§ 1. тваринний світ як об’єкт правової охорони та використанняТваринний світ – це важлива частина біосфери нашої планети. На території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, серед яких понад 700 видів хребетні, решта – безхребетні. Об’єкти тваринного світу відіграють важливу роль у житті людини. Багато з них є джерелом харчування і техніч- ної сировини для промислового виробництва. Проте, деякі тварини є шкідниками та збудниками захворювань сільсько- господарських, а також диких корисних для людини тварин. Певні види беруть участь у підтримуванні природновогни- щевих захворювань людини, є живителями кровосисних па- разитів. Водночас багато інших тварин винищують шкідни- ків і приносять тим самим велику користь людині. Загальновідоме естетичне значення тварин (птахи, мете- лики, акваріумні риби, багато видів ссавців), без яких при- рода була б наполовину мертва. Нарешті, тварини є об’єктом наукових досліджень, в тому числі медичних і біонічних1. 1 Гладков Н.А., Михеев А.В, Галушин В.М. Охрана природы: Учеб. пособие для студентов биолог. специал. пед. ин-тов. – К.: Вища школа, 1980. – С. 142. Поняття тваринного світу та його об’єкту законодавчо ви- значені у Модельному законі про тваринний світ, який був прийнятий на дев’ятому пленарному засіданні Міжпарламент- ської Асамблеї держав-учасниць СНД (постанова № 9-14 від 8 червня 1997 року). Так, ст. 1 зазначеного Закону визначає, що тваринний світ – це дикі тварини (ссавці, плахи, плазуни, зем- новодні, риби, а також молюски, комахи та інші), що живуть у стані природної волі на суші, у воді, атмосфері та ґрунті, по- стійно або тимчасово населяють територію держави; об’єкт тваринного світу – це організм тваринного походження (дика тварина) чи популяція організмів тваринного походження. Об’єктами тваринного світу на підставі ст. 3 Закону України «Про тваринний світ» є: - дикі тварини – хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у на- піввільних умовах чи в неволі; - частини диких тварин (роги, шкіра тощо); - продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Об’єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тва- рин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» дикі тварини – це тварини, при- родним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах. Ознаки об’єктів дикої фауни можна поділити на три гру- пи: біологічні, середовищні та територіальні (суверенитивні). До біологічних відносяться ознаки, які вказують на певний внутрішній стан тварин, а саме, їх існування як живих істот та стан дикості. Середовищні ознаки вказують на стан існування диких тварин по відношенню до навколишнього природно- го середовища. Остання група ознак, за якими дикі тварини можуть бути віднесені до об’єктів екологічних правовідносин пов’язана з дією фауністичного законодавства у просторі. Ці ознаки П.В. Тихий визначив як територіальні (суверенитив- ні). Вони передбачають необхідність перебування об’єктів ди- кої фауни під юрисдикцією нашої держави, тобто, в межах те- риторії України, її континентального шельфу, чи у акваторії виключної (морської) економічної зони України1. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тваринний світ» завданнями законодавства України про охорону, ви- користання і відтворення тваринного світу є: - регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення об’єктів тваринного світу; - збереження та поліпшення середовища існування ди- ких тварин; - забезпечення умов збереження всього видового і попу- ляційного різноманіття тварин. |
| Оглавление| |