Роль  внутрІшнього аудита в банку в системІ управлІння ризиками

Ситник Ю.О., Харківська національна академія міського господарства

Визначені сучасні підходи в розвитку внутрішнього аудиту з урахуванням міжнародного досвіду. Розглянуто основи риск-орієнтованого підходу в діяльності внутрішніх аудиторів. Досліджені особливості внутрішнього аудиту в діяльності банків України.

Функція внутрішнього аудиту – один з найважливіших елементів корпо- ративного управління – є для менеджерів банку, а також для органів банківського надзору, цінним джерелом інформації щодо надійності внутрішнього контролю.

Проблематика внутрішнього контролю та аудиту в банках знаходить своє відображення  в  працях  зарубіжних  вчених,  а  саме  Дж.  Робертсона  (США), Е.А.  Арене  (США),  Дж.  К.  Лоббек  (США),  Р.  Адаме  (Велика  Британія), Дж.  Уайтхед  (Велика  Британія),  Дж.  Хойл  (Велика  Британія);  російських авторів - Н.Є.Соколинскої, А. Н. Ахтембекової, З.Г. Ширинскої ; вітчизняних науковців   -   О.І.   Кірєєвої,   О.С.   Любунь,   Г.І.,   Спяка,   О.Г.   Кореневої,

А.М. Герасимовича, Л.М. Кіндрацької, С.Ф. Голова, О.Д. Заруби.

В 2004 році Базельським комітетом по банківському надзору була прийн- ята  «Міжнародна  конвергенція  вимірювання  капіталу  і  стандартів  капіталу: нові підходи» (в банківському співтоваристві отримало назву «Базель II»), яка визначила нові підходи щодо оцінки банківських ризиків та підвищення ролі внутрішнього аудиту в управлінні ризиками.

Цей документ, зокрема, передбачає підвищення ролі внутрішнього конт- ролю в банках, ключовим елементом якого є служба внутрішнього аудиту. При цьому надзорним органам надається право встановлювати для банків індивідуальні  значення  достатності  капіталу,  які  можуть  залежати,  у  тому числі, і від якості внутрішнього контролю банків.

З кожним видом діяльності пов’язані специфічні ризики, а внутрішній контроль є інструментом, що дозволяє контролювати та підтримувати ризик на

рівні, який є припустимим для банку.

Згідно з сучасним розумінням ролі та задач внутрішнього аудиту в систе- мі управління банком, служба внутрішнього аудиту (СВА) є частиною постійного  моніторингу  системи  управляння  ризиками,  оскільки  вона забезпечує незалежну оцінку адекватності встановлених правил та процедур виявлення  і  оцінки  ризиків,  а  також  дотримання  встановлених  в  банку

процедур. Дуже важливо, щоб СВА була незалежною та мала доступ до всіх операцій, що виконуються банком.

На нашу думку, суттєвим недоліком організації внутрішнього аудиту в українських банках є підпорядкованість СВА виконавчому керівництву банку, що значно знижує ефективність її  роботи.

Українська модель внутрішнього аудиту на відміну від міжнародної практики складається з двох напрямків:

по - перше, це ревізія (або тотальний контроль), яка фокусується на пере-

вірці зберігання та ефективного використання активів та виявлення нестач;

по-друге, внутрішній аудит, ціль якого забезпечити достовірність бухгал-

терської звітності та мінімізувати оподаткування.

В українській банківській практиці внутрішній аудит з’явився на основі відомчої (внутрішньогосподарської) ревізії. До 1987 року банківська діяльність

вважалась низькоризиковою сферою і внутрішній контроль за діяльністю банку здійснювали контрольно - ревізійні служби. Трансформацію внутрішньої ревізії у внутрішній аудит   спричинила відсутність в старій системи контролю придатного та ефективного аналітичного інструментарію.

На сучасному етапі розвитку банківської системи роль внутрішніх ауди- торів полягає у тому, що при перевірці процедур та процесів внутрішнього конт- ролю вони можуть не стільки ідентифікувати випадки їх недотримання, скільки:

— систематично та об’єктивно оцінювати ступінь впливу таких випадків на ефективність діяльності банку;

— рекомендувати менеджменту банку заходи, щодо усунення знайдених проблем та підвищенню ефективності керівництва ризиками.

На нашу думку, дуже важливо, щоб участь СВА в процесі ідентифікації ризиків  та  їх  оцінки  була  обмежена  таким  чином,  щоб  при  наступних

перевірках можна було зберегти об’єктивність цієї служби.

В цілому, риск-орієнтований підхід в діяльності внутрішніх аудиторів вимагає:

— удосконалення схеми організації та методики планування роботи СВА

та методів аудиторських перевірок;

— змін в процедурах накопичення та зберігання даних, що використову-

ються для вимірювання рівня ризиків, які приймає банк;

— постійного підвищення кваліфікації аудиторів в області математичної статистики;

В сучасних умовах, не всі українські банки можуть здійснити значне збільшення витрат на утримання СВА. Практичним способом вирішення цієї проблеми могло б стати залучення сторонніх експертів до виконання функції

внутрішнього аудиту (аутсорсінг). Аутсорсінг досить широко використовується у міжнародній практиці та є економічно вигідним для невеликих банків. Проте застосування цих механізмів в Україні потребує спеціального законодавчого врегулювання.