки в цілому, оскільки остання служить єдиній меті – забезпеченню безпеки життєво важливих інтересів всього населення країни. Оскільки українське за- конодавство є цілісною соціальною системою, то необхідно виходити з того, що носієм інтегрованих потреб громадян та соціальних груп є нація. Саме тому, на думку О. Хіміч, термін «національна безпека» точніше відображає сутність питання екологічної безпеки людини, суспільства та дер- жави1. У Законі України «Про основи національної без- пеки України» від 19 червня 2003 року № 964-IV2 одним із важливих національних інтересів в Україні визначено забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження на- вколишнього природного середовища та раціональне вико- ристання природних ресурсів (ст. 6). Об’єктами національної безпеки (ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України») є: по-перше, людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи; по-друге, суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні ціннос- ті, інформаційне і навколишнє природне середовище і при- родні ресурси; по-третє, держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Суб’єкти забезпечення національної безпеки визначені у ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»: Президент України; Верховна Рада України; Ка- бінет Міністрів України; Рада національної безпеки і обо- рони України; міністерства та інші центральні органи вико- навчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміні- 1 Хіміч О. Екологічна безпека як елемент національної безпеки // Право України. – 2002. – № 11. – С. 11. 2 Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351. страції та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої роз- відки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; громадяни України, об’єднання громадян. На сучасному етапі основними реальними та потенцій- ними загрозами екологічної безпеки є: значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території Украї- ни, зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів; нераціональне, ви- снажливе використання мінерально-сировинних природ- них ресурсів як невідновлюваних, так і відновлюваних; не- подоланність негативних соціально-екологічних наслідків Чорнобильської катастрофи; погіршення екологічного ста- ну водних басейнів, загострення проблеми транскордонних забруднень та зниження якості води; загострення техноген- ного стану гідротехнічних споруд каскаду водосховищ на р. Дніпро; неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів і трансгенних рослин, збудників хвороб, небезпечних для людей, тварин, рослин і організмів, екологічно необґрунтоване викорис- тання генетично змінених рослин, організмів, речовин та похідних продуктів; неефективність заходів щодо подолан- ня негативних наслідків військової та іншої екологічно не- безпечної діяльності; небезпека техногенного, у тому чис- лі ядерного та біологічного, тероризму; посилення впливу шкідливих генетичних ефектів у популяціях живих орга- нізмів, зокрема генетично змінених організмів, та біотехно- логій; застарілість та недостатня ефективність комплексів з утилізації токсичних і екологічно небезпечних відходів (ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України»). Згідно із п. 17 Основних напрямів державної полі- тики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки розв’язання проблем техногенно-екологічної безпеки по- требує: здійснення перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на осно- ві впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ре- сурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, застосування відновлю- ваних джерел енергії, розв’язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів; налагодження ефектив- ного екологічного контролю за науково-дослідними робо- тами із створення об’єктів штучного походження, їх про- ектуванням, будівництвом та функціонуванням з метою управління техногенними навантаженнями, раціональним використанням природних ресурсів і розміщенням продук- тивних сил; проведення класифікації регіонів України за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення карт техногенно-екологічних навантажень; розробки ме- тодології визначення ступеня екологічного ризику для до- вкілля, обумовленого техногенними об’єктами; проведення досліджень з метою створення системи моделей моніто- рингового контролю за об’єктами спостережень у промис- ловості, енергетиці, будівництві, транспорті і сільському господарстві1. |